У читачів серед улюблених тем давно і законно вважаються… відкриття. А вони, як відомо, бувають різні. Захоплюють розповіді про відкриття островів та континентів, протоки тв затоки, країн, народів. І навіть про окремих людей та їхніх спільнот. Цікаво побачити-почути щось уперше. А буває, читання відкриває тобі щось, начебто давно і добре відоме. Живе не так вже й далеко. По сусідству. А ось, дивись ти, справжнісіньке відкриття. Публікація, що пропонується до вашої уваги, повністю належить цьому жанру. Відкриття. Розмова нашого спеціального кореспондента із членом-кореспондентом Європейської Академії Наук України Костянтином Володимировичем Слободянюком знайомить вас із деякими результатами досліджень співробітників академій APSI та EUASU. Ви, втім, давно і добре знайомі з основними дійовими особами цього дійства: директор академії галузі професійних послуг – Аліса Геннадіївна Новосьолова, науковий керівник APSI – академік Олег Вікторович Мальцев, голова ОРО УАН та Експедиційного корпусу, голова редакційної колегії нашого журналу. А мова піде про сусіда – Румунію. Відкриємо ж її собі.
– Костянтине Володимировичу! Перше коментоване питання до вас – людини, яка має пряме відношення до діяльності обох академій, та одного з наукових керівників дослідження Румунії. Країн, як нам відомо ще зі шкільної географії, у світі дуже багато. В одній лише Організації Об’єднаних Націй є членами їх числом близько двохсот. Чому першою на шляху цих ваших досліджень виявилася саме Румунія?
– Ну, не можна сказати, що ця країна першою потрапила у сферу наших інтересів. Одне з найнагальніших завдань, поставлених самим ходом історії перед нашою країною, можна сформулювати так: професійна робота на території Європи, розширення сфери впливу, активна дієва присутність на субконтиненті. І робочі місця, цілющі робочі місця – для тих в Україні, які хочуть і можуть працювати. Реалізація такого завдання – на вигляд не надто складна, насправді навпаки, – зажадала уважних спостережень, серйозних роздумів та досліджень. Ми вже давно планували та проводили дослідницьку роботу на території Європи поза нашою країною — це Німеччина, Італія, Іспанія, Австрія, Бельгія, Франція, Швейцарія. Але так склалося, що основним предметом найчастіше були дослідження у площині філософії, психології, візуальної соціології, кримінології, антропології. У кожній з експедицій під керівництвом шефа (а їх уже понад 40) тим чи іншим способом було досліджено елементи низки європейських міст та країн. Мюнхен вже понад 8 років є науковою базою Експедиційного корпусу, звідти наукова група вилітала до Мексики та США, поверталася з Італії, Іспанії тощо. Ці країни, як і багато інших, були і залишаються у нашому полі зору.
– Читач у курсі. Наш журнал та інші видання розповідали про цю вашу наукову діяльність докладно. Але у цьому випадку…
– Але у цьому випадку, як це часто буває, Румунія стала перехрестям багатьох актуальних доріг та напрямів діяльності, у тому числі й ділового характеру. Справа у тому, що APSI ( Академія галузі професійних послуг ) по суті та за своїм задумом є кузнею кадрів, а саме дуже серйозною підготовчою базою для ділових людей, а у цих самих ділових людей є запити, і куди ж їм йти, якщо не до тієї самої Академії APSI, яка стала їхньою надійною опорою у діловому житті. Ті, хто звернувся до нас, прийшли саме з цією метою. Вони обрали Румунію як країну, з якої можна розпочинати розворот ділової експансії до Угорщини, Польщі, Німеччини, Австрії, Італії. Однак Румунію обрали через цілу низку причин.
– Саме?
– Географічна близькість до України. І менталітет. У нас чимало спільного. Але ми, певна річ, чимось і відрізняємося від цих сусідів. Хоча аж ніяк не кардинально. Корисно нагадати: до початку 20-го століття Бессарабія входила до складу Румунського королівства (від Рені до Білгород-Дністровського). Румуни дуже тепло ставляться до тих, хто мешкає на території колишньої Бессарабії. І практично всю історію зв’язків з Румунією було ініційовано нашими партнерами, які десятиліття займаються експедиторською та логістичною діяльністю. Але перш ніж розумно заходити на нову територію, потрібно її пізнати. Вони звернулися до нас за допомогою у проведенні дослідження та організації діяльності нової структури. А для цього потрібні відповідні люди.
