Як і обіцяли раніше, публікуємо другу частину розмови з українським детективом, який разом зі своїми європейськими колегами розслідує кримінальну справу Олега Мальцева та встановлює його замовників.
Ми не закликаємо читачів беззастережно довіряти попереднім висновкам слідства. Натомість пропонуємо разом вирушити в подорож у 1929 рік — час, коли в молодій Радянській державі розпочиналися перші «чистки», що торкнулися інтелігенції та академічного середовища.
Далі наводимо дослівну стенограму розмови. Наш співрозмовник провів детальний порівняльний аналіз справи Олега Мальцева (2024 рік) і «Академічної справи №1803» (1929 рік).
«Академічна справа» (справа академіків, Справа Академії наук) –
кримінальна справа, сфабрикована ОДПУ проти групи вчених Академії наук і краєзнавців у 1929–1931 роках у Ленінграді, де до 1934 року знаходилася Академія наук СРСР.
«Академічна справа» – кримінальна справа, порушена урядовими органами безпеки проти групи працівників Академії наук СРСР у 1929–1931 роках.
Як я вже казали, за перші 40 днів роботи групи детективів ми виявили низку ознак замовного процесу у справі Олега Мальцева. Однак справжнім скарбом для нас стало «Академічне провадження №1803». Щоб розпочати розмову про початковий шаблон справи Олега Мальцева, достатньо прочитати фабулу справи №1803. Просто замініть у тексті назву вигаданої антирадянської організації на «секту Мальцева» – і все стане на свої місця.
Повністю вигаданий слідчими ОДПУ «Всеснародний союз боротьби за відродження вільної Росії» нібито координував контрреволюційну змову в Академії наук, організацію військових осередків і складів зброї, зв’язок працівників Академії з агентами іноземних розвідок, зокрема – через організацію закордонних поїздок учених і конспіративних зустрічей у Парижі, Берліні, Ватикані. Метою «Всеснародного союзу боротьби за відродження вільної Росії» було повалення радянської влади та відновлення монархії.
Ось ті ж самі речі ми бачимо в інформаційному полі, яке створили зацікавлені особи навколо справи Олега Мальцева: військові осередки, склади зброї, співпраця з закордонними спецслужбами і найголовніше – спроба повалення конституційного ладу (в Одесі).
Такі «співпадіння» завжди викликають жвавий інтерес. Але перед тим, як перейти до деталей і порівнянь, спробуйте вгадати, чим закінчилася «Академічна справа». Адже на перший погляд тяжкість подібних звинувачень мала стати фатальною для десятків вчених, які були заарештовані по цій справі. Особливо в умовах 30-х років у СРСР – період становлення залізної диктатури та нелюдських репресій.
«Через три місяці після винесення вироку він був переглянутий колегією ОГПУ в бік пом’якшення. Вже через кілька років вченим дозволили повернутися до колишньої роботи. Більшості з них повернули звання академіків. Їм було дозволено не тільки займатися наукою, але й викладати у вищих навчальних закладах».
Як бачимо, навіть для безжальної радянської репресивної машини дуже швидко стало очевидно, що справа №1803 – це мильна бульбашка, порожня оболонка. Ми впевнені, що у справі Олега Мальцева, незважаючи на воєнний стан в країні, дуже скоро настане перелом. Тим більше зараз – у період впровадження довгоочікуваних демократичних реформ і прагнення до верховенства права в рамках євроінтеграції.
Але повернемося до 1929 року і детально проаналізуємо, як виникла справа №1803, не забуваючи при цьому про порівняння зі справою Олега Мальцева.
«Політизація “Академічної справи”
Дискредитація перших осіб Академії наук.
«Сценаристам «Академічної справи» не відмовиш у логіці вибору «резидента». На чолі «шпигунської мережі» «Всенародного союзу» розробники «сценарію» вирішили поставити сходознавця А.М. Мерварта. Вся його біографія «працювала на сценаристів». Уроженець Маннгейма, німець за походженням, Густав Герман Мерварт прийняв присягу на підданство Росії в 1912 році».
Слідчим ОГПУ було достатньо біографії та німецьких коренів, щоб зробити «очевидний» висновок: Мерварт належав до Німецької секретної служби, особисто і через залучених осіб систематично займався збором секретних відомостей про політичну, економічну та військову ситуацію в СРСР і передавав їх своїм шефам Німецького генерального консульства в Ленінграді».
Ідентичні маніпуляції відбуваються і в справі Олега Мальцева. Офіційний спікер українських силовиків без тіні сумніву заявляв про зв’язок Олега Мальцева з ГРУ РФ, не маючи при цьому жодних доказів. Наші інсайдери в середовищі українських силовиків, про яких я згадував у першій частині розмови, також підтверджують: заяви про зв’язок Мальцева з ГРУ РФ – абсолютно безпідставні.
