Розмова про безліч людей, які характеризуються загальною пасивністю і схильністю до конформізму …
Для вступу звернемося до класики: «Паралельно великому світу, у якому живуть великі люди і великі речі, існує маленький світ з маленькими людьми і маленькими речами. У великому світі винайдено дизель-мотор, написані “Мертві душі”, побудована Дніпровська гідростанція і здійснено переліт навколо світу. У маленькому світі винайдено кричущий міхур “піди-піди”, написана пісенька “Цегла” і побудовані штани фасону “повпред”. У великому світі людьми спонукає прагнення облагодіяти людство. Маленький світ далекий від таких високих матерій. У його мешканців прагнення одне – як-небудь прожити, не відчуваючи почуття голоду. Маленькі люди поспішають за великими. Вони розуміють, що повинні бути співзвучні епосу і тільки тоді їх товарець може знайти збут … ». Так-так, Ільф і Петров, «Золоте теля». Характеризуючи, таким чином, дивовижний наш світ, автори лише побіжно перераховують елементи його наповнення. Цей реєстр можна було б продовжити мало не до нескінченності. Товари широкого вжитку і всепогодні винищувачі перехоплювачі, новітні сорти пива і атомні електростанції. Все це і багато іншого входить до сфери інтересів такого явища, як журналістика. Важко сказати, чому великі наші земляки Ільф і Петров, перераховуючи складові великого і маленького світу, не підкреслили цієї складової. Тим часом, і в їх часи вона відігравала величезну роль у всіх світах. І тоді характеризувалася не тільки логічністю і благородством. Що вже говорити про світ, у якому ми живемо сьогодні. Сказати, що він насичений інформацією – нічого не сказати. Наш світ нею перевантажений. Матеріалів стільки, що навіть наглядові споживачі не завжди помічають – про сьогоднішні проблеми говорилося і раніше.
Дивуєшся тому, наскільки світ зараз відображає і те, про що писав, скажімо, французький вчений і соціолог Жан Бодрійяр ще півстоліття тому. Його праці багатьма визнані як пророцтво для сучасного світу – при тому, що визнаний він далеко не всіма. І на ряду з його гарячими шанувальниками є і критики, так би мовити, навпаки.
«Я вважаю Жана Бодрійяра генієм. Такі люди народжуються раз на сто років.
Бодрійяр – не боягуз. І це перше, що впадає в око. Людина, яка знайшла у собі сили в академічній науці – філософії, соціології – говорити правду – це феноменально саме по собі.
Друге, на що я б хотів звернути увагу: праці Бодріяра були цікаві за життя і при цьому вони залишилися цікаві і після його смерті. Але особливо вони стали цікаві, коли все, про що він писав, почало збуватися, перетворюватися у життя, – ось тоді стало зовсім не смішно »…
Керівник одеського регіонального відділення
УАН України Олег Вікторович Мальцев
у рамках проекту «Спадщина Школи Ж.Бодрійяра» академік Олег Мальцев провів інтерв’ю зі Стівеном Бестом ( запис інтерв’ю ) – американським письменником, спікером, відомим інтелектуалом, професором Університету Техасу в Ель-Пасо. Він також є автором книг і статей з філософії, культурної критики, соціальної теорії, неодноразовий лауреат письменницьких премій, активіст руху за права тварин. Стівен Бест називає себе критичним шанувальником Бодрійяра.
Пропоную Вам ознайомитися з фрагментом цього інтерв’ю.
Професор Стівен Бест сказав: що на його погляд однією з головних проблем суспільства є нездатність багатьох людей відрізняти реальність від вигадки, правду від брехні. Він також підкреслив, що цьому сприяють сучасні мас-медіа, які, у тому числі, нерідко вводять людину в оману. І Олег Вікторович Мальцев поставив запитання:
– Мабуть комусь це необхідно?
– Так, безумовно. Те, що відбувається зараз, є пропагандою. Наприклад, канал новин «Fox» – усю програму телеканалу можна сміливо назвати продовженням президентської програми – всі новини симулюються. І все відбувається таким чином, що у людей зникло критичне сприйняття, як таке. І через відсутність критичного сприйняття ми не те що усьому віримо, ні, ми усьому не віримо. Ми не можемо всьому, що чуємо і бачимо довіряти. І найголовніше, що ми не можемо розрізняти, що правда, а що неправда.
