Як ви вже знаєте з попередньої статті, серія публікацій під цією назвою – читацька перепустка до Академії APSI — Академії галузі професійних послуг. Нагадаємо: тут до осені 2022 року було задумано, розроблено і ось уже більше місяця триває унікальний науково-практичний експеримент. Про нього й мова. Шістьом найрізноманітнішим молодим людям, до того малознайомим або взагалі не знайомим з певними галузями, їх історією, теорією та практикою, за 3 місяці належить занурення на глибину знань-розумінь класичного та сучасного ділового життя. І це нове для них, непізнане і неосвоєне насамперед середовище, має стати цілком своєю – обжитою, зрозумілою та професійно освоєною сферою.
Експеримент та його регламент підказано і багато десятирічним досвідом Академії, і динамікою нашої сучасності: за старих часів на подібне доводилося витрачати роки навчання. А потім доучуватися та перевчатися у реальній повсякденній практиці. Пам’ятаєте інтермедію? Приймаючи на підприємство випускників ВНЗ, директор оголосив: забудьте все, мовляв, чому вас навчали в інституті. Все це вам ніколи не знадобиться. Забудьте, мовляв, індукцію та дедукцію – давайте продукцію! І у цьому жарті Аркадія Райкіна, власне, жарту майже немає.
Навчальний курс цієї програми виключає все, що претенденту ніколи не знадобиться. Продуманий і відпрацьований курс, можна сказати, філігранно. І спирається він на наукову базу Академії, її бібліотеку та документацію, досвід вчених та інших спеціалістів. Так, наука! Але завдання зовсім не у тому, щоб прискореним курсом зробити претендентів на світила науки. Потрібно щоб вони вивчали справу, по-перше, енергійно і, по-друге, раціонально, добре розібралися у теоретичній та прикладній сферах сучасного ділового життя.
Цілком очевидно, що ритм нашого часу багатьма трактується надто буквально. Навчаються і працюють у якійсь гарячці. Тим часом, у бізнесі надмірна поспішність не менш шкідлива, ніж лінива тяганина. Справжньому діловому світу взагалі чужа якась надмірність. Ось у спорті, знаєте, грацією називають оптимальне співвідношення витрачених зусиль та отриманих результатів. Справжньому бізнесу також властива грація. Її, по суті, і належить пізнати учасникам експерименту. Вони мають повноцінний мінімум теоретичних знань, удосконалять свої ділові навички. Можна сказати, відбудеться знайомство з галуззю за бразильською системою. Раціонально. 3 місяці. Нічого зайвого. З отриманими ключовими знаннями-уміннями можна буде йти далі і досягати більшого. У ході занурення у середовище виявляться нахили здобувачів, їх ділові перспективи.
Перший місяць позаду – що він показав?
4. РЕЛІГІЯ, СОЦІОЛОГІЯ ТА ІНШІ…
Наш співрозмовник Євген Сапсай, підприємець. Автор низки ефективних бізнес-проектів. Декілька слів про себе і про них.
— Давайте спочатку про них. Я задумав і розробив низку бізнес-проектів, переважно пов’язаних із онлайн. Це онлайн-освіта, маркетинг. Останнє часто формулюється як система процесів отримання прибутку шляхом задоволення попиту споживача. Звідси необхідність знати та розуміти цей попит, спостерігати за його стабільністю та мінливістю, вивчати його, розбиратися у можливостях відповіді на нього. У даному випадку залучення клієнтів та зв’язок з ними здійснюється головним чином за допомогою Інтернету. У мене та мого партнера була академія, яку пройшли понад дві тисячі осіб-підприємці та маркетологи.
— Чому для вивчення ви обрали в Академії APSI саме цей напрямок?
— Так склалося, що я обертався у бізнес-середовищі. Можна сказати, принципово розібрався у ній, у проблематиці та потребах підприємців, маркетологів. Мені загалом цікава тема бізнесу, пов’язані з ним ідеї, розробки та інструментарій масштабування цієї справи.
– Освіта?
– Я інженер-механік будівельних машин.
– Політехніка?
– Ні. КІБІ (Київський інженерно-будівельний інститут).
