Огляд творів та життєдіяльності академіка Мальцева
Одна з популярних пісень Володимира Висоцького нарікає на те, що наука не дає роз’яснень загадкової загибелі Джеймса Кука. Тобто, нароспівуючи жодних сумнівів у з’їданні капітана аборигенами. З’їли! Але – чому? Так і сказано: мовчить наука. Звичайно, на ділі безсмертний бард ніколи не виступав від імені науки всерйоз і не претендував на володіння академічною істинною в останній інстанції. Його сфера – мистецтво, та й пісенька-то свідомо жартівлива. Натхненно, талановито, цікаво – і слава Богу. Але сама тенденція претензій до науки і вчених, підозр і навіть звинувачень, нерідко спостерігається і неозброєним поглядом. Тут тобі і мовчання з нагальних питань, і небезпечні для людства відкриття-винаходи, і псевдонауковість, та інше, та інше, та інше. І в цьому сенсі принципової різниці між мистецтвом і наукою немає: суддів багато і новаторство часто переживає крайній дискомфорт. Та й споконвіку без муз-натхненниць вони не обходяться, що особливо ускладнює їхню життєдіяльність у воєнний час. Довго вважалося правилом: «Inter arma silent Musae!» – коли говорять гармати, музи мовчать. Але ж є наука і наука, звучить однаково, а різниця велика. Науку академіка Мальцева Олега Вікторовича і його колег ну, ніяк не назвеш замкнутою і мовчазною. Хоча це не всім подобалося, але вона завжди щедро ділилася і хронікою своїх занять, і їхніми результатами – нерідко сенсаційними. І війна не змусила їх змінити цього правила. Про що й ідеться…
Сказати, що вторгнення недобрих сусідів у межі України взимку 2022 року змінило все наше життя – нічого не сказати. Що називається, небеса розверзлися, здригнулося все і вся від верху до низу, уздовж-поперек і по всіх діагоналях. Ясно, що це всерйоз торкнулося і наукової сфери країни. Так, слід визнати і тут значні втрати вже на перших порах. Спів муз заглушала канонада. Призупинялася і зупинилася робота провідних лабораторій, згорнуті були грандіозні проєкти і дослідження. У зоні бойових дій і близькій до них закрилися, звичайно ж, найсерйозніші інститути. Та й у далині від передової діставалося – до речі, завдяки досягненням тих самих науки і техніки. Грянули прямі втрати й евакуація. Значна кількість учених покинула країну. А ті, що залишилися, опинилися у винятково складному становищі. Ось лише попередня довідка – не паніки заради, а ясності для: понад двадцять відсотків НДІ та ВНЗ ґрунтовно пошкоджені, зруйновані тисяча чотириста сорок три будівлі ста сімдесяти семи наукових установ і лабораторій. Пошкоджено близько тисячі одиниць науково-технічного обладнання – більша частина не підлягає відновленню. Нічого тлумачити і про блаженної пам’яті планомірне фінансування наукової роботи. І це – так, у кількох словах. Але і в такій обстановці, як бувало при подібних розломах часів, люди справжньої науки без вагань залишилися в рідній країні і продовжили наукову роботу. Серед них – академік Європейської Академії Наук України, відомий учений О.В. Мальцев.
