ВІД РЕДАКЦІЇ. Шановний читачу, вибачте за несподівану пропозицію, але – от заплющить, будь ласка, очі. І подумки скажіть: «Вор у законі». Чи так важко зрозуміти, що в ту ж мить принесла ваша уява. Когось, мабуть, на зразок Ручечника зі славетної стрічки «Місце зустрічі змінити не можна». Герой актора Євстигнеєва сам себе рекомендує таким чином. Каже: «Я – вор у законі». Значна кількість наших сучасників-співвітчизників вважає цей чин і цікаво-екзотичним, і архаїчним. Мовляв, це було і сплило. Між тим, і практики, і теоретики протизлочинної галузі не так вже рідко зустрічаються сьогодні з таким явищем. І все частіше переконуються в необхідності самого серйозного ставлення до цього явища і історично, і теоретично, і суто практично.
У попередній публікації матеріалу професора Олександра Саінчина та його колег ми вже звертали читацьку увагу на важливість наукових досліджень і розробок у справі боротьби зі злочинністю взагалі. Знімаючи капелюха перед практиками цієї, зізнатися, старовинної та чомусь завжди сучасної справи, ми безумовно визнаємо роль науково-теоретичного осмислення всього комплексу цієї сфери. І сьогодні, як ніколи, помітна необхідність подальшого розвитку такої науки, створення кращих умов для роботи її лицарів. Публікацію, яку ми пропонуємо вашій увазі зараз, створено саме на підставі фундаментальної теоретичної праці, що вона проведена серйозними вченими і має бути виданою найближчим часом. Це – професори А.М. Кислий, О.С. Саінчин, М.Л. Грибов та О.І. Козаченко.
А хто з читачів запитає – чи доцільно друкувати такі тематично-специфічні матеріали у виданні художньо-літературному та науково-популярному, коли йдеться, так би мовити, про творчу кухню правознавців? Зізнатися, редакція розмірковувала і над цим. Підписуючи цей матеріал до друку і, таким чином, пропонуючи його широкому читачеві, ми виходили з кількох моментів. По-перше, йдеться про явища, які так чи інакше торкаються докорінних інтересів усіх тих, хто зацікавлений у подальшій нормалізації нашого життя – а отже, у стабільному правопорядку суспільства. А його треба будувати, розбудовувати і підтримувати, що у цивілізованій країні неможливо без науки. По-друге, так званий широкий читач здебільшого охоче занурюється у публікації детективного жанру, хоч це кіно, телебачення, радіо і публіцистика. І нарешті, у тематичній суміші нашого журналу з його народження у Х1Х столітті і відродження у поточному, наукова тематика – теоретична та практична – самих різних напрямків має постійну прописку. Не виключенням є і правознавство.
Останнім часом фахівцям прямо, а у широкому розумінні – всьому законослухняному суспільству нашому, -особливо відчутно: криміналістична та оперативно-розшукова методика не відповідає сучасності і є найменш розробленими розділами в таких специфічних галузях. Це помітно передусім в недостатньо високому науково-методичному і практичному рівні багатьох наукових рекомендацій, що носять занадто загальний характер і не можуть через це бути реальним робочим інструментом розслідування злочинів. Традиційно, при першому, дуже загальному наближенні, криміналістична методика розглядається як засіб практичної реалізації положень (змісту) криміналістичної організованої злочинності, формування злочинних організацій та злочинної спільноти, та окремі аспекти впливу “воров в законі” на злочинність в Україні.
Треба підкреслити: читачеві нашому треба врахувати, що деякі положення оперативно-розшукової методики носять режимний характер і не підлягають публікаціям у відкритих наукових виданнях. Однак методичні рекомендації – не просте сполучення (з’єднання) положень криміналістичної техніки і тактики. Вони є якісно новим засобом вирішення практичних завдань розслідування, що виникають під час осмислення та пристосування рекомендацій криміналістичної методики до конкретних особливостей виявлення, збирання, оцінки та використання доказової інформації відносно різних видів злочинів.
