«Хворобу легше попередити, ніж лікувати»
Гіппократ, близько 380 року до н. е.
На тему, яка у найближчому майбутньому навряд чи втратить свою актуальність, наш спеціальний кореспондент поговорив з доктором медичних наук, психосамологом, територіальним директором європейського відділення Академії APSI і дійсним членом експедиційного корпусу Гудкіном Леонідом Марковичем (Мюнхен, Німеччина).
– Здрастуйте, Леонід Маркович! Здавалося б, мало не вчора прийшло до нас явище, яке багатьма землянами вважається великою бідою. Чи можна було її передбачити-попередити? І що робити сьогодні? Читачам нашим напевно буде цікаво почути Вашу думку, європейського фахівця, який працює у Німеччині. Які процедури з профілактики у Німеччині? Чи проводяться на території країни подібні заходи, можливо, є державні програми?
– У Німеччині, з одного боку, робиться акцент на профілактику, а з іншого, на попередження розвитку вірусних захворювань, і захворювань у цілому. Щодо Європи, тут не сильно розвинене проведення різних заходів. Однозначно сказати, що їх тут немає – не можу.
Я – вихованець найстарішої радянської школи, а це значить, що свого часу вивчав медицину Радянського Союзу. Тому сьогодні, на базі отриманих знань, можу порівняти підхід, властивий часу Радянського Союзу у медицині. У нас колосальну роль грала профілактика, починаючи від дитячих садків. Тобто, при кожному дитячому садку була закріплена медсестра. У нас у школах був кабінет лікаря, з яким безпосередньо підтримували зв’язок: у нас був і графік щеплень, спостереження за школярами, у нас були профілактичні заходи. Система охорони здоров’я Союзу безпосередньо включала профілактику. Глобальна система профілактики у Європі відсутня. Існують окремо взяті вузькоспрямовані програми. І знову ж таки, ми зачіпаємо не профілактику, а програми, що спрямовані на ослаблення симптоматики перебігу захворювання. Припустимо такі, як алергія, астма, хронічний бронхіт. Існують конкретно взяті програми, пов’язані не на рівні охорони здоров’я, а з окремо взятими страховими компаніями. І так, як вони зацікавлені у грошах, то намагаються якось попередити, щось заклинити, дати послаблення захворювання. Але це дуже дрібні потуги.
– Насправді я ще застав той час, коли, у школах були медсестри. Пам’ятаю, у нас був випадок, коли школяр розбив коліно і медсестра йому наклала бинт і йод використовувала. Температуру могла виміряти і, якщо хтось із учнів погано себе почував – додому відправити.
– У Європі такого немає. Тут немає того ланцюжка або системи заходів, які були б спрямовані на профілактику або попереджали ці захворювання і контактували безпосередньо з людиною (з дітьми, дорослими). Тобто, тут політика: «Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих». Природно, у Європі є велика кількість напрямків, наприклад, здоровий спосіб життя, спортивні співтовариства і багато іншого. І все це дано на вибір самої людини, це її волевиявлення: вона повинна сама захотіти десь цим займатися. І безпосередньо до профілактики захворювань я б це не відніс.
– Виходить так, що ви зараз підтверджуєте слова Миколи Вікторовича Чухраева . У своєму інтерв’ю він сказав, що в Україні застосовують європейську систему охорони здоров’я. Наш колишній глава Міністерства охорони здоров’я Уляна Супрун скоротила посади лікарів при садках, при школах, скоротили багато оздоровчих програм, путівки до санаторіїв, курортів. Сезонних загострень ГРВІ раніше у школярів було набагато менше і відвідуваність вище. Зараз профілакторії дуже слабкі, бідні і їх мало…
– Ви правильно говорите, зараз я більшою мірою контактую з європейською системою і бачу паралельним поглядом, що відбувається у Росії і в Україні. У СРСР була система профілактики. Була цілеспрямована система, спрямована на підтримку здоров’я дітей, літніх людей. Все це було пов’язано з державними програмами, була ціла система профілакторіїв з лікувальними кабінетами і напрямками санаторно-курортного лікування. І це все було, починаючи від дитячих таборів і до санаторіїв для дітей і дорослих. На жаль, у Європі цього немає.
Український уряд взяв модель охорони здоров’я Європи. Але, не можна просто перенести одну систему на іншу без ретельно розробленого плану.