Не можна сказати, що і в колишні часи слава обходила його життя і роботу стороною. Сучасний дослідник найширшого кола інтересів, письменник, мандрівник, вочевидь яскрава особистість і людина рідкісної енергетики (знайомі губляться, коли відповідають на запитання – коли ж він відпочиває), просто не міг не привертати увагу найрізноманітніших сучасників. Хоча ніколи не витрачався на те, що соціальні психологи називають додатковим фактором сенсації. Це саме один із тих випадків у мистецтві й науці, коли популярність – побічний продукт життєдіяльності. Живий допитливий розум, жага до пізнання, ерудованість і професіоналізм помістили його в центр широкого кола наукових інтересів, сектори якого – історія зброї та війн, криміналу й архітектури, ревізія загальновідомих сумнівних канонів, психологія та філософія, спорт та економіка, бойові мистецтва ет цетера, ет цетера, ет цетера. Це – не наукоподібні таїнства і зарозумілість у тиші кабінету-лабораторії, а шляхи-дороги розв’язання найактуальніших проблем сучасності. Зрозуміло, навіть сам цей діапазон плюс успіхи викликають з боку різну реакцію. Хто вдивляється, вслухається, захоплюється і знімає капелюх, а хто долає свій скрегіт зубний інтригами, доносами і закликами до розправи. Взагалі кажучи, і те, і інше в історії науки не нове. Але особливості нашого часу поставили вченого у винятково складне становище. Він і деякі його співробітники – під вартою…
Але ж у країні, приголомшеній потужною агресією, інститути і лабораторії академіка планомірно продовжили свою роботу. І навіть активізували її. Ще одна довідка: вдалося провести заплановані вісім наукових семінарів і чотири міжнародні симпозіуми з досліджень О.В. Мальцева і його співробітників. Того ж року – наукова монографія, два підручники і дві експедиції до Франції та Італії. Це – основне, про деталі не кажучи.
Чи потрібно тлумачити про те, як різні наші громадяни (зокрема в науці та мистецтві) повелися в умовах обвальних змін. Сказано: різні по-різному. Є, звісно, і в цих творчих сферах особини випадкові, авантюристи, які працевлаштувалися в елітарному шарі. А де їх немає? Але, як правило, справжні люди цих сфер від природи володіють надзвичайною чутливістю і вразливістю, абсолютно необхідних для справжньої творчості. Це особлива сприйнятливість, висока роздільна здатність світовідчуття і світосприйняття, що в екстремальних ситуаціях робить їх і особливо вразливими. І цивілізовані формації оточують їх особливою турботою й увагою…
Вчений О.В. Мальцев за перших же струсів – ну, не те, щоб бровами не повів, а взяв та й розгорнув комплексне дослідження роботи за темою розуму за потужно зростаючої динаміки життя і високого ступеня багатозначності. На обвал учений відповів науковою роботою, залишаючись на своєму посту, мобілізуючи ним же створені НДІ – «Пам’яті» і «Поведінки людини в екстремальних ситуаціях». Це було дослідження феноменів розуму при досягненні мети в сучасних умовах. І перешкод на цьому шляху. На війні в науки – своя зброя.
Ні, рішуче: це потрібно бачити і, як то кажуть, спробувати на зуб. Ось перед нами – монографія «Робота розуму в режимі виконання завдань. Том 1». Як людина може використовувати свій розум, які методи його тренування, налаштування, переналаштування, і способи ефективного застосування в нинішній багатозадачній життєдіяльності? Науково-теоретична основа роботи надає практичну можливість буквально кожному простому смертному оволодіти знаннями і навичками досягнення своєї мети.
Або ще: на основі матеріалів Першої Єгипетської експедиції (2021 р.) монографія вихованців Олега Вікторовича і створена під його патронатом – «Ефект Робінзона Крузо». Тут представлено оригінальну технологічну схему долі людини – результат багаторічних досліджень та експедицій у країнах Європи, Африки та Америки. Оригінальний і аналіз ключового чинника розвитку історичних процесів; представлено нові гіпотези існування стародавніх цивілізацій. Робота вводить поняття «хибної цивілізації» і розглядає причини її виникнення. Також подано формулу відмінності між цивілізованими та нецивілізованими суспільствами. Надзвичайно цікавим є аналіз масиву історичної науки, що виявляє значні невідповідності реальності. Як і багато праць цього вченого та його колективу, академічний рівень монографії містить потужний пласт прямих практичних вказівок, надзвичайно корисних у сфері управління та менеджменту. Так, ось такий діапазон!
«Підручник з концептології» – теж плід діяльності НДІ Пам’яті. Це методичний посібник з освоєння ключової навички XXI століття: здатності до концептуалізації інформації. Книжку підготовлено Іриною Лопатюк, вихованкою доктора Олега Мальцева, на основі його лекцій.