– Технар-бізнесмен. Це цікаво. Як формулюється напрямок цієї своєрідної науки-практики, у вивчення глибин якої ви зараз занурюєтеся?
— Загалом, соціологія. І, зокрема, так би мовити, піднапрямок – соціологія релігій.
— Поглиблене вивчення цієї сфери триває вже тижнів зо три. А з чого воно починалося?
— Загалом кажучи, я почав вивчення з робіт Массімо Інтровінье. Хто не знає – знайте: італійський юрист та соціолог релігії. Він заснував та очолює Центр вивчення нових релігій. Представник у минулому голови ОБСЄ у боротьбі з расизмом, ксенофобією, дискримінацією релігій. Цьому досліднику належить багато, дуже багато праць широкого кола. У нашій розмові ми, напевно, до нього ще повернемося. А у відповіді на ваше запитання наголошу: починав я, зокрема, і з вивчення діяльності релігійних культів та релігійного екстремізму. Як це, скажімо, зароджувалось на ринку США? Як надалі перейшло на ринок Європи? Який причинно-наслідковий зв’язок цього явища? На чому ґрунтувався бізнес? З пошуку відповідей на ці та інші питання почалося моє теоретичне поглиблення у тему.
— Історія та теорія – питання суттєві. Але забіжимо трохи наперед: у чому практичне значення вивчення такого комплексу?
— Про те, що теорія без практики мертва, знали ще у давнину. Як і про те, що практика без теорії сліпа. Звичайно, я та мої колеги заглиблюються в історію та теорію питання аж ніяк не з чисто академічного інтересу. Наука, особливо прикладна, повинна, має бути практично корисною. Але наше поглиблення у тему почалося нещодавно. В Академії APSI цей принцип дотримується неухильно. І треба починати із самого початку, з основ. А у перспективі – звісно, «Наука та життя», зв’язок із практикою.
Насамперед потрібно визначити й осягнути основу — фундамент, на якому створювалися ті чи інші проекти, у тому числі й релігійної спрямованості. Від такого пізнання залежить й інше. Як, скажімо, у будівництві (це я вже говорю, як фахівець), залежать усі поверхи та покрівля будівлі. Чому ті чи інші пропозиції викликали активну відповідь споживача? І чому деякі, навпаки, викликали слабку реакцію споживача? Або взагалі залишалися нерозділені? Вважаю розуміння цього дуже важливим. На моделі того, як все було фундаментовано та організовано, можна будувати наш сучасний бізнес. Власне, це працює до цього дня — у різному вигляді. У тому числі у вигляді релігій. І навпаки, релігія, яку, можна сказати, перенесено у бізнес, завдяки якій привертається увага людей до тих чи інших продуктів.
— Отже, бізнес та релігія. Релігія та бізнес. Для багатьох наших сучасників, зокрема, й читачів щось несумісне.
– І проте зв’язок є. Потрібно тільки вдивитись у явища, заглибитись у їх вивчення. Наприклад, релігійний екстремізм є виключно важливим і як механізм вкрай загостреної конкуренції, корпоративної боротьби. Оскільки до нашої науки входить і розділ безпеки бізнесу, потрібно вивчити і цю, так би мовити, боротьбу без правил, боротьбу за переманювання, шкідництво та навіть знищення. Наука має озброювати практику, захищати її від випадковостей – оскільки це можливо.
— На мій погляд, істотне це застереження – «Оскільки можливо…». Знаєте, колись популярним був фільм «Вулиця сповнена несподіванок». Можна сказати це і про вулицю під назвою «Життя». Передбачити можна багато, але не все. І життєстійкість людини, її справи, її спільноти ще й у готовності до зустрічей з несподіванками, швидкої та вірної оцінки обставин, що змінилися, оптимальної на це реакції.
— Наука, в яку я та мої колеги зараз заглиблюємось в Академії, трактує і це питання. Кажуть, поінформовано – захищено. Поступове занурення у нашу науку багато що відкриває, розширює уявлення про існуюче. Як не банально звучить, але Знання – Сила. Особливо коли теоретичні матеріали тісно пов’язані з практикою, засновані на реальному досвіді та концентрують його.
