Українська журналістка Дарина Каруна опублікувала в німецькому виданні Berliner Gazette аналітичну статтю «Парадокс військової демократії: від мобілізації низового опору до його криміналізації», в якій на конкретному прикладі показує, що відбувається з громадянською ініціативою в умовах затяжної війни, коли самоорганізація, яка вчора заохочувалася, сьогодні починає розглядатися як загроза державному порядку?
У центрі уваги автора перебуває справа українського вченого і адвоката Олега Мальцева, яка стала, по суті, лакмусовим папірцем для розуміння логіки так званої «військової демократії». Українська журналістка розглядає справу доктора Олега Мальцева, щоб пролити світло на парадокс: держава може просувати форму «військової демократії», заохочуючи самоорганізацію, але при цьому не підтримуючи своїх громадян у відстоюванні справжньої демократичної волі.
«Вісник Грушевського» публікує переклад цієї серйозної роботи, вважаючи важливим включити її в українську публічну дискусію.
***
Навесні 2022 року Україна зіткнулася з екзистенційною загрозою та закликала своїх громадян до самоорганізації. Через два роки ті самі заклики до підготовки опору стали підставою для кримінального переслідування. Справа доктора Олега Мальцева, науковця та адвоката з Одеси, є показовим прикладом. У період кризи держава заохочувала його ініціативу, але покарала його тоді, коли ситуація стабілізувалася. Це демонструє фундаментальне протиріччя воєнного часу.
Політика готовності 2022 року
На початку повномасштабного вторгнення росії українська влада реалістично оцінювала межі можливостей державного захисту. В офіційних комунікаціях громадянам прифронтових регіонів рекомендувалося розробляти плани евакуації, захищати критичну інфраструктуру та готуватися до можливої окупації. Ця логіка відображала стратегічний документ із всеохоплюючої оборони, ухвалений на початку 2022 року, який передбачав мобілізацію «всього потенціалу держави і суспільства». Для Одеси, стратегічного чорноморського міста, доля якого навесні 2022 року була невизначеною, такі заклики мали під собою реальні підстави. На тлі ситуації в Херсоні та Маріуполі, де місцеві громади фактично були залишені сам на сам з окупацією, ці звернення виглядали особливо актуальними та обґрунтованими.
Доктор Мальцев та його колеги з Європейської академії наук України (EUASU) розробили три пріоритети на випадок окупації: забезпечення безпеки персоналу, збереження матеріально-технічних ресурсів установи та організацію самофінансованого опору, незалежного від державних структур. Ці заходи фінансувалися за рахунок власних коштів, а також за підтримки американських і європейських колег. У контексті 2022 року такі дії відповідали офіційній політиці України та логіці законодавства про національний опір.
Криміналізація передбачливості
У травні 2024 року Служба безпеки України (СБУ) ініціювала кримінальне провадження проти Мальцева. У вересні його було заарештовано та поміщено до одеського слідчого ізолятора (СІЗО) за обвинуваченнями у спробі підриву конституційного ладу та створенні незаконного воєнізованого формування. Те, що у 2022 році вважалося відповідальним плануванням, у 2024 році було переосмислено як змову. 13 вересня 2024 року суддя Дмитро Осіїк обрав Мальцеву запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави, де він перебуває вже понад 15 місяців. Шість його співробітників також були заарештовані.
Сторона захисту і правозахисні спостерігачі не бачили жодних доказів, окрім експертного аналізу відеозаписів зустрічей доктора Мальцева зі співробітниками Європейської академії наук України. Іншими словами, підставою для кримінальної справи, арешту та тривалого тримання під вартою українського науковця в одеському СІЗО стала інтерпретація його слів дослідницьким підрозділом СБУ, висловлених у контексті питань безпеки. Доктора Мальцева не обвинувачують у вчиненні будь-яких протиправних дій чи завданні шкоди; йому закидають те, що в розмовах із колегами він наголошував на необхідності захисту Одеси від окупаційної влади та мародерів.
Показово, що матеріали справи (опубліковані HRWF у листопаді 2025 року) містять відеозапис, на якому Мальцев відкрито заявляє, що готував підпільний опір в Одесі за підтримки американських і європейських колег на випадок окупації російськими військами. Проте слідство вперто робить вигляд, що ані цієї позиції, ані самого відео не існує.
