До уваги читачів – інтерв’ю з адвокатом, керуючим партнером адвокатського об’єднання «Клочков та партнери», Володимиром Клочковим.
– Володимире, до недавнього часу ви очолювали Комітет захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ: як пройшов минулий рік для вас, для Національної Асоціації Адвокатів України і безпосередньо для Комітету?
– Звісно, і цей рік приніс великі випробування. Мене і мою сім’ю сама війна застала під Києвом, де через три доби вже були російські загарбники. Вони буквально пройшли повз дім, де живемо. І ми опинилися , можна сказати, у тилу російських військ. Десь протягом тижня лунали обстріли і кожну мить ми чекали що вони от-от зайдуть у наше містечко. Вони стояли навколо нас, запускали ракети, а наші війська намагалися їх вибити. Тобто, що відбувалося у ті дні – ви розумієте. А після того, як у сусідній будинок влучила міна і повністю зруйнувала його, я прийняв рішення вивезти свою сім’ю. Війна не пройшла повз нас, але, все ж таки, мені вдалося відвезти сім’ю на кордон, після чого я повернувся до Київа. На наше життя, на мої рішення, впливала військова обстановка. Весь цей час я був в активному складі команди Національної Асоціації Адвокатів України, головував Комітетом захисту прав адвокатів. Скажу, що члени Асоціації та Комітету, як і всі наші громадяни, стали частиною воюючої країни і приймали рішення з урахуванням особливостей військового часу. Наш Комітет ні на хвилину не припиняв своєї роботи, ми продовжували виїзди на обшуки адвокатів, готували і аналізували звернення, 24\7 відповідали на дзвінки, що надходили на «гарячу лінію». Щоб ви знали, обшуки у адвокатів , які припинилися з початком війни, відновилися вже другого березня 2022 року. Члени комітету, які на той час приєдналися до добровольчих формувань і мали дозвіл на пересування Києвом (як ви пам’ятаєте, була цілодобова комендантська година і громадяни не мали змоги вільно пересуватися містом), виїжджали і захищали права адвокатів.
Наші опоненти – силові структури – ні на хвилину не залишали свої дії, законні чи незаконні (це вже вирішували та у подальшому будуть вирішувати судді під час оскарження наслідків), але я вже розповідав у минулому інтерв’ю, чим займалися силові структури під час київської облоги, а наші збройні сили і добровольчі формування вели вже бої на ближніх підступах до міста. Силові структури, як ви пам’ятаєте, отримали можливість більш спрощеного дозволу на проведення обшуків, які могли здійснюватися за постановою звичайного прокурора. Наприклад, один з обшуків, на який виїжджав комітет, малася постанова прокурора, кримінальне провадження було зареєстровано за статтею 263 (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами), але силовики шукали не зброю – гроші, бухгалтерські документи; все це вилучали і вивозили до себе. Тобто, обшуки не припинялися ні на хвилину і наразі продовжуються, наскільки мені відомо, І військові дії ніяк не вплинули на дії силовиків, які ну, хоча б на цей час, могли б зупинитися. До того ж, ви вже знаєте, повинні були шукати зброю, а шукали матеріальні цінності. І наразі Комітет продовжує працювати з урахуванням військового стану і тих викликів, які з’являються.
– У минулому інтерв’ю ви казали – плануєте залучати міжнародних партнерів і міжнародні організації, щоб підіймати на іншому рівні питання про порушення прав адвокатів. А також про ідею зробити реєстр співробітників українських правоохоронних органів, які порушують права адвокатів. Чи є новини у вирішенні цих питань?
– Так, всі ці дії вони виконувались, поки я був головою Комітету захисту права адвокатів. Наразі маю надію на те, що адвокати, які зайняли моє місце, продовжують це робити. Але наразі те, що мені відомо стосовно створення реєстру, зараз він ще не запрацював. Тому це питання вже не до мене. Так, нажаль, даний реєстр поки не працює. Можливо, він зараз існує у вигляді розрізнених об’єктів інформації (скарги, звернення, пости на фейсбуці), але як єдиної бази його досі немає.
