Стівен Бест – професор Техаського університету в Ель-Пасо і експерт з постмодернізму. У співавторстві зі заслуженим професором Каліфорнійського університету у Лос-Анджелесі Дугласом Келлнером він написав такі роботи, як «Постмодерністський поворот» (1997) і «Постмодерністська пригода: наука, технологія і культура у Третьому тисячолітті» (2001). У цілому його перу належить 13 книг і більше 200 статей та оглядів. Професор Бест, крім того – активіст різних громадських рухів. Ось уже 30 років він стурбований правами тварин, вимиранням видів, перенаселенням Землі, екологічною кризою, біотехнологіями, політикою звільнення, антитероризмом, мас-медіа, культурою, глобалізацією і капіталістичним домінуванням. Пропонуємо увазі наших читачів його виступ на Міжнародній конференції PALE-2020 «Життя в епоху Пост-Апокаліпсису», яка відбулася 16-22 травня онлайн.
Технологія впливу соціальних медіа на людину робить його щасливим або кидає до депресії. Всі показують, як прекрасне їхнє життя, в Америці ніхто не виставляє жалюгідні будні. У людей з’являється почуття ущербності та відокремленості від інших. Таким чином, медіа і поєднують нас з миром, і розділяють з ним.
У реклами є конкретна функція: стимулювати потреби у речах. Вона змушує нас відчувати неповноцінність, яку нібито можна заповнити конкретним продуктом. Ми будемо більш круті, привабливі, якщо придбаємо той чи інший товар. Функція реклами, таким чином – змусити нас почувати себе неповноцінними і визнати свою необхідність спожити, щоб подолати ущербність.
Безсумнівно, рівняння споживання товарів зі щастям – помилково. Споживання просто додає нам нові потреби, це таке коло залежності, яке поміщає ваше життя у гіперреальність. Жити у ній може і весело, розважаючись спектаклями, які безперебійно поставляються суспільством, але таке життя не сприяє здоров’ю розуму. І, відповідно, наповненням сенсом життя. Люди потребують у наповненому сенсом житті, інакше вони нещасливі – навіть якщо цей сенс означає боротьбу з гнобителем.
У цьому питанні я – скоріше марксист. Будь-яка система влади потребує легітимації. Кожна влада повинна виправдати себе, як хороша або краща з можливих соціальна система, яка варта того, щоб бути її частиною. Тому влада потребує ідеології. Є дві частини будь-якої ідеології: ідеологія переваги і ідеологія ущербності. Зрозуміло, ідеологією переваги користуються правителі, для того, щоб виправдати свою владу: у них є спеціальна розвідка, спеціальні тренування, спеціальні навички. А інші люди – їх раби, бо вони просто від природи нижче за рівнем розвитку і, природно, повинні бути рабами. Я згадую книгу Олдоса Хакслі «Прекрасний новий світ», написану у 1932 році: ми бачимо блискучий аналіз суспільства масового виробництва людських істот-епсилонів, яких дістають із пляшок на фабриці. Їм не дають достатньо повітря, тому вони дурніші і, відповідно, повинні жити у рабстві.
Правлячому класу необхідно мати клас, який підкорюється. Це дві сторони однієї медалі. Чоловіки і жінки, білі і «кольорові», колоністи і завойовані – вони не просто різняться, але організовані в ієрархії. Ви отримуєте ідеологію переваги білого, ідеологію патріархії, яка базується на дуалізмі. Є логіка у домінуванні вищого класу: расизм, сексизм, колоніалізм і так далі. Будь-яка система влади потребує психології домінування. Франц Фанон у 1961 у відомій книзі «Прокляті цієї землі» описав психологічний ефект колонізації. Щоб звільнити людей, потрібно перш за все звільнити їх мислення, оскільки вони інтеріорізують ментальність завойовника – її-то і потрібно викорінити. Замість класової свідомості слід розвинути свідомість звільнення, якому потрібна свобода, яке вимагає свободи, і знає, як взяти цю свободу.
У якості історичного прикладу хочу привести християн, які, залишаючи за римськими воїнами право командувати ними, спотворили, перевернули свою мораль. Рабська мораль – це інверсія цінностей: все, що добре для господарів – погано для рабів. Слабкість і підпорядкування це у них чесноти, а все, що сильне – зло. Слід переосмислити помилкові цінності, які значно, треба сказати, вплинули на Захід. Адже сьогодні ми часто бачимо, як люди, які займають краще становище, викликають обурення і обурення просто самим фактом сили.
Зараз у нас самий соціопатичний президент за всю історію Штатів. Я чув фразу «штучна пандемія», і відношу її скоріше не до вигаданого вірусу як такого (хоча впевнений, що він і не випадковість, а закономірність, викликана нашим екстенсивним вторгненням у світ природи), а до вигоди влади роздувати страх серед населення і тим самим привласнювати собі все більше і більше повноважень. Втім, тест на компетентність провалили влади більшості держав. Але білий расизм, який спалахнув сьогодні у Штатах з новою силою, не порівняти ні з чим. Країна наповнена ненавистю і расизмом – просто пошкребти по поверхні, і вона вибухне. Расизм абсолютно валідизований Трампом. Науковий істеблішмент мовчить.
Конфлікт між владою і відповідальністю взагалі не характерний; але він відбувається в обов’язковому порядку тоді, коли влада морально помилкова. Феномен громадянської непокори – коли люди відчувають, що їх обов’язок – не підкорятися закону, а навпаки, протистояти йому.
Підписуйтесь на наш Telegram канал: https://t.me/lnvistnik
Статтю підготувала Дар`я Тарусова