У роботі на основі дослідження комплексу питань, що виникають при розслідуванні правопорушень за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив та тих, кого кличуть «Вори в законі», сформульовано наукові положення та одержано результати, що у сукупності спрямовані на вирішення важливого наукового завдання в галузі криміналістичної методики й містить практичні рекомендації щодо збирання доказів у кримінальних провадженнях зазначеної категорії. Ця робота є одним з перших в Україні комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем криміналістичної характеристики та розслідування правопорушень за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив, з урахуванням сучасного стану кримінального процесуального законодавства та правоохоронної діяльності.
Аналізом стану розслідування правопорушень за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив, констатовано такі характерні риси: стабільно негативна тенденція до зростання розмірів вчинення правопорушень збереження значної питомої ваги цих правопорушень у структурі корисливої насильницької злочинності; груповий характер злочинних проявів, серед яких більшу половину становлять правопорушення, які вчиняються на організованій і професійній основі, що пов’язані з вбивствами, замахом на вбивство та тяжкими тілесними ушкодженнями; використання вогнепальної, холодної зброї, вибухових пристроїв; вчинення вбивств представників адміністрації місць позбавлення волі, збуту наркотичних речовин, шахрайство та інших правопорушень. Розроблено наукові основи комплексної криміналістичної методики розслідування правопорушень за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив в умовах нового кримінального процесуального законодавства, визначено її місце в системі видових (внутрішньовидових) і позавидових методик, а також структуру криміналістичної характеристики, до якої включено такі елементи: спосіб підготовки, вчинення та приховування правопорушень (включаючи знаряддя і засоби); обстановку вчинення та слідову картину нападу; відомості про осіб, які вчинили правопорушення, та особу (осіб), які мають можливість впливати на інших (“Вори в законі”); предмет злочинного посягання.
Спосіб вчинення правопорушень за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив, систематизовано за етапами злочинної діяльності: приготування до вчинення; безпосереднє вчинення; напад і приховування слідів правопорушення. Типові сліди правопорушень за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив, є важливим орієнтиром у спрямуванні оперативно-розшукових заходів і процесуальних дій. Усі об’єкти, що містять слідову інформацію, умовно поділено на такі групи: транспортний засіб; інші речі матеріального світу; знаряддя чи засоби злочинної діяльності (окремо зброя та вибухівка); електронно-цифрові сліди; пам’ять людей. Встановлення точного часу і місця вчинення з попереднім аналізом усієї отриманої інформації про подію дозволяє слідчому правильно кваліфікувати кримінальне протиправне діяння, а також визначити вірний напрям його розслідування. Предметом безпосереднього посягання виступають переважно матеріальні цінності, життя інших осіб, частіше не тільки з корисних мотивів, а й з мотивів помсти, особисто неприязних відносин і приховування іншого правопорушення. Частина цих правопорушень вчиняється за умов алкогольного та наркотичного сп’яніння.
Зазначено, що труднощі розслідування правопорушень за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив, пов’язані з тим, що підготовка та вчинення цих правопорушень носить, як правило, організований характер з використанням вибухових пристроїв, холодної та вогнепальної зброї та засобів мобільного зв’язку. Ретельна підготовка до вчинення правопорушення полягає у підборі засобів вчинення правопорушення; визначення зброї, вибухових пристроїв, а також засобів пересування та мобільного зв’язку; зборі інформації про об’єкт нападу (вид автомобіля, маршрут руху, кількість охорони, наявність супровідного транспорту, врахування можливості швидкої допомоги); маскуванні зовнішності правопорушників, транспортного засобу; приховуванні слідів правопорушення; приховуванні знарядь правопорушення.
Систематизовано типові слідчі ситуації по відношенню до суб’єкта вчинення правопорушення (вчинене невідомими особами; особа, яка вчинила напад, зникла, вона відома лише за ознаками зовнішності, які встигли запам’ятати очевидці та свідки; особу затримано на місці події, є свідки і матеріальні сліди) та запропоновано напрями розслідування й алгоритм проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій для кожного етапу при різних слідчих ситуаціях. Взаємодія слідчого зі співробітниками оперативних підрозділів та іншими суб’єктами (МЮ, УСР, ДБР, НАБУ, СБУ та МВС України) здійснюється у таких формах: а) процесуальні (виконання доручення слідчого про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій з метою встановлення осіб, які мають підвищений злочинний вплив та інформування про їх результати; сприяння слідчому у проведенні окремих слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій); б) непроцесуальні (спільна діяльність у складі слідчооперативної групи й планування початкового етапу розслідування; взаємний обмін інформацією до Інтерполу, Євроюсту та Європолу; опрацювання початкових матеріалів і висунення основних версій).