Апеляції до біографії, зокрема до того, що Мальцев кримчанин і «підозріло» покинув Крим у 2014 році напередодні анексії, виглядають ще більш непереконливо. Сотні тисяч українців покинули Крим у 2014 році. Вони теж викликають підозри з цієї причини? Чемпіон світу з боксу кримчанин Олександр Усик також викликає сумніви і підозри у українських силовиків чи це «інша справа»?
Наука як прикриття злочинної діяльності.
«Слідство кваліфікувало будь-які неформальні збори та зустрічі, зокрема наукові гуртки, як нелегальні антирадянські організації, що стали базою для вербування нових членів міфічного «Всенародного союзу боротьби за відродження вільної Росії».
У справі Олега Мальцева ЗМІ часто використовують ярлик «псевдонауковість», а силовики заявляють про наукову діяльність як про «прикриття». Це не що інше, як спроба створити громадську думку про те, що наука є лише прикриттям злочинної діяльності Мальцева. При цьому ані силовики, ані тим більше ЗМІ не можуть об’єктивно оцінити науковість тієї чи іншої діяльності. Це не є їхньою сферою впливу. Водночас наукова монографія Олега Мальцева з стендової стрільби отримала десятки позитивних рецензій серед експертів (в тому числі тренерів Національної та Олімпійської збірної України). Книга «Безкомпромісний маятник» стала настільною для американських і європейських тренерів та експертів з боксу. Те саме можна сказати і про європейські рецензії на книгу «Маестро. Останній пророк Європи» та низку інших наукових праць Олега Мальцева.
Зберігання «небезпечної» літератури.
«Уранці 21 жовтня 1929 року комісія з очищення на чолі з Ю.І. Фіґатнером прийшла до Бібліотеки Академії наук, де, зокрема, «виявилися» оригінали зречень від престолу Миколи II та його брата Михайла. 13 листопада, виступаючи на закритому засіданні, Фіґатнер мало інформував, але багато обвинувачував: «Академія наук перетворилася на сховище всього того, що ворожо налаштоване до радянської влади, радянської громадськості».
В результаті перші звинувачення полягали в «зберіганні документів державної важливості». Другі звинувачення формулювались як «участь у контрреволюційній монархічній організації». І, зрештою, в фінальній версії вчених обвинувачували в створенні «Всенародного союзу». Так завершилася політизація «Академічної справи №1803».
У справі Олега Мальцева також згадується література, яка нібито виправдовує військову агресію РФ, зокрема «Підручник патріотів РФ». І це незважаючи на те, що в 2019 році в Києві відбулася публічна презентація фільму «Ліцензія на злочини», в якому Мальцев, а також ряд українських і європейських експертів розкрили методи боротьби з інакомисленням режиму Путіна. «Підручник патріотів РФ» став основою фільму.
Та й, чесно кажучи, при наявності функціонуючого «Кримінологічного центру» (Мальцев є його керівником) література про методи та способи здійснення різних видів злочинів (в тому числі військових злочинів) не може бути підозрілою при об’єктивному підході до розслідування.
Профільні матеріали на столі кримінолога також природні, як книга з анатомії у хірурга чи таблиця Менделєєва у хіміка.
«Методи роботи ОГПУ»
Тривала оперативна розробка.
«Тепер ми майже безпомилково можемо стверджувати, що завдання на оперативну розробку «Академічної справи» були дані задовго до арешту перших осіб Академії наук. Але навіть попри це, «сценарій» явно писали по ходу «справи». Народжувалися нові хитросплетення сюжету і відкривалися для арештів нові «амплуа». Але в той час навряд чи хто припускав, що ОГПУ торкнеться академіків».
Згідно з офіційними матеріалами справи Олега Мальцева, оперативна розробка тривала 1,5 року. Вона розпочалася в квітні 2023 року і завершилася арештом у вересні 2024 року.
Один з наших інсайдерів з середовища українських силовиків також пов’язує тривалу оперативну розробку зі сценарієм, який писали і неодноразово змінювали по ходу «справи». Далі пряма мова:
«Швидше за все, опера радісно доповіли київському керівництву про потенційно резонансну справу. Під час війни після таких доповідей справа береться на особливий контроль. Коли через час «Київ» почав ставити питання і вимагати результат, операм довелося відповідати за слова, щоб не опинитися на «нулі». Ось опера і «гризли землю», лише б вийшло хоч щось, щоб передати справу до суду».