— Ви згадали безпеку у діловому світі. Йдеться про небезпеку з боку злочинності? Чи про нечесну конкуренцію?
– І те, та інше. Неспортивна поведінка конкурентів? Так, є і такі випадки. Дохід за будь-яку ціну! І в хід ідуть наклепи, компрометація іншої компанії в очах споживачів та суміжників. Бувало й буває – справа заходила ще далі. Це потрібно вивчати, знати та розуміти, що також зробить наші знання корисними справі. Такі обставини не повинні заставати зненацька.
— Про соціологію в наших краях заговорили набагато пізніше, ніж у Європі та Новому Світі. І теоретичні, і методичні матеріали спочатку дуже довго приходили до нас «звідти». Тобто спочатку вони випробовувалися і впроваджувалися в іншому менталітеті. У нас він… ну, м’яко скажемо, трохи інший?
— У своєму зануренні я ще до такого пласта не дійшов. Але до цього все йде. Звичайно, питання менталітету більш ніж суттєве. Логіка справжнього бізнесу, його принципи є єдиними. Але ж люди є люди. І нерідко у справу втручається так званий людський чинник. Який, буває, заплутує все просте та ясне. До речі, в одній зі своїх лекцій академік Олег Вікторович Мальцев звертав увагу на таке. Теорія – теорією, правила – правилами. А менталітет – менталітетом. Його потрібно вивчати та враховувати. Інакше навіть дуже недурний бізнесмен може залишитися у дурнях. Як тут не пригадати Станіслава Єжи Леца: «Завжди знайдуться ескімоси, які вироблять для жителів Бельгійського Конго правила поведінки у тропічну спеку».
— Наскільки я знаю, так чи інакше це питання розкривав у своїх дослідженнях і Массімо Інтровіньє?
— Ну, ось, я відчував, що ми до нього ще повернемося. Великий психолог і соціолог не міг не торкнутися подібних проблем. Вивчення його робіт дуже корисно й у плані філософії, соціології права, релігійних меншин. Надзвичайно цікавими є його дослідження взаємовідносин релігії та суспільства. Природа релігійного екстремізму. Крайні фундаменталістські рухи. І багато, дуже багато іншого…
— Мова про Європу?
— Загалом у Європі соціологія релігій у другій половині минулого століття була досить новою. Десь із шістдесятих років більш активно перетікали у наш субконтинент різні релігії та релігійні течії. Стали розвиватися деякі антикультові рухи, переправлені з Американського континенту.
— Хоча й у давнину нечесна економічна конкуренція також вуалювалася релігійними та політичними мотивами. Взяти хоча б незабутню Варфоломіївську ніч. Протестанти та католики. Із тієї ж опери?
— Так, загалом, якщо дивитися у корінь — із тієї самої. Плюс, знову ж таки, феномен менталітету. А багато досліджень пов’язані, наприклад, із феноменом націоналізму. Або – комунізму. Дуже цікавило американців комуністичне явище. Популярною була думка про якусь цілеспрямовану методику «промивання мозку»: чому люди, власне, стають комуністами? Як би роз’яснюючи це питання, створювали якесь негативне тло стосовно носіїв комуністичних ідей та ідеалів — залякували американських обивателів. Отже, можна «промити» будь-якій людині ці самі мізки. І потрібно мобілізуватися проти вже «промитих» та «промивних».
– Було таке. У 50-ті роки вирувала комісія палати представників конгресу США з розслідування антиамериканської діяльності. Вона діяла з тридцятих до сімдесятих років. Після другої світової – у статусі постійної. Тлумачили про ворожу, підривну діяльність. Наче масовий гіпноз…
— Так зване промивання мозку американців цікавило й у китайському варіанті. Китайці також підпадали під інтереси такого роду. І вивчався феномен «промивання мізків» у Китаї. Скажімо, у Гонконгу. Подібні явища взагалі небезпечні – не лише для бізнесу. І у них досвідчене око розрізняє політичні, економічні тенденції. І все це для нас, які приступили до найсерйознішого вивчення теми, бажано глибоко пізнати.