У кожному місті існують свої неписані та негласні правила: в Одесі, скажімо, у Києві та у Львові будуть різні; а у Румунії і поготів. Та й люди за визначенням різні. У тому числі й у Румунії. Одні вас та один одного розуміють, намагаються зрозуміти. Інші не розуміють та не намагаються. А хто і вдає, що не розуміє. І говорять лише англійською чи румунською. Ось і потрібні люди у всеозброєнні розуміння цього та відповідних знань-навичок. Як я вже говорив раніше, Академія галузі професійних послуг (APSI) є кузнею кадрів – підприємців, директорів, топ-менеджерів. Ось ці самі випускники та здобувачі APSI були включені до складу наукової групи. При цьому науковий патронаж здійснювала EUASU (Європейська Академія наук України) в особі академіка Олега Вікторовича Мальцева та його наукового апарату.
– Ну, тут гармонія: поєднання корисного та приємного. Але ще коментоване питання. Усі знають – Америку відкрив Колумб. Так це чи не так насправді невідомо, але формула звична. А от коли починаєш всерйоз знайомитись із США чи з іншою американською країною, виникає багато нового. І тоді кажуть: «Відкриваю для себе Америку!». Яким є ваше відкриття Румунії?
– Такі думки і почуття, таке відчуття було у всіх восьми членів дослідницької групи. І в трьох наукових керівників. І справді: відкривали для себе. Але й для інших. Так, ми знали Румунію, але щоб її пізнати, довелося докласти солідні ресурси та час. Це велике дослідження, у якому безпосередньо брали участь 11 осіб, крім інсайдерів, резидентів Румунії, які були згодні ділитися з нами унікальною інформацією. Повторюся: відчуття відкриття прийшло до всієї групи, яка, повторююсь, була міксом з підприємців/бізнесменів та професійних вчених/дослідників з наших Академій. Завдання було фундаментально дослідити територію, як каже Олег Вікторович «штиковою лопатою». І досить швидко стало зрозуміло: ніхто нічого по суті не знає про Румунію.
– Ну, то вже зовсім – нічого?
– Набір початкових асоціацій виявився відверто мізерним: школярська географія, Південний схід Європи. Загальна статистика. Населення. Столиця – Бухарест. Знаменита Трансільванія. Що там ще… Граф Дракула та його замок. Ніколає Чаушеску, іже з ним. І все. Можливо, у когось пласт знань був глибшим і ширшим. Але у рамках наших корінних дослідницьких інтересів тут виявилося, що називається Terra Incognita. Земля незвідана. Звичайно, дещо можна вивчити, так би мовити дистанційно. Є джерела, документи. Але все це, так чи інакше, – чиїсь думки та висновки. Точність і повнота картини вимагали фізично вирушати у цю саму терру інкогніту. Кому доручимо? Було відряджено групу з трьох співробітників – попрацювали там 3 місяці. Навіть організували на місці компанію із партнерами. Що називається, наука та практика. Ми не випадково часто називаємо Академію APSI місцем зустрічі науки та бізнесу. Загалом 11 членів дослідницької групи. До речі, досить дороге дослідження.
– Кажуть , швидко казка розказується, не швидко справа робиться. Чи призначалися терміни?
– Звичайно. Не ті у нас заняття, суєта суєт недозволена. У сучасному світі багато хто звик до неохайного поспіху і до таких самих висновків і – розумніти на очах. Одне з наших правил: говорити те, за що відповідаємо і те, що потім неможливо буде спростувати. Тихіше їдеш, далі будеш. Тим більше, працюємо не миттєво – всерйоз та надовго. Є і відомий поділ нашої праці, який і в науці позитивно позначається на продуктивності та якості продукції. У нашому дослідженні частина співробітників була в Україні, частина у Румунії. Логікою речей у Румунії вони увійшли до ділових кіл і отримали, таким чином, практичну можливість різного роду взаємодіяти на місцях.
– Питання про такі контакти: все виходило розумно, по-діловому та просто?
– Та як вам сказати… Люди – вони й у Румунії люди. У чомусь однакові, а в чомусь і різні. Є прості, дружелюбні громадяни. Ділові. Є тут і ті, хто вважає себе найпрямішими нащадками румунських королів, вимагають до себе особливого відношення; є люди кримінального типу, як не бути. Власне, як і всюди. Ось місто Ясси (Яш) багато у чому нагадує нашу Одесу. При цьому це якийсь студентсько-викладацько-науковий та культурний центр. Його близьким прототипом є Гейдельберг, у якому університет є містоутворюючим елементом. Де тисячі студентів борються за місця в університеті та де ледарям не раді. У Яссах мешкає відповідно і весь професорсько-викладацький склад. Є, звичайно, і люди, які займаються бізнесом. Але центр цієї композиції – університети. Три наші співробітники для дослідження вирушили до міста-порту Констанца, відомих морських воріт Румунії. Для знайомства та занурення почали працювати в обох цих містах. Група була інтернаціональна; з’ясувалося, що ставлення до кожного з них у румунів різне – почасти й у зв’язку із національним аспектом.