Люди, які пов’язані з охороною здоров’я, їм необхідно об’ємно підходити до цих речей. Я не ностальгую, але у СРСР, всяке було. Але були хороші напрацювання, пов’язані з профілактикою, причому, що у ті часи і спалахи були сильні. Цілеспрямована програма оздоровлення та підтримки стану людини, безумовно, буде зменшувати кількість хворих. Я пам’ятаю, як у молодості бігав по всім викликам, були спалахи грипу, але ми впоралися – здоров’я нації було під великим контролем.
– Нещодавно я писав блог у видання Who is who. Сів і подумав: в Україні перший випадок був зареєстрований 3 березня 2020 року. У Китаї ж спалах зафіксували у жовтні-листопаді 2019-го, майже за півроку! Виникає питання: що робив уряд України та Європейських країн? Які заходи вживали? Вони хоча б замислювалися над тим, що подібне може статися у нас? І потрібно вже почати посилювати елементарні правила гігієни. В Україні я такого не помітив. Як у Німеччині було?
– Ви знаєте, я взагалі хотів би запитати те ж саме і вас. Дивлячись на ситуацію, яка сталася у 2020 році, ми бачимо, що незалежно від кордонів Європи або інших країн, існує великий бардак у боротьбі з епідемією. Якщо проводити дослідження, то можна з’ясовувати – звідки це все виникає. На даний момент немає інформації виникнення первинного вогнища. Якщо ми говоримо про коронавіруси, то він давно вже відомий і виник не у 2020 році. Якщо брати окремо цей осередок і розглядати його виникнення у Китаї, також є варіанти, що первинно вірус виник в Італії, Америці, ця тема окремої розмови і тут потрібно проводити достовірне розслідування.
Я б хотів торкнутися не первинного вогнища, а того, що відбувається при виникненні якоїсь інфекції. У мене більше запитань, ніж відповідей. Тому що імунології, інфекційні захворювання, про які нам говорили, сьогодні протікають у якомусь спотвореному вигляді.
Наприклад, у нас завжди виникає якийсь показник, спалах, і ми починаємо говорити «хворі люди». З цього моменту починається показник «хворі люди». І починається якась операція з якимись цифрами. На тлі цього виникають якісь висновки. І у мене виникає питання: кого вони вважають хворими? І цей бардак твориться по всьому світу. Я акцентую на цьому увагу, тому що саме у цьому криється корінь зла. За часів недалекого «темного» минулого все було елементарно: хворим вважалася людина, яка звернулася до лікаря з якимись клінічними симптомами – температура, кашель, нежить і інша симптоматика. Лікар все це фіксує і подає відомості про хворих людей. І у нас виникають хворі. Тепер я б хотів задати питання: а кого зараз вважають хворими? І як це відбувається?
– У ЗМІ багато разів писали, коли люди вмирали від якихось побічних ефектів – не від коронавируса, але у документі писали – причина смерті «коронавірус».
– Говорячи про померлих – це окрема тема (сміється). Зараз ми чуємо: «захворіло 100 осіб на 1000», «у нас зараз хворих 15 000». Хто це, як це відбувається? Звідки беруться 100, 2000., 20 000 чоловік?
– За ідеєю, це ті, хто здавали тест, отримали позитивний результат.
– Правильно, чудово. Тепер ми приходимо до розуміння, що існує якийсь тест, при здачі якого може бути позитивна реакція, і людина вважається «хворою». Чудово. Тоді у нас виникають хвилюючі питання.
Перше. Щоб говорити про пандемію або взагалі про якусь річ, то ми повинні розуміти процентне співвідношення всіх хворих по відношенню до числа людей. Ми повинні розуміти актуальність положення. Щоб це зрозуміти, необхідно чітко протестувати всіх людей. Але тут виникає наступний бардак: ми всі повинні розуміти, що ці тести мають відсоток помилки. Тобто, вони не повністю специфічні. Я бачив багато разів, коли у людини проявляється позитивний тест, і у нього немає ніякої симптоматики. В принципі, перед вами абсолютно здоровий фізично чоловік.
По-друге, існує хибнопозитивні речі, тому ми повинні розуміти, звідки взявся цей тест, якою лінійкою ми міряємо? Лінійка, якою ми міряємо хворих, на жаль, не дуже достовірна.