– А якщо говорити про вашу приватну практику адвоката?
– Я практикую не одноособово, а у складі адвокатського об’єднання «Клочков та партнери». Звісно, на всі наші дії та рішення впливає обстановка, яка наразі склалася в країні. Можу сказати без перебільшення, що всі партнери працюють на межі своїх можливостей. Одразу хочу сказати, що адвокатське об’єднання ми створили за покликанням душі. Це та справа, якою кожен з нас мріяв займатися. Але треба зізнатися, що економічний фундамент нашої сім’ї базувався повністю на бізнесі моєї дружини. Вона багато років дуже успішно займалася бізнесом. Але 3 березня 2022 року, коли ми виходили, можна сказати з російської облоги у Макарівському районі, дружині повідомили: у комплекс, де був розташований її бізнес (склади, офіси, вантажівки) влучили ракети, які повністю знищили все, що там було. І хоча, на перший погляд, ситуація здавалася майже патовою, наша команда не склала руки – дана подія внесена до ЄРДР, компанія моєї дружини визнана потерпілою, ЄСПЛ визнав скаргу потерпілої компанії прийнятною, її об’єднали з іншими зверненнями, наразі ми чекаємо на рішення.
Зрозуміло, така фінансова ситуація вплинула на мої рішення, рішення нашої родини і партнерського складу Адвокатського Об’єднання. Розставили пріоритети і на перше місце стала родина, на друге – моя та моїх партнерів справа, «Клочков та Партнери». Мені довелося закінчити кар’єру громадського діяча і приділити повністю увагу саме роботі Адвокатського об’єднання. Раніше я дозволяв собі десь 40%, а інколи і 50%, свого часу приділяти громадській діяльності на користь Адвокатської спільноти. Приблизно 9 років займався захистом прав адвокатів, сім років був на посаді члена Ради адвокатів міста Києва, за проханням колег і за пропозицією голови Національної Асоціації Адвокатів України очолив Комітет Захисту Прав Адвокатів. Не дивлячись на такі тяжкі обставини для нашої родини, після початку війни розумів, що не маю ніякого права залишити Комітет в такий важкий час. Якщо ситуація зміниться, я ще повернуся до громадського життя, повністю – з новими мріями, планами та силами.
– До речі, про ваші плани: є вони на майбутнє? Як стосовно приватної практики, так і безпосередньо роботи Національної Асоціації Адвокатів України?
– Особисто мої плани – багато працювати в міру своїх сил та з Божою допомогою. Допомагати країні своєю працею, сплатою податків, волонтерством. Допомагати своїй країні отримати перемогу у цій війні. Треба сказати, що велику частину часу у 2022-му році я приділяв роботі у волонтерських організаціях : Червоний Хрест амбасадором якого я є, «Мобілізація добра», «АдвоБат», але наразі знизилась допомога для нашої країни з боку міжнародних благодійних організацій і іноземних благодійників. Якщо відверто, то вона знизилася практично до нуля. Можу привести такий приклад. Є військові частини, яким я допомагаю з самого початку бойових дій. Там несуть службу люди, яких я знаю особисто. Нещодавно від них надійшло прохання направити медичну допомогу. Я отримав список ліків, які їм були потрібні. Раніше мені для цього потрібно було зробити 2-3 телефонування, щоб знайти ліки або кошти; отримавши зранку запит – до вечора я його задовольняв. Довелося тепер робити дзвінки протягом трьох діб. І що? Так і не зміг знайти допомогу. Ті, хто раніше допомагали, наразі нам вже не допомагають. Тому ми, нашим партнерським складом і адвокатами Адвокатського об’єднання, просто скинулися грішми і придбали все, що було потрібно. Тобто, що я хочу сказати: зараз волонтер – це кожна людина і ми вже не можемо впевнено покладатися на допомогу з-за кордону.