— Коментоване питання, яке постає перед усіма вашими колегами. Забіжимо вперед: настане момент, коли ви досить глибоко та міцно освоїли предмет. І пропонуєте сучасному бізнесменові свої послуги. Ну, у бізнесі, навіть найуспішнішому, зайвих грошей немає. Як переконати його у тому, що ваші наука та практика принесуть йому користь? У чому може бути ця користь?
— Користь у тому, що впроваджуючи мої рекомендації, він зможе, не збільшуючи свої витрати (а можливо навіть зменшуючи їх), підвищити якість послуг та продукції, розширити, осучаснити асортимент, раціональніше переставити співробітників на окремих ділянках. Змінити позиціонування, напрямок діяльності. Переглянути політику співробітництва. І отримати зовсім інший ефект купівельної спроможності. Це може бути сплеск продажів без додаткових витрат реклами. Отримувати більші результати за тих же зусиль, за тих же витрат. Як кажуть, всього лише …
— Вами вивчаються і бізнесмени, і їхня клієнтура. Тобто споживачі?
— Звісно. Наука допоможе знайти підхід до цільової аудиторії, яка купуватиме, наприклад, саме цей товар. Тому що він вважатиметься модним у певному колі та шарі. Скажімо, серед підлітків. Ми підберемо ту ідею, яка знайде чуйний відгук цієї аудиторії. Чому? Саме тому, що ми розібралися, озброїлися знаннями. Придивилися до якогось зрізу цільової аудиторії (їх захоплення, лідери, за ким ідуть, на кого хочуть бути схожими). Чи зможемо підібрати необхідних персонажів під бренд для того, щоб випустили конкретну лінійку продукції саме під цю аудиторію. І вона сама купуватиме продукцію, йтиме саме за цією продукцією у маркет.
— Отже, ви маєте вивчати соціально-психологічні закономірності. Психологія – теж наука давня. І не безперечна, до речі. Чужі душі – темрява.
— Підходи до вивчення аудиторії — це і персональні інтерв’ю з обраною цільовою аудиторією, це фокус групи, що зібралася. Питання, статистичні дані, які можна зібрати масово. Консультації з експертами, які безпосередньо взаємодіють із цими людьми, але спостерігають їх з боку. І за результатом подібних досліджень, опитувань, які займають невеликий проміжок часу, можна зробити досить точний зріз аудиторії, розуміти, що рухає, що захоплює, за що вони готові платити гроші. І за що вони точно ніколи не платитимуть. Можна сказати: що у моді…
– Тобто йти за модою. Виходити на ринок життя, питати обивателя — що йому потрібне. І пропонувати йому, як то кажуть, за потребами. Так?
— Загалом так. Констатувати такі факти – справа суттєва. Але наступний, вищий рівень роботи – впливати на споживача. Формувати його погляди, смаки, нахили. Моду якщо хочете.
— А тут без знання законів реклами та ЗМІ навряд чи можна обійтися?
– Само собою. Потрібно розбиратися і у питаннях засобів масової інформації, використанні медіаканалів для того, щоб донести якісь ідеї, думки, настрої до цільової аудиторії. У позитивному варіанті це дає серйозний ефект. Прорив. Але знову-таки, за поступового терплячого проникнення у цю науку. Відкриваючи та засвоюючи…
— Ось за три початкові тижні занурення що нового ви відкрили для себе і засвоїли?
— Уже багато. Ось, наприклад: зробив висновок — є багато бізнесів, які збудовані… на страху.
– На чому?
– Так-так, на страху. Мало кому не відомо таке почуття і явище. Частково антикультові рухи у першу чергу будувалися на страху людини. І в результаті цих емоцій люди були готові віддавати майно, здоров’я. Навіть самі життя. Гроші. Наприклад, щоб вирішити своє питання – витягнути дитину з так званої «секти».
— Ну, і навпаки – віддавати все своє майно для того, щоб брати участь у секті. Адже були такі варіанти.
– У тому то і справа.
— А як це співвідноситься із бізнесом?