– Ще давні знали – гроші не пахнуть. І надмірні емоції з економікою несумісні. З політикою, на відміну від політиканства, до речі – також. Зрештою, що таке політика, як не концентрована економіка. І люди ділових кіл уміють віднімати-додавати-ділити. Ну і множити. Вміють рахувати-підраховувати, керуватися вигодою та перспективою. Таблиця множення не знає національних симпатій-антипатій. Вона – одна у будь-якій точці світу. І суб’єктивні моменти не можуть на це впливати?
– Можуть. Візьміть хоч би такий епізод. На етапі дослідження було проведено експеримент. Один із членів групи, громадянин Америки – Олександр Кривошея цілком беззаперечно домовився про ділові взаємини з представником великої компанії у порту. Питання стосувалося податку на додану вартість (ПДВ). Прийшли до єдиного розуміння того, як працювати, щоб ПДВ не виставляли за певні види операцій. Домовилися. Але минуло 2 дні. І румунський партнер сказав: його сестра, яка працює у нього бухгалтером, заборонила проводити операції без ПДВ. У діловому світі це начебто неможливо. Адже домовились. А договір дорожчий за гроші. Але факт. Ось така особливість менталітету.
Олег Вікторович неодноразово зазначав, що багато крутих проектів упиралися в особливості менталітету. Як кажуть, гладко було на папері – та забули про яри. А ними ходити. Менталітет – не єдиний, але один із найбільших ярів, про який геть-чисто забувають. І намагаються нести свою виставу в чужу країну. Зі своїм статутом – та до чужого монастиря…
– Україна та Румунія – сусіди. І досить близькі. Ви відчували ставлення по-сусідськи?
– Взагалі так. Але з’явилися несподівані моменти, які перед стартом передбачити було дуже складно. У румунів зустрічається недружнє ставлення до українців, навіть не дивлячись на нинішню війну, ближнє сусідство та напівспоріднені історичні стосунки. І вони мають свою правду. Вони, наприклад, вважають острів Зміїний румунським, який у них вкрали. Звичайно, тоді ще не було незалежної України і ухвалював рішення не Київ, а Москва. Але тінь цього акту падає на нас. Приблизно це ж стосується деяких земель на території Бессарабії – нашої, Одеської області, частково західної України. Там були до 1992 року румунські школи, які потім почали закривати у сучасній Україні. А це більш ніж чутливо: мова – з чого починається національна ідентичність. Образа. І вона переноситься на будь-які форми ділових відносин. А образа у бізнесі, як і взагалі емоції – поганий порадник. Здавалося б, у діловому світі це не повинно бути. І все ж… Це дуже важливий момент у дослідженні менталітетної складової.
– Участь наших країн і народів у другій світовій війні за різними фронтовими сторонами вже не впливає на сучасність – за давністю років?
– Цього ми точно не побачили, у жодному прояві. А ось ця війна з Росією тут озвалася несподівано. Насамперед це стосується румунських жінок. За період з лютого до червня 2022 року була перша хвиля евакуації українців. Безумовно, насамперед до Румунії переїхали жінки та діти. Так ось, нібито наші українки на новій території з метою «закріплення» забирали румунських чоловіків із сімей. Статистики немає ні у кого, але багато румунських жінок дуже насторожено відтоді ставляться до українок.
– Ну, а місцеві чоловіки?
– А от чоловіки до українок справді чудово ставляться. І намагаються поводитися як джентльмени.
– Яким чином на Румунію впливає війна в Україні сьогодні?
– Перші 3-4 місяці проявлявся негатив. Багато українців приїхали вирішувати свої питання так, як звикли вдома. Мовляв, у нас війна, ви всі повинні нас шкодувати і повинні нам допомагати. Деякі навіть з ноги відчиняли двері. Румуни цього не розуміють та не приймають. Як в Італії, доки ти не виявиш належної поваги, з тобою розмовляти ніхто не буде. Доходило до того, що у порту Констанца на дверях ми бачили написи українською мовою «Будь ласка, не заходьте!». Красномовно? Вони писали це спеціально для українців.