Частково ця версія підтверджується адвокатом Євгенією Тарасенко. У своєму нещодавньому інтерв’ю вона заявила: «За останній рік Мальцева намагалися «прив’язати» до кількох кримінальних справ – в ГБР, Нацполіції, СБУ. В ГБР і Нацполіції не вийшло, в СБУ – спрацювало. Правоохоронні органи більше року шукали хоч що-небудь, щоб реалізувати свої фантазії. Знайшли свідка «з іншої планети» і відео, з контексту якого були вирвані фрази, що лягло в основу підозри і подальших арештів».
Масові арешти.
«Академічну справу вів Повноважний представник ОГПУ в Ленінградському військовому окрузі. Було заарештовано понад 150 осіб, серед яких найбільші вчені-історики старшого покоління».
В чому українські силовики значно поступаються своїм радянським колегам, так це в кількості арештів. У справі Олега Мальцева загалом було затримано 8 осіб – Мальцев і 7 його колег з різних НДІ, німецький журналіст. Серед них було заарештовано 4 дівчини – співробітниці «Кримінологічного центру», а також Директор НДІ «Міжнародне судовоаналітичне товариство» (наукове установи, яке продовжує справу угорського психіатра Ліпота Сонді).
Правильні показання в обмін на свободу.
«У місцях утримання проходила енергійна обробка підслідчих, використовуючи людські слабкості. Головною метою ОГПУ були показання та звинувачення від підслідчих на адресу керівництва Академії наук».
Українські силовики активно застосовують той самий метод. Серед усіх співробітників і колег Олега Мальцева тільки одна особа погодилася дати «правильні» показання – громадянка Киргизстану Каникей Турсунбаєва. В результаті за участь у «незаконному воєнізованому формуванні» вона отримала… штраф.
Адвокат Євгенія Тарасенко в своєму нещодавньому інтерв’ю висловила сумніви, що такий свідок влаштував би сторону обвинувачення і суд, якщо б справа стосувалася прокурора чи свідка. Великі сумніви викликає психіатричний стан громадянки Киргизстану.
У своєму допиті від 16.07.2024 року на питання оперуповноваженого про те, чому Каникей Турсунбаєва припинила співпрацювати з Олегом Мальцевим, громадянка Киргизстану відповіла наступне:
«Я припинила співпрацю з Олегом Мальцевим, тому що мені наснився життєвий сон, у якому мій батько з планети Тинія, гора Тін, зроблена з чистого кришталю та золота, сказав мені терміново знайти його і реалізуватися як особистість та прийняти справжню істину».
ВСТАВИТЬ СКРИН
Очевидно, що в даному випадку силовики знову не тільки змінили сценарій, але й закрили очі на ймовірні проблеми з психіатричним станом «свідка». Згадуються слова нашого інсайдера: «Їм потрібно було отримати хоч щось, щоб передати справу до суду».
Подібні «справи» не обходяться без провокаторів. Це, якщо хочете, — особливості жанру. Ідейним натхненником «Академічної справи» був щойно обраний до Академії історик М.Н. Покровський. Він був людиною могутньою в кінці 20-х років минулого століття. Зокрема, він обіймав посаду заступника Наркома освіти та очолював Комуністичну Академію.
Але ледь минуло 2 роки після смерті М.Н. Покровського, як у 1934 році почалася переоцінка його ролі в історичній науці. А вже в 1938 році постанова ЦК ВКП(б) поставила всі крапки над «і». Концепція Покровського та його школи була відкрито визнана антимарксистською, яка спотворено трактувала історичні факти, висвітлюючи їх «з точки зору сьогоднішнього дня».
У справі Олега Мальцева провокатор поки що не встановлений, але ми впевнені, що це лише питання часу. Я ж рекомендую цій людині (особисто від себе) вже сьогодні розпочати детальне вивчення біографії М.Н. Покровського, адже його чекає те ж саме — викриття і забуття.
Іноді збіги в «Академічній справі» (1929 року) та «Справі Олега Мальцева» виглядають, прямо скажемо, містичними. Але логіка фактів вказує на те, що ці збіги не випадкові.
Немає сумнівів, що «справа», побудована на основі російської пропаганди про «секту Мальцева», в якій українські силовики використали шаблон і методи ОГПУ, розвалиться, як картковий будиночок — так само, як свого часу розвалилося «Академічне діло».
Нам з вами залишається лише сподіватися, що в сучасній і незалежній Україні більше не буде місця шаблонам і символам радянської влади – таким як ОГПУ, НКВД та КГБ.
__________
Справа Олега Мальцева ще не передана до суду. Триває досудове розслідування, і вчений перебуває в СІЗО. Презумпція невинуватості (лат. praesumptio innocentiae) — одна з основоположних засад судового процесу: особу вважають невинною, поки її провину у скоєному злочині не буде доведено в порядку, передбаченому законом, і встановлено вироком суду, що набрав законної сили.