— Наприклад, та сама Церква Саєнтології — так називаються послідовники нового релігійного однойменного руху. Була заснована ще у середині 50-х років американським письменником-фантастом Лафайєт Рональдом Хаббардом. Одних лише співробітників у неї – понад півтора десятка тисяч у ста країнах. А все це більше про бізнес. І все у ній побудовано як у комерційній структурі. Більше того, моделі, за якими була побудована ця Церква, принципи, підходи і зараз використовуються та впроваджуються в інші бізнеси. Там визначено ієрархію, взаємодію, мову, якою розмовляють між собою люди, ставляться завдання. Те, що було перейнято у Церкви Саєнтології, запроваджено в усьому світі зараз, у різних підприємствах, у т.ч. українських. Я теж знаю кілька підприємств, які запрошували консультантів для того, щоб вони протягом року допомогли вибудувати всередині цю організаційну систему, організаційну структуру, за якою взаємодіятиме підприємство.
— Це, мабуть, не єдиний такий приклад?
— Ні, не єдиний. І дуже добре, що розмову ми завершуємо відповіддю на це запитання. Адже відомо: останнє запам’ятовується краще. Певні віра, елементи, ритуали не тільки застосовні у бізнесі, але й необхідні у ньому. Це просто називається інакше – скажімо, «корпоративна культура», «корпоративна мораль» та інше. Співробітники тих чи інших компаній або корпорацій при правильному підході можуть бути глибоко віддані компанії, вірити у неї та у свого засновника. Не просто так з’явилися місія, мета компанії, «навіщо ми це робимо». Коли людина приходить на роботу не тільки заради того, щоб працювати, а ще й заради якоїсь місії (можливо – насамперед і головним чином заради неї), вона набагато більше вкладається, це її більше утримує та перетворюється на спосіб життя. Люди у компанії вже не просто працюють, не просто служать. Вони у ній ніби живуть. Це – суть їхнього життя.
Євген Сапсай веде щоденник у Telegram-каналі, де описує хід свого занурення у соціологію релігій та викладає відповідні матеріали.
5. ДЕТЕКТИВ – ЗАХОПЛЮЮЧИЙ І КОРИСНИЙ…
– Нинішній наш співрозмовник Артем Рибалка. Підприємець. В Академії APSI розпочав вивчення кримінальних структур півдня Італії. Де вчились?
– Середня школа та КПІ. Факультет електроніки У дипломі сказано «Спеціаліст». Інженер.
– Із чим пов’язаний вибір теми?
– Пропонувалося кілька варіантів, цей виявився для мене найцікавішим.
– Бажано зрозуміти: у чому саме цей інтерес?
– Він багатогранний. Справа, звичайно, не тільки у гостросюжетності буквально всього, що пов’язане з цим тематичним колом. Точніше, не тільки у цьому. Кримінальні структури взагалі та півдня Італії, зокрема, існують дуже давно та дуже успішно. І нехай ключовими тут будуть не лише «існують», а насамперед – успішно. Як частина історії злочинності це явище зазнає на собі певного тиску правослухняного суспільства, і, відповідно, держави протягом усієї життєдіяльності і того, й іншого. Ця конфронтація триває не роки-п’ятирічки-десятирічки. Має свою аж ніяк не тьмяну історію. Яскраво відображена у літературі та мистецтві. І за всіх змін виявляється напрочуд сучасною і малоуразливою.
– Життєздатність?
– Саме так. Життєздатність. Працездатність. Зрештою, боєздатність. Ефективність – якщо завгодно. Чи може це не привертати увагу дослідника в епоху, коли такі явища стають на чолі?
– Але не забудемо, що йдеться про дуже своєрідний світ. Світ злочинності.
– Ну, це само собою. Як кажуть, незабутнє не можна забути. Чи є сенс тлумачити про споконвічну і непримиренну ворожнечу суспільства та злочинності? Але сучасне життя не таке схематичне, як це здається обивателю: є, мовляв, Вони і Ми. Вони – злочинці, а Ми – з ними боремося. Насправді і вони у нас чогось навчаються. І нам не зайве вникати у їхні обряди і дечому повчитися. Зрозуміло, на благо суспільства. Це феноменальне довголіття, раціоналізм. Ефективність філософії та тактики, підходів до вирішення конкретних завдань. Підбір, розстановка та перестановка кадрів – тих самих, які вирішують все. І це лише деякі з найцікавіших елементів, які з роками виробили кримінальні організації. Чи не можна їх використовувати у цілком законній діяльності? Скажімо, у бізнесі?