Воно звичайно, ідея концептуалізації не є новинкою. Наприкінці 1930-х років академік Г. С. Попов пророчо стверджував: «Для того, хто навчиться мислити концепціями, все неможливе зникне». Сьогодні цей вислів набув особливої актуальності. Концептуальне мислення – ключова навичка XXI століття. Але досі не існувало підручника, який би системно навчав концептуального мислення і створення власних концепцій. Олег Вікторович Мальцев пішов далі досліджень академіка Григорія Попова – розробив практичний підручник, у якому кожен метод теоретично обґрунтований, проілюстрований прикладами з особистої практики вченого і спеціальними вправами. Покроково проходячи матеріал, читач не лише занурюється у світ концептології, а й тренує свій розум, навчається створювати власні концепції та впроваджувати їх у практику для досягнення конкретних цілей і сталого успіху.
Оглядаючи ці підсумки (попередні, зрозуміло), не можна пройти повз діяльність НДІ «Міжнародне судьбоаналітичне співтовариство», яке продовжувало у 2022 році планомірні дослідження в галузі прикладної психіатрії, психоаналізу, судьбоаналізу та психології особистості. Робота велася на основі раніше розроблених в інституті авторських методик, тестів, практичних комплексів і технологій, які знаходять застосування не тільки в психології, а й у бізнесі, безпеці, адвокатській практиці та інших професійних сферах. Сказати хоча б про наукову статтю «Чому доля не популярна», опубліковану в престижному німецькому журналі «Вісник результатів наукової роботи в галузі соціології, кримінології, філософії та політології». У цій роботі доктором О.В. Мальцевим представлено глибокий аналіз причин, через які феномен долі, як такий, ледве не втратив популярність і актуальність у XXI столітті.
Абсолютно очевидна і ще одна особливість усіх цих розробок і відкриттів. Публікації їхньої хроніки і результатів ніколи не носили рекламного характеру. Вони відверто адресувалися рівною мірою і колезі-вченому, і широкому читачеві – простому розумному, тверезо мислячому сучасникові, який бажає вникнути в суть того, що відбувається, і розібратися в його проблематиці. Що багато в чому нагадувало матеріали надзвичайно популярних колись журналів «Наука і життя» і «Знання сила». І навіть частково журнал «Хочу все знати». Чи не звідси інтерес до запропонованих вченим концептуальних моделей, що допомагають осмислити долю як структуровану систему. Ці моделі не тільки пропонують нове розуміння суті самого явища і поняття «доля», а й служать практичним інструментом для вирішення життєвих питань. Чому людина сприймає свою долю саме таким чином? Які психологічні бар’єри та конкретні вороги заважають їй оволодіти нею? І нарешті – яким чином можна перейти від пасивного очікування до активного формування бажаного майбутнього? Тобто, чи є фаталізм настільки вже фатальним? Помилуйте, та кого ж це не зацікавить!
Так, дослідження академіка фундаментальні. Але характерні і його зусилля впроваджувати наукові розробки у сферу бізнесу. Він і не приховує переконання: наука може і повинна бути самостійною матеріально, утримувати сама себе і таким чином ні від кого і ні від чого не залежати. Таким чином, народилася і стала на ноги Академія галузі професійних послуг APSI (Academy of the Professional Services Industry) під його керівництвом. І що, знов-таки, характерно – із запровадженням воєнного стану 2022 року Академія продовжила роботу, виявивши готовність до найнесподіваніших змін. Зусилля спрямували на найактуальніші завдання, надаючи теоретично обґрунтовані та реально прикладні варіанти для бізнесу, який триває в Україні, і для компаній, які вимушено опинилися в інших містах і країнах. За допомогою інструкторів Академії APSI було розроблено нові підходи до запуску бізнесу з нуля в змінених економічних і соціальних умовах. Ось уже, во істину – Наука і Життя. Розвиваючи цей напрямок, О. В. Мальцев у 2022 році також завершив нову книжку «Весь світ у кишені».
