Яке яскраве сонце по негоді
Коли гроза на обрії стихає
І грізні хмари вітер розганяє
Яке яскраве сонце по негоді
О інше сонце мені сія
Ти моє сонце, любов моя
І серце зігріває
Ти сонце яснеє моє
Прекрасне сонце в мареві вечірнім
Коли весь небосхил вогнем палає
Кривавий промінь тихо догорає
Прекрасне сонце в мареві вечірнім
Мабуть всі впізнали найзнаменитішу неаполітанську пісню «’O Sole Mio» у цьому чудовому українському перекладі В. Коломійця. Але найцікавіше те, що і сама пісня була написана в Україні, в одному з найчарівніших її міст – Одесі.
У квітні 1898 року неаполітанський композитор Едуардо ді Капуа перебував на гастролях в Одесі разом з оркестром, в якому його батько був скрипалем. Сидячи за фортепіано перед вікном, що виходило на Чорне море, під враженням від чудового сходу сонця ді Капуа й склав мелодію пісні. А ще він був натхненний спогадами про сяйво іншого прекрасного сонця – Анни-Марії Віньяті, переможниці першого конкурсу краси в Неаполі, дружини італійського сенатора. Кажуть Едуардо був закоханий у молоду аристократку і подарував їй партитуру пісні з присвятою, а вона не відповідала взаємністю, бо щиро любила свого чоловіка. За іншою, менш романтичною версією, композитор присвятив пісню дружині сенатора, щоб здобути прихильність аристократичної родини на пісенному конкурсі в Неаполі.
Цікаво, що в Одесу композитор поїхав, маючи з собою готовий текст пісні, який написав його товариш, відомий поет Джованні Капурро. Пісня була написана неаполітанським діалектом італійської мови, яким найчастіше виконується і в наш час. Автори представили свій твір на фестивалі «П’єдігротта» у щорічному конкурсі неаполітанської пісні, але «’O Sole Mio» не мала на ньому великого успіху, посівши друге місце з премією у 200 лір. Згодом автори за невелику суму передали права на пісню видавництву Bideri. Світову популярність пісня здобула лише у 1916 році після виконання знаменитим Енріко Карузо, але це не принесло великих статків її авторам, які невдовзі померли в злиднях.
Несподіваною виявилась ситуація із авторськими правами на пісню «’O Sole Mio». Незважаючи на те, що її автори Дж. Капурро та Е. ді Капуа померли відповідно у 1920 та 1917 роках, а авторське право діє 70 років після смерті, пісня знаходиться під копірайтом до 2042 року. Річ у тім, що 1973 року видавництво Bideri подало до Управління літературної, мистецької та наукової власності Ради міністрів Італії «скаргу щодо розкриття імені», в якій вказало композитора Альфредо Маццуккі, як співавтора 23 творів, підписаних раніше лише Едуардо ді Капуа. За твердженням видавця, А. Маццуккі, який помер 1972 року, вносив деякі корективи у партитури перед їх публікацією і є співавтором цих пісень. Відбулись судові засідання, які прийняли доводи видавництва і до 2042 нащадки А. Маццуккі та видавництво отримуватимуть чималі гонорари за виконання пісні по всьому світу.
«’O Sole Mio», врешті решт, стала найпопулярнішою в світі неаполітанською піснею. Відома історія про те, як під час Олімпійських ігор 1920 в Антверпені, через відсутність нот італійського гімну замість нього оркестр виконав «’O Sole Mio». Пісню виконували багато знаменитих артистів: Енріко Карузо, Маріо Ланца, Робертіно Лоретті, Андреа Бочеллі, Хосе Каррерас, Пласідо Домінго, Анатолій Солов’яненко, Елвіс Преслі і, навіть, Заєць з мультфільму «Ну, постривай!». 1980 року Лучано Паваротті отримав премію «Греммі» за її найкраще класичне виконання. У 1970-х роках українську версію пісні на слова В. Коломийця записав співак з Великобританії Володимир Луців.
Неаполь та Одеса мають багато спільного: визначні архітектурні пам’ятки, парки, театри, катакомби, море, порт… А ще Одеса була заснована неаполітанським полководцем Хосе (Джузеппе) де Рібасом. І сьогодні, з’ясовується, найвідоміша у світі неаполітанська пісня стала новим символічний мостом, який об’єднує Неаполь та Одесу, стала великим гімном миру та братерства італійського та українського народів.
Леонід В’язович