– Досить несподіваний поворот теми. Вивчати злочинну діяльність для вдосконалення законної діяльності.
— Ну, життя взагалі, саме собою, не без парадоксів. Але у даному випадку, гадаю, знання світу злочинності необхідне і для захисту від нього миру законності. Чого, ясна річ, потребує бізнес. Бізнес – гроші. Матеріальні цінності. А ці гроші і взагалі матеріальні цінності та механізм їх отримання – можна сказати, кормова база злочинності. Сама природа останньої така, що вона постійно атакує цю базу. Живе за рахунок такої експансії. Адже злочинність, в основному, не виробляє, а забирає і перерозподіляє. Для чого й атакує – коли явно, зухвало та фронтально, у лоб. А коли й приховано, хитрістю та спритністю, несподіваними маневрами. І перефразовуючи одного екс-вождя, можна сказати так: всякий бізнес чогось вартий, якщо вміє себе захищати.
— З цієї точки зору яка якість злочинного світу для вивчення цікавіша?
— Важко виділити щось одне. Багато корисно. Якщо йти від спільного, спочатку дивує життєздатність злочинного світу. Століттями, тисячоліттями суспільство та держава з ним бореться. Правознавці, історики права у всіх подробицях простежили цю боротьбу. Постійно розвивалися, посилювалися та вдосконалювалися стратегія та оперативно-тактичне мистецтво цієї боротьби, її наука та техніка, зброя. Хрущов у шістдесяті роки навіть примудрився оголосити перемогу над злочинністю у СРСР – ліквідував МВС (змінив його МОГПом – міністерством охорони громадського порядку). Ну, і де тепер той Хрущов? А злочинний світ – там же, де і був.
– Пристосованість?
— Так, можна сказати й так. Досвід, увага до минулих та поточних змін. Прогнозування можливих та неминучих змін у майбутньому. Готовність до них. Так, все це – докорінні властивості злочинного світу. Але вони ж і присутні у природі взагалі. Ми зараз розмовляємо з вами частково і тому, що історично і доісторично далекі наші предки мали подібні властивості. І з покоління до покоління, пристосовуючись до змін, передали нам естафету життя. Якщо добре придивитись, щось подібне можна спостерігати у виживанні та розвитку злочинного світу.
По суті ці організації йдуть у ногу з часом. Сучасна мафія, природно, відрізняється від тієї, що була у XII-XIV ст. Ця адаптація під реалії – те, чого можна повчитися. Плюс ще, звичайно ж, збереглися принципи, що пройшли крізь віки. Моменти виховання кадрів, вибудовування ієрархії, дисципліни. Таємні знання, що передаються у Ндрангеті. Як кажуть – і багато іншого.
— Як йшло це ваше занурення?
— Олена Дмитрівна, мій наставник у цьому зануренні, порадила почати з монографії Олега Вікторовича Мальцева та Луньова Віталія Євгеновича та інших авторів. І у цій праці я звернув увагу на середовище, яке виховує героїв. Середовище – це саме південь Італії, де безперервно 400 років поспіль йшли війни. Війни виховують героїв. Середовище накладає відбиток на організації, які у ній було створено. Три організації – Ндрангета, Мафія та Каморра. І відповідно організації своєю філософією програмують людей, членів цієї організації. Ось звернув увагу, як усе будується згори донизу: спочатку середовище, потім – організації, потім – кадри (члени організацій).
— Чи можна рекомендувати, наприклад, сучасному бізнесменові йти таким же шляхом щодо своїх кадрів?
– Думаю так. Хоча я ще не дуже заглибився у тему. Але такий досвід роботи з кадрами мені здається ефективним. Створюючи певне середовище, занурюючи у нього співробітників і прищеплюючи ефективну філософію дуже корисно для справи.
— Ми говоримо про злочинність Європи. Наскільки Вам може бути цікавим шлях такого світу у нашій вітчизні?