Тому кожен з нас на своєму місці повинен плідно і багато працювати, щоб була можливість хоча б 10-20% від свого заробітку віддавати військовим. Розумію, що зараз економіка знаходиться у дуже скорботному стані – частина бізнесу вивезена, частина не працює, я бачу це за статистикою, по нашим клієнтам, яких ми обслуговуємо. Але ті, хто можуть працювати, повинні працювати і частину грошей виділяти на допомогу військовим. Ось прийшов запит, знайшов одного-двох друзів, скинулися і надали допомогу. Вважаю: всі, на кого можуть розраховувати наші військові – це на нас, більше ні на кого.
Відносно Адвокатури, можу сказати таку річ. Дійсно адвокатура зараз не в гарному стані. Вона переживає такі ж тяжкі часи, як і вся наша країна, але ще ми бачимо велику кількість певних непорозумінь, які виникають у адвокатів між собою. І треба сказати, що у нашій країні адвокатура – це єдиний орган, який ще залишився незалежним та не «реформованим». Тобто, такий, який, коли бачить свавілля, то може чесно без остраху про це сказати. Адвокати залишились єдиними, хто може сказати про те, що заплановані реформи, в значній своїй частині провалилися. Сказати про те, що провалилися реформа правоохоронних органів, про те, що наші суди відносяться хибно до поняття верховенства права, про те, що у силових структурах відбувається свавілля, що вони вчиняють незаконні дії. Так, думаю, що Адвокатура – єдиний інститут, який може про це сказати, який може донести це до наших міжнародних партнерів. Єдина самоврядна організація, яка залишилася у країні, це Адвокатура. Вона (Адвокатура) постійно повторює: « Не можна це порушувати», «Не приймайте цього закону, бо даний закон не конституційний». На жаль всі інші – прокурори, судді, не бачать цього, чи бачать, але не можуть або не хочуть про це говорити! Вони є елементи великої машини, не бажають бачити те, як порушується закон. На жаль, судді і прокурори розуміють, що не можна порушувати закон тільки тоді, коли самі опиняються на лаві підсудних. І коли їм самим вже потрібен адвокат. От тоді, знаходячись поруч зі своїми адвокатом, проти усієї цієї машини, вони про це кажуть, і я таке чую від наших клієнтів – непростих громадян, а колишніх суддів, колишніх прокурорів. Я чую питання «А що так можна? Так це ж незаконно! Це порушення прав Людини!». Я кажу: «Так, уявляєте, це дійсно незаконно. Тільки ви це зрозуміли знаходячись під вартою, у статусі підозрюваного». Тому я думаю, що адвокатуру наразі розхитують. Роблять це треті особи. Ні адвокати, ні керівництво Національного Асоціації, а ті, яким дуже не подобається, що адвокати намагаються донести до наших міжнародних партнерів, які проводять тут всі реформи, що вони проводяться найчастіше з великими порушеннями. І ви знаєте, я думаю, що будь-яку реформу, будь-яку добру справу, якщо її підправити ложкою дьогтю, ложкою свавілля, то нічого гарного не вийде. І ми бачимо це на прикладі реформ і в силових структурах та суддівській владі. Вони ні до чого не призвели, стало, навіть, ще гірше, ніж було раніше. Тобто механізм, до якого були застосовані дані реформи, взагалі перестав працювати, як ми це бачимо.
Тому, я думаю, що адвокатуру саме хитають. Її теж намагаються реформувати, щоб просто закрити рота адвокатам, і вони не могли казати на чорне – чорне, а на біле – біле. Тому єдине, що може допомогти наразі адвокатурі, щоб вона знову не повернулася під контроль держави (як ми бачимо це в інших країнах, де будь-які рухи адвокатури контролює Міністерство юстиції), це припинити будь-які сварки, припинити будь-які політичні спори за якісь місця. Треба згуртуватися і всім разом чинити опір, щоб залишити адвокатуру все ж таки незалежним інститутом в Україні.