Визначено організаційно-тактичні засади проведення окремих слідчих (розшукових) дій при розслідуванні правопорушень за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив: огляд місця події (місця укриття, стеження за об’єктом до вчинення нападу, де безпосередньо було вчинене вбивство; втечі (відходу) правопорушників з місця події; де правопорушники покинули знаряддя правопорушення); допит очевидців, потерпілого, свідків, підозрюваного; обшук; пред’явлення для впізнання, слідчий експеримент. Запропоновано порядок (програму) збирання стороною обвинувачення доказів учинення правопорушень за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив шляхом проведення комплексу пов’язаних єдиним тактичним задумом слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.
Окреслено порядок проведення, фіксації та використання результатів таких негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальних провадженнях досліджуваної категорії, зокрема: зняття інформації з телекомунікаційних мереж і встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу; візуальне спостереження за особою, річчю або місцем; аудіо-, відеоконтроль особи, місця; зняття інформації з електронних інформаційних систем; контроль за вчиненням правопорушення; обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи. Встановлено, що найпоширенішою формою застосування спеціальних знань у кримінальних провадженнях, розпочатих у зв’язку з розслідуванням правопорушень за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив, є залучення експерта та проведення експертизи (дактилоскопічна, трасологічна, судово-психіатрична експертиза підозрюваних, криміналістичне дослідження холодної зброї, судово-біологічна експертиза речових доказів, балістична).
Розглянуто теоретичні та практичні питання використання негласного співробітництва для протидії злочинам, пов’язаним з встановленням, поширенням та використанням злочинного впливу. Спираючись на аналіз наукових джерел, правових актів і матеріалів практики, обґрунтовано теоретичні положення та практичні рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання негласного співробітництва. Визначено його місце та функції у розкритті та розслідуванні злочинів, що вчиняються суб’єктами підвищеного злочинного впливу, у тому числі “ворами в законі”.
Як обґрунтовується вибір теми дослідження? Організовані групи та злочинні організації, як найбільш небезпечні форми співучасті, загрожують важливим суспільним відносинам, поставленим під кримінально-правову охорону, зокрема життю, здоров’ю, волі, честі, гідності, громадській безпеці, громадському порядку, а останнім часом і національній безпеці держави. Злочини, вчинені у складі організованих злочинних об’єднань, характеризуються високим ступенем кримінальної активності та професіоналізму. При цьому учасники організованих груп і злочинних організацій у разі притягнення до кримінальної відповідальності розраховують на підтримку один одного та об’єднання загалом, що передбачає незаконний вплив на потерпілих і свідків, оплату послуг адвоката, а також використання корумпованих зв’язків в органах державної влади, суду задля уникнення кримінальної відповідальності. З доповненням до ст. 255 та введенням нової норми ст. 255 п. 1−3 КК України практичними працівниками відмічається певна проблематика при розслідуванні правопорушень, вчинених за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив, і “Ворів у законі”.
Трохи статистики: згідно з даними МВС України та Офісу Генерального прокурора, протягом 2015–2020 рр. виявлено 1249 організованих груп та злочинних організацій, учасниками яких були 1627 осіб. Серед виявлених у 2015 р. організованих груп і злочинних організацій 15 % мали корумповані зв’язки, а 7,2 % – міжнародні (транснаціональні), 6,5 % організованих злочинних об’єднань сформовано на етнічній основі. У структурі кримінальних правопорушень, вчинених учасниками цих об’єднань, 52,8 % становили злочини проти власності (крадіжки, грабежі, розбої, вимагання, привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем); 28,2 % – злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів; 10,1 % – злочини у сфері господарської діяльності (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), шахрайство з фінансовими ресурсами, контрабанда, фіктивне підприємництво, виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів); 4,8 % – злочини проти громадської безпеки (створення злочинної організації, бандитизм, незаконний обіг зброї); 12 % – злочини проти життя та здоров’я особи; 6 % – злочини у сфері службової діяльності; 4,4 % – злочини проти волі, честі та гідності особи (торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини, захоплення заручників). Шкода, завдана організованими злочинними об’єднаннями, здебільшого має великий та особливо великий розмір (протягом 2015–2020 рр. обсяг матеріальних збитків становив близько 3,5 млрд грн).
