Нотатки у журналістському блокноті
Ми тут вже зустрічалися не раз, шановний читачу. І ці рядки запрошують вас сюди ж – в одну із залів засідань суду, до процесу, який вже давно і достатньо широко відомий під назвою «Справа Мальцева». Швидше за все, під такою назвою він увійде в історію вітчизняної науки, юриспруденції та правозастосовної практики. А можливо – і світової; як відомо, гарячий інтерес до всього, що з ним пов’язано, з деякого часу проявляється і в Європі, і за океаном. Взагалі кажучи, інтерес до нашої країни аж ніяк не безпідставний: явно і давно зростає розуміння того, що на цій планеті не буває «Далеко», все – «Поруч». Звідси і відлуння питань, що долітають до нас звідусіль – що відбувається в Україні? Як вона живе-поживає? Або… виживає? Навіть на тлі військової тривоги, в огляді вітчизняних і зарубіжних публікацій все помітніше матеріали і про цю «Справу», якій пішов уже другий рік. І мова нерідко йде не тільки про долі академіка Мальцева Олега Вікторовича та його співробітників, а й про наше правосуддя в цілому. На жаль, вже ставиться питання про сумнівність судових рішень і про системні порушення в правовій сфері. Як то кажуть, дожили. Але про це – пізніше…
Ну, а ми з вами, як і було домовлено, продовжимо розмову про те, що відбувається в залі районного суду, де у зазначеній «Справі» буде продовження. Не скажу, що цього разу повідомлю вам щось принципово нове – на відміну від попереднього засідання, на якому Одеський апеляційний суд у корені змінив, нарешті, запобіжний захід підсудним громадянкам. Нагадаю, за цією «Справою» рік тому ряд співробітниць і співробітників Одеського регіонального відділення Української Академії Наук були віддані під суд і поміщені в слідчий ізолятор. Праця адвокатів спочатку дала своєрідний результат – одна з їхніх захисниць рішенням районного суду сама опинилася ізольованою від суспільства. Але незабаром наступна, апеляційна інстанція випустила її на волю (під заставу) і повернула до адвокатської роботи. Таким же рішенням і на тих же умовах був звільнений журналіст і німецький громадянин, який проходив у «справі Мальцева». Чи потрібно тлумачити про значну подієвість цього крутого повороту в процесі? Подумати тільки: почитай, рік захист безумовно переконував високий суд у відсутності необхідності утримувати цих громадян під вартою – і звинувачення не менш категорично заперечувало такий варіант. Останнє мотивувалося вимогами Закону і якоюсь особливою небезпекою цих фігурантів, які нібито в ході процесу можуть на волі наламати дров і взагалі зникнути…
І ось ми зустрілися з вищезгаданими громадянами в черговій судовій залі засідань. Але сюди вони вперше за рік з’явилися без конвою, розмістилися не на лаві підсудних – на загальних підставах. І потрібно було бачити, як тепло посміхнувся цій зустрічі суддя Юрій Кривохижа. Схоже – щиро співчуває і радий за них. Що ж, як там у Теренція – «Homo sum et nihil humani a me alienum puto». Тобто, ніщо людське не чуже. Припустимо. Але ж за цей рік і Закон не змінився, і підозрюються-звинувачуються вони все в тому ж. У чому ж? В організації незаконного воєнізованого формування з метою захоплення влади в Одесі. Тут адже – що називається: мороз по шкірі. Це ж у воєнний час! І проте – вільні! Відносно, звичайно: дали відповідні зобов’язання. І високий суд їм, нарешті, повірив. Суд посміхається. Погодьтеся, шановний читачу, щось тут не так. А про настрій прокурора Руслана Войтова в цьому зв’язку годі й говорити, його вимогливість цього разу і вперше за довгий час не спрацювала. «Справа», цілий рік і ще днями нібито струнка і міцна, явно стає хиткою. Оголошені жахливими лиходіями і тому носіями особливої небезпеки для суспільства і держави, судом звільнені з-під варти. Яка тут радість обвинуваченню? І що, якщо так піде далі, якщо одного разу таке ж рішення суд прийме і щодо академіка Мальцева? Уявляєте?
До речі, про настрій – у звільнених з-під варти та їхніх захисників він піднесений. Чи потрібно неодмінно мати особистий досвід «відсидки» (тьху-тьху-тьху і не про нас з вами нехай буде сказано), щоб зрозуміти значення такої події, стан душ цих громадянок. І автора, якому є про що писати. І від прохання до цих дівчат дати інтерв’ю утримала тільки етика журналіста. Нехай, що називається, душею відтануть і прийдуть до тями. А там, може бути, вас з ними і сведу – адже є про що поговорити. Здається, тут навіть слова «Продовження буде» звучать якось бадьоріше, правда?
До речі, про настрій – у звільнених з-під варти та їхніх захисників він піднесений. Чи потрібно неодмінно мати особистий досвід «відсидки» (тьху-тьху-тьху і не про нас з вами нехай буде сказано), щоб зрозуміти значення такої події, стан душ цих громадянок. І автора, якому є про що писати. І від прохання до цих дівчат дати інтерв’ю утримала тільки етика журналіста. Нехай, що називається, душею відтануть і прийдуть до тями. А там, може бути, вас з ними і сведу – адже є про що поговорити. Здається, тут навіть слова «Продовження буде» звучать якось бадьоріше, правда?
