Привітання академіка Мальцева Олега Вікторовича

Редколегії журналу «Вісник Грушевського», його авторам, читачам, прихильникам, усім, усім, усім!

Бути вченим і письменником – значить, серед великого різноманіття занять багато читати і багато писати. А коли за родом діяльності і, як то кажуть, за покликом душі, читаєш і пишеш все життя, одного разу виявляється: скільки ще такого всякого різного не було б попереду, а прочитано і написано вже дуже багато. Тож цитувати, за потреби, можеш не лише класиків – а й… самого себе. Звучить, мабуть, кумедно. І цілком новорічно. Але окрім жартів: одного разу, на прохання редакції «Вісника Грушевського», звертаючись до читачів із новорічним привітанням, я писав: «…Зупинимося. Оглянемося. Чи виправдав рік, що минає, перший рік відродженого журналу, наші на нього надії? Коротко однозначно не відповісти. Вже хоча б тому, що за тим передноворічним столом  багатьом з нас   подальше  просто не спадало на думку. Істинно сказано: реальне життя багатше за найбагатші плани і фантазії. Стосується це і поворотів долі…». 

І ось – зустрічаємо третій рік  видання, народженого ще у ХIХ столітті незабутнім Михайлом Сергійовичем Грушевським і відродженого нами у році 2019-го століття ХХI-го. І знову – аналогічне прохання редакції. Не так уже й важко було придумати для вступу до цього новорічного вітання якісь інші слова. Але чомусь дуже захотілося спочатку повернутися у недалеке, начебто минуле, до тих думок, слів і настроїв. Справді, яким же був цей рік для читачів і творців журналу? Як розпочинався? Яким запам’ятається їм та нам? Кажу – нам, бо сам є дуже уважним і одним з перших читачів кожного випуску «Вісника», та ще й головою його редколегії. В епоху виразно відчутної руйнації школи у мистецтві, літературі (у тому числі у журналістиці) і, суворо між нами, у науці, насамперед рік підтвердив вірність нашого журналу школі та професії. Відкрийте будь-який випуск і переконайтеся у тому, що «Вісник» – у суцільній лихоманці наших буден – вірний найкращим традиціям другої найдавнішої професії: змістовності, динамічності, жанровому розмаїттю та високій літературній якості публікацій. Простим смертним можна тільки здогадуватися – як не просто це дається журналу. Але що цілком очевидно, кожною публікацією він заперечує тези на кшталт «За що купив – за те продаю!», «Проспівав – а там хоч і не світай!» і “Піпл схаває”. І це заперечення сьогодні дорогого варте. 

До речі, про добрі традиції, забуті багатьма ЗМІ і, як кажуть тваринники, їхньому приплоду, що не піддається обліку. Одна з них називається – «Цвях випуску». Не лише професійні критики, а й наші читачі, судячи з відгуків, одразу визначають такий матеріал. Я сказав би – срібні цвяхи. І нарешті: всі номери журналу кожного року особисто мені видаються одним великим річним випуском. А у ньому – однин великий  «Цвях». Оглядаючись на минулий рік, не сумніваюся у вашій одностайності щодо того, що  таким срібним цвяхом  цього символічного випуску-21 став  вперше поліграфічно виданий «Вісник Грушевського». Та ще й як виданий! Чотириста з гаком сторінок, великий формат, чудова обкладинка та папір, чудові ілюстрації. Що називається, єдність форми та змісту. Гармонія! Абсолютно незвичайна композиція: ліві сторінки, тоном темніші – колишнє, праві, світліші – сучасність і погляд за обрій. Електроніка, знаєте, електронікою; до істини йдемо у ногу з часом. І все ж таки традиційний, друкований журнал – що й казати, річ! Щоразу беру його до рук, лежить переді мною на столі. І серце радіє. Переконаний: надалі, поряд з електронними випусками, регулярно приходитимуть до вас і такі, друковані. Але цей, зразка  кінця  2021 року, назавжди залишиться нашим первістком. Його виходу вже присвячувалося багато матеріалів, докладно перераховувалися його ініціатори та творці. І навіть те, чого коштували нам деякі етапи його підготовки та випуску. Ніхто не забутий нічого не забуто. Не повторюватиме. Тим більш, це люди так само обдаровані, як і скромні. І головною нагородою вважають сам журнал та інтерес до нього читача. Просто, на закінчення, оглядаючи журнальний наш рік, переконуюсь: у цьому гірському хребті видання, що піднімається все вище над рівнем житейського моря, вершина – це наш друкований «Вісник». Друзі, колеги та читачі, хто – «За»? Одностайно. З Новим роком!

Ваш Олег Мальцев,
Академік Європейської Академії Наук України та Української Академії Наук,
письменник, голова Одеського регіонального відділення УАН,
керівник Експедиційного корпусу ОРО УАН,
голова редакційної колегії науково-популярного
та літературно-художнього журналу «Вісник Грушевського»

Підписуйтеся на наші ресурси:

Facebook:  www.facebook.com/odhislit/

Telegram канал:  https://t.me/lnvistnik

Пошта редакції:  info@lnvistnik.com.ua

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Комментировать