Якомусь великому китайцеві приписують небажання землянам жити в епоху змін. На жаль, до такого небажання він не доклав інструкції – як це зробити. Тим часом, обвальні зміни вже не вперше в історії приходять до людей без дозволу. Навіть ті, хто пережив особисто Другу світову війну, вже в дев’яності роки не дуже-то пам’ятали той землетрус-виверження. І спогади свої черпали упереміш здебільшого з прочитаного і кіно. А тепер взагалі їх практично й немає. Велике лихо, що раптом прийшло на нашу землю, можна сказати, вперше, для кількох поколінь, – обрушило на дуже багатьох мирних голів ніагару запитань, які вимагали негайних відповідей. Багато з них знайшли для себе сучасники наші й у виданні «Весь світ у кишені» – своєрідному самовчителеві поведінкових локомоцій у життєвому вирі: як не тільки вижити, а й гідно жити, зберегти обличчя і справу. І навіть як заново створити і розвинути свій бізнес. Дотримуючись рекомендацій цієї праці, люди на ділі відчувають ефективність їх застосування, зміцнюють віру в себе, у свій розум і силу. А віра, як відомо, і гори рухає.
Академік Мальцев, координуючи роботу низки НДІ в країні, входить до складу президії Європейської Академії Наук України (EUASU). Це відома міжнародна наукова організація, надзавдання якої – енергійний розвиток нашої науки в країні та за її межами. Голова президії (EUASU) – відомий експерт з питань тероризму, завідувач кафедри кримінального правосуддя Лонг-Айлендського університету доктор Харві Кушнер у своїй доповіді наголошував на міжнародному авторитеті Академії EUASU, її співробітництві з провідними інституціями та виданнями Світу. Він високої думки про наукову діяльність О.В. Мальцева і його внесок у науку, у збереження й енергійне розширення діяльності академії у воєнний час. А це стало можливим ще й завдяки ініціативі Олега Вікторовича, який домігся надання багатьом вченим безпечних умов життя і роботи, забезпечення журналістів захисним спорядженням. Доктор Харві Кушнер акцентував увагу на величезному враженні від того, як ця академія діяла в умовах кризи. А вже він-то знає толк в екстремальних умовах.
Найпомітнішим явищем у цьому плані стала підготовка і публікація низки робіт наших вчених про наслідки війни в Україні, виданих спецвипуском американського наукового журналу American Behavioral Scientist під загальним заголовком «War in Ukraine». Але ж про публікацію в цьому виданні мріють багато відомих вчених світу. І деякі можуть тільки мріяти. А наші – там! І прорив цей став можливий завдяки авторитету та ініціативі вчених Харві Кушнера, Олега Мальцева та Європейської Академії Наук України. Так-так, це була сенсація. Онлайн-версія спецвипуску вийшла наприкінці 2022 року, друкована – у березні 2023. Голос українських учених, які планомірно діють в особливих умовах, був почутий світом. Чи потрібно говорити про те, як це сьогодні важливо для вітчизняної науки і для країни загалом. До спецвипуску увійшли і три статті академіка Мальцева, індивідуальні та написані у співавторстві. Ось їхні назви: «Чи має Україна право бути членом ЄС?», «Вплив російської воєнної агресії на психологічне здоров’я української молоді» та «Воєнні злочини: їхня природа та параметри». Чи потрібно детально розповідати про актуальність цих робіт. Висловлюючи особливу подяку Олегу Вікторовичу за це досягнення, один і авторів публікацій Віталій Луньов – доцент Національного медуніверситету імені О.О. Богомольця сказав: «Дружба і співпраця з академіком Мальцевим робить неможливе можливим». Під цими словами напевно підписалися б багато хто…
Будь-хто розуміє – як особливо сьогодні суттєве для нас представництво на міжнародному рівні. А воно буває всяким-різним. Представляють Україну повпреди і торгпреди, урядові делегації. Є дипломатія спорту, мистецтва і літератури. І одна з найефективніших дипломатій – наука. Вітчизняні наукові авторитети практично завжди – фігури міжнародні. Це пов’язано із самою природою науки. Вона національна в тому сенсі, що вчений, навіть найвидатніший, людина як людина. Є в нього національність і зазвичай – громадянство, приналежність до нації. Але не випадковий запис А.П. Чехова (між іншим, теж академіка): «Національної науки немає, як немає і не може бути національної таблиці множення». Річ навіть не тільки в тому, що двічі-два і в Африці – чотири. І що піфагорові штани і на екваторі, і в Заполяр’ї рівні. Історія вчить і тому, що найсекретніші наукові відкриття і розробки ніколи скільки-небудь довго не залишалися в межах вітчизни їхніх носіїв. Тож можна сказати, наука інтернаціональна за своєю суттю.