Ця справа ілюструє інституційну проблему: держава, яка заохочує громадянську ініціативу під час кризи, може криміналізувати цю ж ініціативу після зниження рівня загрози. Обвинувальна логіка перетворює право на життя та самозахист на доказ підривної діяльності. Заходи з евакуації, продовольчі запаси та захист інфраструктури інтерпретуються як підготовка до створення незаконного воєнізованого формування.
Судові процедури та тиск з боку служби безпеки
Обставини утримання Мальцева під вартою демонструють дисфункцію судової системи, яка перебуває під тиском органів безпеки. Незважаючи на серйозні та такі, що погіршуються, проблеми зі здоров’ям, які за міжнародними стандартами мали б призвести до його звільнення, Мальцев уже понад 15 місяців утримується в СІЗО без права внесення застави. Його адвокати стверджують, що його фактично доводять до смерті в ув’язненні, що порушує зобов’язання України за Міжнародним пактом про громадянські і політичні права.
Процесуальні аномалії викликають додаткове занепокоєння: медичний висновок, що обґрунтовує утримання Мальцева в одеському СІЗО, був виданий неуповноваженим лікарем, а присутність співробітників СБУ на судових засіданнях ставить під сумнів незалежність суддів. У квітні 2025 року адвокатку Мальцева Ольгу Панченко, члена Комітету з питань захисту професійних прав адвокатів Національної асоціації адвокатів України, було затримано в межах того самого кримінального провадження, у якому вона здійснювала захист.
Корупція як системна проблема
Справа Мальцева розгортається на тлі резонансних корупційних скандалів в Україні. На 58-й сесії Ради ООН з прав людини у березні 2025 року французька правозахисна організація CAP/Liberté de Conscience виступила з усною заявою через свою представницю Крістін Мірр. У заяві співробітника контррозвідки СБУ Євгена Волошенюка було названо ймовірним організатором сфабрикованої кримінальної справи проти доктора Мальцева, а також пролунали заклики до неупередженого розслідування та дотримання міжнародних гарантій справедливого суду.
У жовтні 2025 року під час п’ятого пленарного засідання «Верховенство права II» на найбільшій щорічній конференції ОБСЄ з прав людини бельгійська правозахисна організація Human Rights Without Frontiers (HRWF) представила детальний звіт щодо процесуальних аспектів справи українського науковця та адвоката Олега Мальцева. У звіті докладно аналізувалися порушення процесуальних норм з боку суддів. Показово, що одразу після виступу HRWF на конференції ОБСЄ українські суди звільнили п’ятьох колег Мальцева під мінімальну заставу (60 000 гривень) після того, як вони провели в СІЗО більше року. Сам Мальцев, утім, залишається під вартою. За словами його адвокатів, за цей час стан його здоров’я суттєво погіршився.
На цьому тлі за останні три місяці було відкрито п’ять кримінальних проваджень проти прокурора у справі Мальцева Руслана Войтова. Однак Державне бюро розслідувань (ДБР) з незрозумілих причин не проводить розслідувань.
Ці обвинувачення вказують на ширші проблеми в системі правоохоронних органів України. Так, операція «Мідас», проведена Національним антикорупційним бюро України (НАБУ), виявила масштабну корупційну мережу в енергетичному секторі, пов’язану з відмиванням щонайменше 100 мільйонів доларів у листопаді 2025 року. Ці кошти належать платникам податків України та США. Парадоксально, але подібні зловживання не зміцнюють державну безпеку. Навпаки, вони розмивають правову відмінність між Україною та державою-агресором. Судова система, яка допускає сумнівні медичні висновки, затримує захисників і ігнорує процесуальні гарантії, не захищає національну безпеку, а радше підриває верховенство права.
Стратегічні наслідки для демократії у воєнний час
Кожен політичний процес несе певне послання. Послання справи Мальцева полягає в тому, що коли держава перебувала на межі краху, громадяни могли вважати себе потенційними партизанами та учасниками підпільного опору. Тепер же, коли лінія фронту стабілізувалася, вони мають забути про ці обіцянки. Ця подвійність має довгострокові наслідки для громадянської довіри та демократичної суб’єктності загалом. Держава, яка криміналізує вчорашню участь і самоорганізацію, не зможе виховати активних громадян. Вона вчить їх мовчанню та пасивності.
Для європейських інституцій, які своєчасно та обґрунтовано підтримали Україну в протистоянні російській агресії, такі справи становлять дилему. Підтримка України означає не лише військову допомогу, а й наполегливу вимогу дотримання тих правових стандартів, які Україна взяла на себе в межах зобов’язань за Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та своїх прагнень до членства в Європейському Союзі.
Каруна Дарина
Джерело