– А зараз вчиняються дії, може на законодавчому рівні, які спрямовані на те, щоб адвокатуру насправді зробити залежною від держави?
– Так, звісно. Постійно запроваджуються. Постійно намагаються внести зміни у законодавство і у Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Єдина мета – повернути адвокатуру під контроль держави. Підкреслюю: не під контроль Закону, а під контроль держави. Повернути під контроль держави кваліфікаційні палати, дисциплінарні палати. Я вам можу розповісти – як це буде. Так було при радянській владі. Наприклад, адвокат захищає у якомусь політичному процесі свого клієнта, захищає відчайдушно, намагаючись довести свавільне відношення, показуючи помилки правоохоронних органів, які розслідували дану справу, вказуючи на незаконні проміжкові рішення суддів у цій справі, тощо. І що відбувається далі? Даний адвокат визивається до голови ради і йому передається такий посил, що або ти почнеш вести себе у цій справі спокійніше, або проти тебе буде дисциплінарний розгляд. І ти взагалі позбудешся свого права виконувати функції адвоката. Таких прикладів вже наразі дуже багато, і у моїй практиці це було. А якщо, наприклад, дисциплінарні палати підпадуть під контроль держави, то жоден адвокат не зможе на 100% захищати свого клієнта. Він буде змушений рахуватися з думкою прокурора по цій справі, слідчого, колегії суддів, а в іншому випадку його буде позбавлено адвокатського свідоцтва і він взагалі не зможе захищати людей.
Думка моя така, і я не боюся про це казати, що для держави на даний час незалежна адвокатура, як кістка у горлі. Тому що, саме адвокати кричать про ту кількість порушень конституційних прав людей і самого законодавства відносно розслідування справ, відносно інших моментів у державі. Саме адвокатура постійно вказує про це, і постійно доносить це до міжнародних партнерів. Саме цих партнерів ще трохи бояться керівники нашої держави.
– Бо це ж не демократія…
– Думаю, що ні про яку демократію тут не може йти мова. Її немає, абсолютно немає, повірте мені. А після введення військового стану, вона взагалі зникла. Тож, що я хочу сказати, що саме оце незадоволення незалежною адвокатурою і приводить до того, що в адвокатурі наразі існують сварки, непорозуміння. Адвокатура розділена на певні ланки – кому подобається Національна Асоціація, кому не подобається, треті за щось образились на Національну Асоціацію, і примкнули до других. Але за всім цим стоять люди, які таким процесом керують, дають вказівки, підкидають інформації.
Але все це робиться щоб довести, що адвокатура неспроможна бути незалежною від держави. Що вона не може дати собі раду, тому потрібно повернути адвокатуру, наприклад, у лоно Міністерства юстиції, щоб контролювати і дисциплінарні палати, і кваліфікаційні палати і тоді, мовляв, в адвокатурі настане мир. Так, можливо «мир» і настане. Але перестане існувати незалежна, демократична адвокатура, єдиним чинником якої є Конституція України, а не вказівки керівництва держави. І, знаєте, я наразі дуже радий, що зараз не займаю ніякої посади, і мені не треба з кимось радитися відносно того, що мені сказати. Бо коли ти займаєш якусь посаду, ти повинен рахуватись з керівництвом, адже твої слова можуть сприйняти не як твою особисту позицію, а як позицію даного органу. Тому, я вільний від цього, незалежний адвокат і можу чесно казати про те, що я бачу з огляду на велику практику, на свій великий досвід. Все ж таки 9 років в органах адвокатського самоврядування. Дану структуру я знаю від «А» до «Я» і розумію, що відбувається, а відбувається от яка проблема: не адвокати винні у цьому, не керівництво адвокатури, просто є адвокатура – незалежний орган, який постійно висвітлює тих, хто порушує закон. Звісно, що останнім це не подобається. Тому адвокатуру намагаються розхитати, закрити їй рота і повернути під повний контроль держави. Тобто, накинути зашморг на шию адвокатів, щоб вони були статистами. І я про це казав ще у 2018-му році, коли намагалися протягнути закон № 9055. Ми тоді публічно висловлювалися: цей закон призведе до того, що ми повернемося у радянську країну, коли адвокат брав справу, йшов до слідчого і питав, що йому можна зробити по цій справі. Чекав, що слідчий йому дозволить зробити, потім чекав що прокурор дозволить. Так от, якщо на адвокатуру буде закинутий зашморг держави, всі адвокати, повторюю, перетворяться у простих статистів. Стане таким, знаєте, супутником людини до вироку. Буде йому розповідати гарні речі, які він захоче чути але на жаль не зможе нічого зробити.