– Значний сектор менталітетного кола завжди та всюди – мовний. Мова! У радянській та сучасній українській школах вивчали російську, українську мови. З іноземних – англійська найчастіше, німецька та французька. Румунська – ні. Вона не була затребувана. Якою ж мовою ви спілкуєтеся з потрібними людьми та з іншими громадянами Румунії?
– Румунською та англійською. Для проведення цих досліджень наш молодший науковий співробітник 3 місяці вивчала румунську мову. Їй було трохи простіше – народилася на Одещині, у Рені, батько іноді спілкувався і румунською. Чула з дитинства. Але довелося підготуватися. Варто зазначити, що багато людей у Румунії не володіють англійською мовою, спілкуються лише румунською.
– У вашому полі зору переважно – городяни та городянки. А сільські люди?
– Так, мова про місто. Але варто зазначити, що сучасні румунські села виглядають інакше, ніж українські. Коли ми заїжджаємо до сільського масиву, скажімо, на Одещині – нерідко серце кров’ю обливається, а у Румунії вони суцільно радують око. Чистота, доглянутість. Акуратна господарчість. Та й дороги не порівняти з українськими.
– Ви відчуваєте професійний інтерес ділових кіл Румунії до цієї своєї дослідницької роботи?
– Румунія – не маленька країна – з південного сходу на північний захід потрібно їхати приблизно 13-14 годин. Люди, як сказано, там дуже різні. За нашими спостереженнями, чим ближче до порту, там більш інтернаціональний настрій. Чим далі – тим більш однорідним є суспільство. Кримінал при уважному погляді помітний. Мова не про тих, хто підрізає сумки у перехожих – про високий рівень. Вони навчаються, зокрема, в Італії, як з’ясувалося. Зв’язок з Італією – наріжний. Це не очевидно, поки ти не опинишся у Румунії, попередньо вивчивши Італію. Але після дослідження Італії чітко можемо бачити північ, центр, південь Італії та аналогізувати це з територією Румунії. Кримінальна складова значна, знаходиться у верхівці суспільства. І все минуле викликає якусь настороженість.
– Ви вивчили світ Італії, зокрема й кримінальні аспекти. Якою мірою можна порівняти румунський з італійським кримінальним світом?
– Існує документально підтверджена кримінальна справа в Італії, яка свідчить про те, що сотні громадян Румунії приїжджали до Італії виконувати певні послуги напівкримінального або прямо-кримінального характеру. І ставали там «пічотті». Тобто солдатами у кримінальній структурі. Хтось засвітився і сів у в’язницю. В Італії людині, яка має відношення до Камори, Мафії, Ндрангети «світить» від 5 років, якщо не помиляюся. Якщо просто має відношення – без доказів скоєння злочину. Багато приїжджих до Італії румунських громадян, можливо, приїжджали на «підвищення кваліфікації» до старших братів. Кримінальний світ Румунії та Італії пов’язаний видимими нитками. І не конспірологічними теоріями, а зрозумілими судовими вироками.
– Державний апарат?
– Держапарат Румунії працює чудово, ми, наприклад, пишаємось, що українці – цифрова нація та держава. Але повірте, що поряд з Румунією Україна поки що відпочиває. Щоб в Україні отримати певні папери, потрібен був би місяць, а там – дві години. Пов’язані з портовою діяльністю, імпортом-експортом, зацікавлені у новій крові – для них це нові можливості, нові гроші. А тим, хто мають відношення до якоїсь форми криміналу – все нове не дуже й потрібне. Їм і так добре живеться. Майже третина – деякі нейтральні підприємці: раді покупкам у їхньому супермаркеті, відвідуванню їхніх ресторанів, але не більше. Можна сказати: ця різна, різна, різна Румунія.
У Румунії є туристично-привабливі місця. Як там ставляться до чужинців-туристів?
– Це – гроші. Тож – добре ставляться. Але туризм-туризмом, а під час проведення дослідження ми там бачили дуже багато й українських машин. Але ми розуміємо, що причиною перебування цих машин є війна в Україні. Це важко назвати туризмом. Це вимушений захід та пошук безпечного для себе місця. Готелі там нормальні. Це вже не СРСР, але ще не Європа. Враження таке, що вони завмерли між минулим і майбутнім. Дуже багато хто, уявіть, … співчуває Чаушеску. Засуджують ту подію. Мовляв, як же так – без слідства та суду. Розправи. Ностальгують за тим періодом. Дехто не приховує розчарування: те, що трапилося, не призвело до очікуваних результатів у житті громадян Румунії.