— Олена Дмитрівна у загальних рисах розповіла мені про російську кримінальну традицію, її своєрідність, багатоваріативність та ефективність. Можливо, її слід визнати найефективнішою серед усіх кримінальних традицій світу. Якщо мати на увазі живучість, прикладний аспект у легальному полі та кримінальний традиціоналізм.
І спеціальна, і художня література, кінематограф свідчать: у нас ділові люди і за старих часів будували взаємини зі злочинним світом по-різному. Хтось посилював поліцейський чи свій приватний захист. А хтось вважав за краще йти на компроміс із злочинцями та просто відкупатися від них. І навіть певною мірою наймати їх. Це враховується у Вашому курсі?
— Якось ще не дійшов такого повороту теми. Не встиг. Тепер врахую, дякую. Так, це варто мати на увазі – у бізнесу різні підходи щодо проблематики взаємовідносин з криміналом.
— А щодо освіченої Європи, скажімо, тієї ж Італії, там контакти зі злочинним світом, зважаючи на все, теж є у ділових кіл? Мафія – організація, наскільки я розумію, багата, аналогічно – і Ндрангета та інші. Там же зосереджено великі кошти. Вони працюють. Обертаються. Навіть у деяких колах не вважаються чимось злочинним – навпаки.
— Не знаю, як це можна назвати компромісом. Але ось, судячи з відеофрагментів лекцій Антонію Нікасо в Українській Академії Наук (він приїжджав до Олега Вікторовича та до колег у гості), деякі бізнесмени подібних контактів не цураються. У Канаді мафія почала активно скуповувати нерухомість та особливо не торгувалася. І тим самим підняла ціни на ринку так, що спостерігався «Великий стрибок». Мафія за певних обставин може істотно впливати на ринки.
— Як ви сприймаєте гіпотезу, дещо дивну, але присутню у сучасності всерйоз: злочинність – не сама по собі, а вже давно – частина природи суспільства. І якщо її вилучити, це підірве суспільну екологію?
— Ну, перш за все, гадаю, умовність цього питання не випадкова: швидше за все вилучити її просто практично неможливо. В історії жодна країна цивілізованого світу ніколи не порушувала питання про ліквідацію злочинності. Окрім СРСР епохи Хрущова. Говорилося про деякі хвилі деяких видів злочинності, про їхню епідемію. Із цим справлялися успішно. Але повністю вилучити – це не серйозно. Що ж, теоретично можна допустити, скажімо, таке (з посиланням на Антоніо Нікасо): якщо кримінальні гроші вилучити з обороту, то економіка Європи «паде»…
Між іншим, бізнес у деяких точках стикається з кримінальними структурами. І навіть може не знати, що це гроші – кримінального походження.
— Кримінолог має, за ідеєю, бути практично корисним для бізнесмена. Якщо ви прийдете до нього з цими знаннями, обов’язково спитає, а що ця ваша наука дає його бізнесу безпосередньо. Що Ви тоді йому запропонуєте?
— Насамперед безпека. Наприклад, людина хоче купити завод. Є група людей, які мають ці заводи. Хто дає гарантію, що ці люди не є кримінальними. Не аферисти? А це можна проаналізувати та точно обчислити. З явною користю для бізнесу.
— Для бізнесмена, звісно, безпека – це дуже важливо. Гроші люблять тишу, а тиша передбачає захищеність. Але у дуже великого бізнесмена запитали — звідки у нього гроші. Я готовий, відповів, відзвітувати за будь-який свій мільйон. Окрім першого. Обиватель нерідко вважає: бізнес сам собою, злочинний світ — сам собою. Але ж із чогось бізнесмени починали! Наші нові вітчизняні верхи бізнесу – з чого? Адже ми не мали приватної власності на засоби виробництва. І раптом вона з’явилася. Звідки? Від вогкості? Чи таки якась дифузія, взаємопроникнення існує?
– Гарне питання. А чи всі підприємці не готові прозвітувати за перший мільйон? Немає у мене такої інформації. Можливо, не весь бізнес готовий розповісти про свій початок. Але, можливо, є й ті, які чесно заробили перші-другі-треті та наступні гроші. І швидше за все, це – ті, хто був не чужий нашій науці.