Недооцінювати загрозу від злочинів, учинених організованими злочинними об’єднаннями, не варто, зважаючи на високий ступінь суспільної небезпеки вчинених ними протиправних діянь, з одного боку, та високий рівень їх латентності – з іншого. Саме тому питання протидії організованим групам і злочинним організаціям є одним з найбільш актуальних для безпеки України. З метою забезпечення ефективної протидії організованим злочинним об’єднанням у КК України сформовано низку статей, що визначають основні положення кваліфікації злочинів, учинених у співучасті, правопорушень, вчинених за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив, і “Ворів у законі” (ст. ст. 255, п. 1−3 ст. 255 КК України).
Однак вивчення наукової літератури і проведення досліджень свідчать про недостатню якість та ефективність кримінально-правових положень, що регламентують особливості кримінальної відповідальності учасників організованих злочинних об’єднань. З метою забезпечення однакового і правильного застосування судами законодавства при розгляді кримінальних проваджень про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями, прийнято Постанову Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями” від 23 грудня 2005 р. № 131, у якій розтлумачено базові положення кваліфікації такого роду протиправних діянь.
Варто констатувати, що багато запитань як теоретичного, так і практичного плану залишилися поза увагою дослідників. Бракує методичних та організаційно-тактичних рекомендацій щодо розслідування правопорушень, вчинених за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив, наявні недоліки в організації розслідування, що й обумовило актуальність і значущість обраної теми та визначили завдання монографічного дослідження.
Нарешті, про мету та завдання дослідження. Метою є комплексна розробка теоретичних та організаційно-тактичних проблем розслідування правопорушень у складі злочинної організації та за участю тих самих осіб, які мають підвищений злочинний вплив, формування на цій основі концептуальних теоретичних положень методики розслідування і особливостей тактики проведення окремих слідчих дій. Що обумовило багатоплановість і комплексність реалізації поставленої мети? Нагальна необхідність вирішення таких завдань:
• вивчити стан теоретичної і методичної розробки правової та криміналістичної характеристики проблем розслідування правопорушень, вчинених за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив, як системного соціального об’єкта та предмета дослідження;
• дослідити та систематизувати теоретичні засади криміналістичної класифікації правопорушень, вчинених у складі злочинної організації та за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив;
• сформулювати теоретичні засади розробки методики розслідування правопорушень, вчинених за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив, і на цій основі запропонувати її структуру та зміст;
• визначити структуру та зміст видової криміналістичної характеристики правопорушень, вчинених у складі злочинної організації та за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив, у разі звернення за застосуванням підвищеного злочинного впливу, дослідити кореляційні взаємозв’язки її елементів і можливості їх використання для висунення версій;
• окреслити обставини, що підлягають встановленню та доказуванню при розслідуванні правопорушень, вчинених за участю осіб, які мають підвищений злочинний вплив;
• виокремити криміналістичні аспекти типових слідчих ситуацій та особливості проведення тактичних операцій по встановленню осіб, причетних до вчинення злочину;
• дослідити особливості взаємодії слідчих правоохоронних органів з підрозділами Інтерполу та Європолу, громадськими об’єднаннями і засобами масової інформації;
• узагальнити характеристику осіб, які мають підвищений злочинний вплив, та “ворів у законі”, практику тактики допиту підозрюваних осіб і свідків, проведення інших слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, особливості призначення криміналістичних та інших судових експертиз;
• проаналізувати характер планування слідчих дій, отримання дозволу суду на проведення окремих процесуальних заходів і використання спеціальних знань;
• встановити роль та місце оперативно-розшукової діяльності у виявленні осіб та фактів вчинення правопорушень вказаною категорію осіб;
• дослідити порядок проведення тактичних операцій та надати рекомендації по розшуку та затриманню осіб, в т.ч. тих, які чинять озброєний опір.
(Далі буде…) Читати продовження
Підписуйтеся на наші ресурси:
Facebook: www.facebook.com/odhislit/
Telegram канал: https://t.me/lnvistnik
Пошта редакції: info@lnvistnik.com.ua