– Будемо сподіватися, що цього не дійде.
– Я теж дуже вірю, що не дійде. Тому що наразі, чесно вам скажу, якщо так буде, то прийдеться покласти на стіл своє свідоцтво. Адже не буду знати, що саме запропонувати своєму клієнту. Яку я зможу надати йому правову допомогу? Отримати менший строк? Ну, так він і у слідчого, якщо напише явку з повинною, зможе розраховувати на якесь пом’якшення. Я особисто відмовляюся бути статистом. Або гарно робити свою роботу, захищати свого клієнта, або навіщо тоді взагалі це. Тож я дуже вірю що до цього не дійде, і саме з цим наразі бореться Національна Асоціація Адвокатів України.
– Дякую за зустріч і розмову, час якої добігає кінця. Маєте щось додати?
– Маю, про найважливіше. По-перше, ще раз хочу акцентувати увагу на волонтерстві. Кожен громадянин, який у важкий час не покинув країну, залишився тут і працює, робить те, що у його силах, він вже герой, він вже волонтер. Він не залишив державу, не почав працювати на іншу країну, сплачуючи податки там. Так, йому тяжко, але він живе і працює тут. Я пишаюся кожним, хто залишився у своїй країні. Але вимушений всіх нас засмутити, бо моя думка – ми не можемо вже розраховувати на іноземну допомогу. Нажаль, вони теж вже видохлися і втрачають такий інтерес. Тому кожен з нас – це благодійний фонд. Скільки зміг відокремив від своєї сім’ї, купив те, що потрібно і передав.
Адвокатам я хочу сказати таку річ: схаменіться. Нам треба бути разом, тому що ви і не помітите, як вже вас викличе слідчий чи прокурор, чи суддя і скаже: «якщо не будеш слухатися, підеш мити поли, чи працювати на будівельному майданчику, адвокатом ти не будеш». До цього, чесно вам скажу, шановні, залишився маленький крок. І вони нас знову «поставлять на коліна», і будуть вказувати нам як вести справи, а не ми будемо вказувати прокурору, де він що не так зробив, а судді, де він порушив КПК. Тому, адвокати, ще і ще раз: схаменіться, забудьте чвари, забудьте образи один на одного. Давайте встанемо всі разом і не будемо бачити ворога в один одному. У нас є спільний опонент, це силові структури, які намагаються порушити права наших клієнтів. Це все що я хотів додати. Ну, і бажаю кожному з нас, звісно, перемоги. Нехай ця перемога вже настане, а країну ми дуже швидко відбудуємо. Бо тут залишились дійсно ті люди, які люблять її, які бажають жити у цій країні, які зможуть зробити так, щоб після перемоги ця країна була інша, ще більш гарна, ніж була раніше.
Підписуйтеся на наші ресурси:
Facebook: www.facebook.com/odhislit/
Telegram канал: https://t.me/lnvistnik
Пошта редакції: info@lnvistnik.com.ua