А взагалі ідея стовідсотково відгородиться від криміналу, як на мене, утопічна. Навіть на прикладі тієї ж Ндрангети: її люди і у політиці, і у поліції, і у державних органах, і у журналістиці, і у церкві. Можна ніколи не докопатися до причетності людини, з якою ти взаємодієш, до криміналу.
— Чи не здається Вам, що між світом злочинності та світом накопичення, виробництва, транспортування, складування та збуту матеріальних засобів йде щось на кшталт безперервної гонки озброєнь? Засоби захисту власності постійно зміцнювали, розвивали та ускладнювали. Як і, відповідно, засоби нападу на власність.
— Так, мабуть. По суті це гонка озброєнь. І некримінальний світ постійно програє, бо обороняється. Але й тут – ніша бізнесу: це можливість випускати оновлення, покращувати захист та на цих оновленнях захисту заробляти. Також дуже корисний бізнес.
— Розмова наша стосується будь-якого часу. Але наш має принципову особливість: час військовий. Досвід вітчизняної життєдіяльності попередньої війни багато у чому, звісно, корисний. Але тоді не було бізнесу. А зараз у незалежній Україні він є. І у такій ситуації – уперше. Що слід рекомендувати сучасному вітчизняному бізнесменові?
— Оскільки війна – це ще й завдання з кількома невідомими. Це постійна нестабільність. Деяка розгубленість тут неминуча. Рекомендувати? Йти до науки, найближчої до практики. Йти до консультантів, які озброєні всією сумою знань, накопичених у цій сфері, та знають, як діяти.
— Будь-який розумний підприємець, як на Заході і Новому Світі, так і у нас, розуміє необхідність звернення до фахівців такого роду, отримання консультації, рекомендації та інше. Але «злочинний світ» — теж не дурні, просто кажучи. Чи цікавиться він такими речами, як кримінологія, історія, теорія, її рекомендації?
— Поки що не скажу. Але думаю: якщо вони ефективні, йдуть у ногу з часом, мабуть, цікавляться якимись дослідженнями. Тобто люди з головами на плечах, інформацію дістають, причому об’єктивну інформацію. Напевно, у них теж є такі консультанти, причому для Ндрангети ці консультанти можуть бути у різних верствах населення.
— Чи потрібно для подальшого застосування ваших напрацювань добре знати сферу бізнесу?
– Безперечно. Ти ж мусиш розуміти, що ти захищаєш.
— А чи потрібно добре знати сферу криміналу?
– Звичайно. Тому що ти повинен розуміти, що тебе атакують, хто тебе атакує і як атакуватимуть. Що це за звір взагалі такий – кримінал. З яких елементів складається, з якою швидкістю рухається, які методи використовує, як кусає – може, нишком, а може, безпосередньо. Наскільки він витривалий. І бізнес слід вивчати і знати, і кримінал.
— Ну, і насамкінець таке питання. Адже ми маємо дивитися у майбутнє. Потрібно, щоб зараз молоді люди, юні люди теж зацікавилися цією темою, ідеєю, напрямом кримінології та хотіли б її вивчати під цим кутом для того, щоб надалі сприяти розвитку вітчизняного бізнесу. Ось, скажімо, нас хтось читає, бачить, чує і людина обирає собі шлях. Що має його залучити до того, у що ви поглиблюєтеся зараз?
— Його має залучити саме цей практичний аспект, який можна почерпнути, вивчаючи історію, практику кримінальних традицій, розбираючись у тих методах, якими вони діють, і завдяки цьому якраз почерпнути ефективність. І можливість потім її застосовувати у бізнесі. Так само можна почерпнути, яким способом безпеку побудувати. Саме ці прикладні аспекти повинні залучити людей для того, щоб вивчати кримінологію. Ну, і не без деякої екзотики-романтики: сфера така цікава…
Артем Рибалка веде щоденник у Telegram-каналі, де описує хід свого занурення у кримінологію та викладає відповідні матеріали.
Далі буде…
_____________________________________________________
Підписуйтеся на наші ресурси:
Facebook: www.facebook.com/odhislit/
Telegram канал: https://t.me/lnvistnik
Пошта редакції: info@lnvistnik.com.ua