Не секрет, що такі «старомодні», традиційні джерела (засоби) інформації, як газети і журнали, в наш час втрачають свою правосуб’єктність ( самоліквідуються) через брак читачів, авторів, коштів, з інших причин.
Створюючи новий журнал, а тим більше відроджуючи Перший всеукраїнський літературно-науковий та суспільно-політичний журнал, що був заснований ще у далекому 1898 році Михайлом Грушевським, як «літературно-науковий вістник» вельмишановні Олег Вікторович Мальцев та Кім Борисович Каневський свідомо пішли на ризик. Пригадується відома сентенція: «хто не ризикує, той ….».
В мене, як професійного судді, правознавця, людини, яка ще за радянських часів була активним передплатником і читачем різних літературних та суспільно-політичних журналів і газет, виникає питання про актуальність та життєздатність зазначеної ідеї.
Цілком очевидно, що йдеться не про бізнес-проект.
Актуальність такої справи як видання журналу це перш за все затребуваність, хоча б частиною суспільства, тієї інформації, яка буде міститися на його шпальтах. Іншими словами необхідно відшукувати свого читача, власну аудиторію, прогресивних авторів, здатних запропонувати різноманітну, а головне цікаву та змістовну інформацію. З урахуванням наявних в інтернет-ресурсах відомостей майже з усіх з сфер життя людини, природи, космосу тощо зробити вище зазначене буде вкрай не просто.
Анонсовані рубрики журналу присвячуються науковим новинам, концепціям, особистостям в науці, можливостям проби пера для наукових та літературних початківців, відвертої розмови тощо. З урахуванням наукового і не тільки гумору, потужного редакційного та авторського колективу, переконаний, що почата справа буде мати гарні перспективи, вона є життєздатною.
Бажаючи успіхів видавцям журналу, його авторам, хотілося запропонувати декілька порад. Виходячи з історії журналу, його знаменитих в минулому авторів, на моє переконання завжди будуть актуальними і цікавими публікації про сторінки історії українського народу, починаючи з його витоків, літературні твори, пов’язані з нашою Батьківщиною.
В добрий час!
З повагою, Голова Малиновського районного суду м. Одеси, Заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, доцент Лічман Л.Г.