– А ось як Ви вважаєте, чому людина не має потреби у тому, щоб розрізняти? Чому вона не хоче цим займатися? Тобто вона ж могла би сісти, попрацювати над собою, розібратися, що правда, а що неправда. Чому вона не хоче цим займатися?
– У першу чергу тому, що люди сприймають все за допомогою емоцій і певних «несвідомих установок» (деяких преконцепцій і доконцепцій, які склалися у світогляді). Тобто що сьогодні активно використовується представниками політичних кіл і ЗМІ – це гра на підставі емоцій. Все націлене на те, щоб викликати якусь емоцію. І люди просто вводяться в оману цією емоційною грою в образи і знаки.
– Наскільки я пам’ятаю, Жан Бодрійяр говорив прямо протилежне. Він говорив, що це мовчазлива більшість така, тому ЗМІ такі. А ЗМІ таке, робить політиків теж ось такими. Тобто по суті винувата мовчазлива більшість – це непопулярна теорія, що всі люди винні. Що це вони самі диктують таку політику ЗМІ. Якби вони не дивилися всі ці шоу, то їм би давали дивитися те, що вони хочуть дивитися. Адже інакше всі ЗМІ б збанкрутували.
– Є поняття суб’єкта, який активно відтворює середу, а є поняття суб’єкта який пасивний. Він не впливає на середу і є її наслідком. Це у тому числі відомо з марксистських теорій. Посилаючись на праці Бодріяйра, ми могли б сказати, що так і є, якщо б це мовчазлива більшість була активна. Але вона пасивна.
– А звідки вона взагалі береться, це мовчазлива більшість?
– Це соціологічний термін, який мабуть, родом із США, тому що саме тут спостерігається ця мовчазлива більшість … Вони не вступають у дискусії, вони не виступають і не голосують, але при цьому вони існують і це величезна цількість людей.
– По суті, сьогодні політологи кажуть, що це найголовніша таємниця. Найголовніша концепція – це мовчазлива більшість, тому що саме вона приймає рішення на виборах і всі її намагаються вивчити. І поки нікому не вдається.
– Дійсно, пасивна більшість – це важлива категорія. Це тільки здається, що вони приймають рішення про те, кого обирати на виборах. Насправді все вже визначено – відома програма і кандидати. У підсумку ми бачимо картинки із зображенням двох товаришів – в цьому і ілюзія, що людина нібито приймає рішення. Насправді він обирає з двох бід. Маси зараз пассифіцуються. Їх навмисно перетворюють у пасивних людей. За допомогою разваг і шоу. Для того, щоб ми отримували якісь активні процеси нам потрібні громадяни а не споживачі. Громадянин – це той, хто дійсно активно бере участь у демократичних процесах: він думає, вчиться, приймає рішення і робить вибір, як такий.
– Я правильно розумію, що зараз в Америці таких людей, які роблять вибір, мало?
– Вірно. Це досить рідкісне явище у США. І рівень інтелекту сильно знизився зі сторони пропаганди. Людей постійно годують брехнею і фейками. За останні три роки Трамп збрехав близько 1000 разів. Тобто у середньому він бреше 15 разів на день. І наука вже не має такого впливу як раніше. Хоча Трамп іноді піднімає тему деяких дисциплін, наприклад кліматології.
– А чому наука у відомому сенсі втратила свій статус законодавця правди, як Ви вважаєте?
– Це хороше запитання. Науці не так вже й багато місця залишилося. Все заполонила пропаганда, релігія і політика. По-перше, змінилася програма навчання – зараз сильно стискається науковий потенціал, який передається. По-друге, наукові знання сильно зменшуються в християнських школах. І найголовніше, що люди не чують вчених. Або вчені не знають, як бути почутими. Немає у науки сьогодні такого престижу, як наприклад, в епоху просвітництва. Зараз, наука – це не престижно. Ми не чуємо про вчених, вчені не говорять про себе (що стосується місця, де я живу). Люди слухають новини і дивляться ток-шоу.
Такі одкровення, погодьтеся, не передбачають подальших коментарів. Просто – добре було б читачеві спокійно і докладно познайомитися з циклом інтерв’ю у рамках проекту «Спадщина Школи Ж.Бодрійяра» . Хто знає, може, це багато для Вас прояснить, і значно розширить Ваше уявлення про світ.
Автор статті Гужва Анастасія