Українські вчені на міжнародній арені – найважливіша дипломатія, особливо у воєнний час. Чи можна в такому огляді не торкнутися європейської й взагалі міжнародної діяльності академіка Мальцева – тим паче, що ми її вже ґрунтовно торкнулися. Так, і на батьківщині до нього різні люди в різні часи ставилися по-різному. По-різному ставляться і зараз. Чули, мабуть? Але чи так уже важко переконатися в тому, що академіка знають і люблять у міжнародній науковій спільноті. Він відомий активною співпрацею з європейськими організаціями та колегами, регулярним представленням своїх досліджень на міжнародних конференціях. Його добре знають як ініціатора міжнародних конференцій, зокрема й присвячених науковій діяльності українських учених в умовах війни. Ці заходи проходили у відкритому доступі за участю провідних світових дослідників, включно з такими вченими, як нобелівський лауреат Даніель Канеман, професор Джеффрі Уест, кримінолог Антоніо Нікасо, професор Еміліо Віано, соціолог Джером Крейс та інші. Імена! Їхні зустрічі, організовані за участю академіка Мальцева, об’єднували вітчизняних учених із колегами з університетів США, Великої Британії та інших країн Європи особисто і на сторінках провідних наукових видань Заходу та Нового Світу.
Фрагменти різних дискусійних онлайн-панелей
міжнародної конференції «Невідомі війни», 2022 р.
Ну, наука є наука, її органічне прагнення до істини в принципі не можливе без суперечок. І хоча далеко не всі і не в усьому єдині теоретично, вітчизняні та зарубіжні світила науки виявляли єдність у своїй антивоєнній позиції і палких симпатіях до України, яка опинилася у важкому становищі. Відповідно, єдині вони і в підтримці позиції академіка Мальцева, його дослідницьких проєктів, пов’язаних із російською агресією та її впливом на життя в Україні, Європі та світі. Під його керівництвом і за його підтримки проводилися конференції за участю вчених з американських, британських, інших європейських університетів. І виходило безліч наукових статей у провідних виданнях Європи та Сполучених Штатів Америки. Природно, всі вони мали чітку антивоєнну спрямованість, категорично засуджуючи дії російського керівництва проти України.
Зрозуміло, представлений огляд робіт академіка Мальцева далеко не повний. Але, як казали мудреці давнини, «Sapienti sat» – розумному достатньо. Значна частина його творів була опублікована і залишається доступною для всіх. А решта, є надія, ще прийдуть до читача і глядача – дайте термін. Знаєте, на одному з міжнародних наукових форумів було підхоплено висловлювання академіка Мальцева:
«Говорити правду людям – не тільки мужній вчинок, а й життєво важливий акт для кожної людини, яка опинилася в умовах глобальної загрози, адже життя у брехні та невизначеності тягне за собою безліч наслідків, одним з яких є «Невідомі війни».
Останнє – формулювання теми однієї з конференцій, у кулуарах якої було підкреслено: цей підхід відображає не тільки наукову позицію Олега Вікторовича, а й його сприйняття особистої місії – сприяти розумінню дійсності, в якій ми живемо. Ця ідея, що давно опанувала його свідомість, мабуть, і стала рушійною силою, що дозволяє академіку енергійно і різнобічно діяти щодоби більше годин, ніж офіційно вони вміщаються в добу. Ні, не мовчить наука. Але не всяка уява дає змогу уявити – як має почуватися така людина в тюремній камері. Але ж він і його молоді колеги там – місяців дев’ять. Утім, це вже – за межами заявленої в підзаголовку теми…
Кім КАНЕВСЬКИЙ,
Письменник, заслужений журналіст України та ветеран Національної спілки журналістів України