…Він, Вільям Сідней Портер, народився у США, у Ґрінсборо (Північна Кароліна) рівно 260 років тому – давайте разом відзначимо цю подію. Адже ми, люди відносно культурні, його добре знаємо. Щоправда, під іншим ім’ям: О’Генрі. Як то кажуть – Перша полиця світової класики. Взагалі кажучи, популярність цього імені та творчості значно ширша, ніж реальне життя їх носія та автора. Але навіть те, що є, не може не викликати гарячого інтересу й у самого недопитливого землянина. Ряд його оповідань уперше у перекладі з англійської публікував у нашому журналі свого часу сам Грушевський.
Його репутація серед багатьох знайомих сучасників була… як би це висловитися… ну, не позбавлена певної сумнівності. Походить загалом із цілком пристойної родини. Батько – лікар. Батьки – англійські та голландські колоністи. А рідний дядько навіть був у свій час губернатором цієї самої Північної Кароліни. Але знав, як кажуть, і торбу, і в’язницю. Що відомо напевно?
Осиротів у три роки. Виховувався тіткою. Після школи – продавець в аптеці та фармацевт. У Техасі підробляв на ранчо, готував їжу для ковбоїв та розвозив пошту. Виріс до кресляра та бухгалтера. Грав на гітарі та мандоліні, але співав у хорі єпископальної церкви. Під різними псевдонімами публікувався у місцевій пресі. Далі – касир банку та розтратник під підозрою. Видавець газети у Х’юстоні, проте, також прогорів. Викритий у розтраті. Перед судом утік до Нового Орлеану і далі – до Гондурасу. Потоваришував з Елом Дженнінгсом – відомим грабіжником поїздів. Котрий пізніше навіть написав книгу про їхню дружбу. Переховуючись у готелі, витрачав час за твором – одного із найвідоміших і сьогодні – «Королі і капуста». До речі, так і там народився термінологічний оборот «Бананова республіка», що з його легкої руки широко використовується у політиці. економіці та географії. Овдовів, став самітником – писав-вигадував. Але не уникнув ні суду, ні ґрат, за якими написав півтора десятки оповідань. Там і тоді народився псевдонім О’Генрі. На четвертому році відсидки звільнено достроково – за хорошу поведінку. А далі – Нью-Йорк. І до трьохсот оповідань у десятці збірок. І смерть. І безсмертя. Численні видання, екранізації та інсценізації. Ні, рішуче: монотонним це життя не назвеш. І що з неї тільки не спресовано у рядках, вирваних із контексту його творів…
P.S. До особливої уваги редакція закликає тих, хто і сам літераторствує на просторі та визнає: література – не тільки і не просто поєднання відомих з дитинства букв, складів, слів, словосполучень та речень, а ще (і насамперед) гармонія поєднання всього перерахованого, глибина-широта-висота почуттів та думок, одягнених у точну, хльостку та яскраву форму. А цьому треба вчитися – все життя. Ось – вчитайтеся…
. ***
…Мистецтво оповідання полягає у тому, щоб приховувати від слухачів усе, що їм хочеться знати, поки ви не викладете своїх заповітних поглядів на всілякі предмети, що не стосуються справи.
***
…Всі молоді люди прагнули такого стану справ, за якого вони могли б оплачувати її рахунки від кравчині, топити її грубку і переконати її у тому, що її прізвище не єдине можливе.
***
…Його дружина стала – без жодних зусиль – царицею великосвітського суспільства, оскільки таке є на цих невибагливих берегах.
***
…Освіту вона майже не здобула, але навчилася якимось інстинктом оцінювати чоловіків і ті пружини, які керують їхніми діями.
***
…Не жартуйте такими речами. Треба ж зважати на народні почуття. Одного дня ви отримаєте надушену фіалками рожеву записочку, а у країні відбудеться революція.
***
…Політична інтрига була для нього комерційною справою.
***
…Жодна мова неважка для людини, якщо вона їй потрібна. Я якось примудрився зрозуміти наказ, сказаний класичною китайською і підтверджений дулом карабіна.
***
…Перша газета, що йому потрапила до рук, належала до розряду тих великих друкованих матраців, на яких читачі нью-йоркських газет насолоджуються своїм літературним сном у неділю.
***
…У цій сонній країні, де часу було більше, ніж треба, він звик розмірковувати навіть над нікчемними речами.
***
…Надумав покататися, подивитися на місця, звідки до нас привозять перець, гуму та революцію.
***
…Він знав її життя; йому було відомо, яку малу роль грали у житті умовності.
***
…Цього року у Сполучених Штатах серед інших нещасть був президент-демократ.
***
…Коли я пробую вимовляти мову, слова вискакують з мене, як їм заманеться, а коли вдаряються об атмосферу, іноді виходить сенс, а іноді і ні.
***
…Я не міг допустити, щоб у синтаксисі мене забив якийсь індіанець, представник народу, який не дав нам нічого, окрім тієї землі, на якій розташовані Сполучені Штати.
***
…Вже двічі, – каже консул, – я телеграфував уряду з проханням надіслати мені пару канонерок для захисту американських громадян. Одного разу департамент надіслав мені двох канарок.
***
…Він міг би заснувати два-три університети і зібрати колекцію орхідей, і у нього залишилося б достатньо грошей, щоб скупити голоси всього кольорового населення країни.
***
…Ми всі, наша родина, флібустьєри з народження та іноземці з ремесла.
***
…Якби він був джентльмен, хіба він просив би вибачення?
***
…Джентльмен не може пити з людиною, яку він шантажує.
***
…Багатства країни так і текли до його рук.
***
…А який був зміст листів, її ніколи не хвилювало. От би вам таку дружину!
Підписуйтеся на наші ресурси:
Сторінка у Facebook: www.facebook.com/odhislit/
Telegram канал: https://t.me/lnvistnik
Пошта редакцї: info@lnvistnik.com.ua