– Як відомо, академік Мальцев керує усією життєдіяльністю ОРО УАН, у тому числі й Експедиційним корпусом. А який його інтерес, як вченого, до цієї країни?
– Олега Вікторовича привабила Румунія саме як вченого. Є території, до яких він ставиться байдуже, а цією країною відверто та енергійно зацікавився. Він мав низку транзитів – і тому він міг об’ємно познайомитися з різними аспектами життя Румунії, поспілкуватися з людьми. Звичайно, він знайомий з перебігом дослідження та його результатами. Науковий патронаж Європейської Академії наук здійснювався під його безпосереднім керівництвом. Менталітетна складова у повному обсязі реалізована завдяки його дослідженням. А збирала докази, структурувала матеріали Ірина Ігорівна Лопатюк, молодий та вже відомий вчений – його учениця. Особисто мені приємно, що ця країна видалася перспективною з погляду наукових досліджень для мого шефа. І можливо, Ясси у перспективі стануть ще одним містом на карті Європи, де буде наша наукова база. Це певний мікроанонс.
– У дослідженнях, які проводяться, за всієї багатогранності що ви вважаєте основним?
– Перший та головний результат: дослідження відбулося. У цьому випадку наголошую на ролі академії APSI та її директора А.Г. Новосьолової. Вона – ключова людина, яка готувала людей, кувала кадри для участі у подібних дослідженнях. А це дуже складно. Але тільки так гармонійно поєднуються наука та бізнес. Академія APSI, як я вже казав, є бізнес-створюючою структурою, вона готує цих бізнесменів і підприємців. Академія може пишатися тим, що серйозно підготувала людей, здатних проводити такі дослідження.
У документальному варіанті звіту вказано всіх членів проектної групи, які брали участь у дослідженні
Далі: найважливіший результат – якість самих досліджень. Ми показували частину їх людям, які непогано знайомі з Румунією. І вони були здивовані глибині зробленого, оскільки самі знайомі «по верхах» із територією, умовами, правилами гри. Бізнес так не вміє працювати, так проводити дослідження, тому нерідко й упирається у перешкоди, описані у нашому дослідженні. І це – головна цінність справжньої роботи
– Це безпрецедентна акція? Щось подібне було раніше і ви колишні результати у своїх наукових дослідженнях використали?
– Не стверджуватиму, що ніхто не проводив подібних досліджень. Але коли заходили на територію цієї країни, шукали роботи попередників – не знайшли. Їх, мабуть, не було. Буквально жодної роботи не знайшли – а шукати ми вміємо. Усе починали із чистого аркуша. Тобто ми знаходили якісь «уламки», але вони були скоріше фантазійними. І на місці не підтверджувалися. Або навіть суперечили тому, що ми бачили. Але це, звісно, не перша територія, яка вивчалася нами у такий спосіб. І не друга, і не п’ята. Для підготовки такого роду наукових фахівців Олегом Вікторовичем розроблено спеціальні та вкрай ефективні методики. Ретельно вивчено підходи проведення подібних досліджень.
– Публікаційний цей матеріал буде адресований якійсь категорії читачів?
– Ці дослідження – на стику бізнесу та науки, у чому їхня головна цінність. Дуже багато бізнесменів вважають науку… ну, якимось… паралельним всесвітом. Вони помиляються. Подібні дослідження вкрай цінні і для вчених, і для людей з ділового середовища, яким це може заощадити сотні тисяч доларів і багато років непотрібних експериментів. Це результат колосальної роботи, який виразився у формі звіту та даної бесіди. Для партнерів та друзів академії матеріал буде доступний у деталях та подробицях. Подібної інформації в інтернеті не знайти. Що сповідує академія: не треба спиратися на чужі помилки та плутатися в них. Потрібно проводити свою якісну роботу. Вона може бути витратною, колосальною, складною, але на виході будуть люди, здатні вирішувати такі завдання на інших територіях. І це головне.
– Все прекрасне не нескінченне, чи є терміни і цієї роботи?
– Роботу завершено повністю. Далі партнери починають працювати, ґрунтуючись на отриманій інформації, далі з’являються нові території. На черзі Польща, Молдова, Німеччина та Бельгія. Як то кажуть: за далечінню – далечінь…
_____________________________________________________
Підписуйтеся на наші ресурси:
Facebook: www.facebook.com/odhislit/
Telegram канал: https://t.me/lnvistnik
Пошта редакції: info@lnvistnik.com.ua