Так, про продовження: повітря явно електризується і пахне грозою. Тобто, скандалом, як уже сказано, аж ніяк не місцевого значення. Виходить, фігуранти ці не такі вже й небезпечні або не небезпечні зовсім? Виходить, даремно їх мучили в катівнях? Виходить, їм можна вірити? А що, якщо вся ця детективна історія… взагалі вигадана від початку до середини і задовго до кінця? На що, між іншим, не раз вказувала і захист. При цьому неминучі питання: 1). Ким вигадана? 2). Навіщо і в ім’я чого вигадана? 3). Чи не привід це зовсім для іншої «Справи»? І нарешті, 4). Чи не оголосити місця на лаві підсудних у «Справі Мальцева» вакантними? І надати їх без конкурсу авторам такого детективу буквально на наступному судовому засіданні?
На жаль, наступне засідання суду і його підсумок не внесли ні істотних, ні детальних змін у «Справу». У звільненні під заставу самого академіка Мальцева відмовлено – знову і знову. Знову і знову захист звертав увагу суду на стан здоров’я підсудного, який і під час його взяття під варту був важким (за ґрати Олега Вікторовича доставили з реанімації, в інвалідному кріслі). Ну, і самі розумієте: як би цивілізація не облагородила вітчизняні місця позбавлення волі, тут не санаторій; здоров’я Олега Вікторовича значно погіршилося. Адвокати, і вже не вперше, представили аналіз медичних документів річної давності – при вирішенні питання про запобіжний захід О.В. Мальцева. Вони переконували суд у відвертій сумнівності деяких довідок і їх підтасовці, представлених тоді обвинуваченням. Папери були долучені до «Справи», але чомусь ні на що не вплинули. У всякому разі, поки що. Суд все ще не наважується подивитися на речі прямо і – відповідно до азбуки правосуддя – трактувати сумніви на користь обвинуваченого. І якщо не доведено, то – не винен. У простолюдді – презумпція невинуватості. Так, велика незручність самої природи сторони обвинувачення в тому, що саме на ній лежить тягар доказування. А з ним явно щось не клеїться…
Ну-с, про що ще накажете розповісти, безцінний читачу? Можливо, про те, що один з моментів процесу цього разу можна було б назвати курйозом, якби не драматизм ситуації. Ви вже знаєте, як мотивує обвинувачення неможливість звільнити підсудних під заставу? Ще раз: так, що поза слідчим ізолятором, мовляв, можливий і навіть неминучий їхній тиск на свідків. Це ж неприпустимо! Так, але хто ж вони, ці свідки, за представленим обвинуваченням реєстром – числом більше двадцяти? І ось, вдумаємося-вслухаємося в коментар захисту: з тих, кого прокурор називає свідками, двоє взагалі відсутні в країні. І нікому не відомі місця їх перебування. Шукай-свищи. Мало того, розшук і доставка їх до суду сторона обвинувачення наполегливо рекомендує самим адвокатам. І за їх рахунок. Ще троє – юридично ніякі не свідки, а дуже навіть обвинувачені. П’ятеро у відповідних матеріалах значаться співучасниками, а аж ніяк не свідками. І декілька – близькі родичі обвинувачених. А ще п’ятеро… взагалі не знали, хто такий академік Мальцев. Ну, тобто – найменшого поняття не мали. Помилочка вийшла. Незручність. Абсурд? Нонсенс? Оксюморон? Але утримаємося від подібних визначень, адже тут і справді не до сміху. Занадто вже серйозно воно, це «Справа». Можна сказати – доленосно. Недарма ним цікавляться дуже серйозні земляни за межами Одеси, України і навіть нашого богоспасаного субконтиненту. Про що і було сказано на початку цієї публікації, без будь-якого перебільшення.
Увагу до «Справи» академіка Мальцева привертають і європейські правозахисники. У їхніх виступах також прямо йдеться про надуманість звинувачень, штучне затягування процесу і відверте переслідування вченого. Оглядаючи публікації цього кола, не важко переконатися: те, що відбувається в Одесі, «Справа» розглядається на рівні європейських правозахисних організацій, ОБСЄ та ООН. Зовсім недавно в ході П’ятого пленарного засідання щорічної конференції ОБСЄ (тема – «Верховенство права») бельгійська правозахисна організація Human Rights Without Frontiers представила велику доповідь про процесуальні аспекти процесу, про який йдеться. Назва цієї опублікованої доповіді характерна: «Українська судова система в кризі: академік Олег Мальцев більше року в одеському СІЗО». У цьому капітальному матеріалі, серед іншого, поіменно названо кількох наших суддів – на думку співавторів, рішення цих суддів свідчать про серйозні проблеми українського правосуддя. Вже і на цьому рівні ставиться під сумнів правомірність самого процесу і стану нашого правосуддя в цілому. Чи такої слави гідні Одеса і наша країна? Так-так, продовження – слідує…