У цьому я бачу одну з грандіозних проблем, які зараз у світі існують.
Як зробити, щоб пандемія зникла через годину? Скасуйте цей тест і не буде ніякої пандемії. Спирайтеся на лікарську структуру, на лікарів, які приймають людей, роблять обходи, скасуйте тести і не буде пандемії. Я не забираю з рахунків, що існує коронавірус і певна чисельність захворюваності. Але ми повинні розуміти, якою лінійкою це міряти, кого і у яку групу направляти, ми повинні чітко розуміти, що у нас повинні бути заходи профілактики захворюваності, будь-то коронавірус або будь-яка інша вірусна інфекція. Але у нас відсутня профілактика і присутні заборонні заходи. Заборони – це не профілактика. Свого часу А. Ейнштейн говорив: «Найбільша дурість – це робити теж саме і сподіватися на інший результат».
Подивіться на Європу багатостраждальну. У нас у Мюнхені ще за кілька місяців до Нового року перекрили «весь кисень» – закрили ресторани, кінотеатри, всі громадські місця, мало того – ввели комендантську годину. Траурну стрічку тільки ще бракує повісити. Як би чудово – діти не ходять до школи, інститути не працюють, всі працюють з домівок. Перекрили повністю, як то кажуть «всі вентиля», а чисельність захворювань за їхніми показниками росла.
Якщо подібна ситуація відбувається, виникає питання – якщо чисельність зростає, значить «тягнемо не туди». Ось про це задуматися потрібно було. Проводиться багато естетичних досліджень, багато хто говорить, що існує епідеміологічна ситуація, є групи ризику, які більш схильні до цієї захворюваності. І ми бачимо, що це люди похилого віку, старше 70 років. Тоді ми повинні якісь заходи проводити. Якщо серед людей-робітників це не активно виражено захворювання, то навіщо їх пускати під «Дамоклів меч». У нас сказали просто: «Давайте світло вимкнемо скрізь і все на цьому», тобто, просто заборонимо. Просто заборонити – це не працює. Потрібна певна тактика дій, профілактичні заходи, яких я, як лікар, не бачу. Є такий вислів: «Чисто – не там, де прибирають, а там, де не смітять». Люди не хворіють там, де здорові. Потрібно розуміти, що наш власний організм і імунна система дуже життєздатна. І навіщо ж ми втрачаємо це з уваги? Нам потрібно направляти заходи на поліпшення, на відновлення імунної системи самої людини, щоб він міг боротися. Не можна ж контролювати людини 24 години на добу, мало куди вона зайде і ступить. А раз не можемо контролювати, то посадимо його під ковпак, тобто, повна ізоляція. Ці заходи до банальності дурні, наприклад, масковий режим.
Наш організм – це тренувальна машина. Його не можна садити під ковпак. Проводилося безліч експериментів, коли людину саджали повністю у стерильні умови і його імунітет ставав теж стерильним, і пізніше він не міг чинити опір елементарним речам. Невже люди думають, що коронавірус – це єдиний вірус, який існує навколо? Звичайно, ні! Існують й інші віруси і їх тисячі.
– Як каже академік О.В. Мальцев: «Чим більше опір, тим більше реалізація».
– Саме так. У чому питання: якщо ми будемо створювати стерильні умови для людини, то його імунна система буде ставати слабкіше. Грамотному лікарю повинно бути це зрозумілим. Кожен день ми контактуємо з якимись вірусами, бактеріями, це наш «спортзал» імунної системи. Тобто, кожен день наша імунна система тренується, пручається. Якщо вона не буде піднімати маленькі опір кожен день, то вона потім і до великого не буде готова.
Чим більше будемо ізолювати людей, тим більше будемо їх у стерильні умови поміщати, їх імунна система буде зменшуватися, буде слабшати.
Якщо ми маємо активну фазу заражень, то таку людину треба ізолювати, застосовувати заходи з обмеження поширення інфекцій біля нього, що включають і маски, рукавички та ізоляцію. Але, коли поголовно починають ізолювати і у стерильні умови поміщати всі групи населення, тим самим, ми робимо «ведмежу послугу».
Нам всі ці прописні істини пояснювали багато років назад. Потрібно робити профілактичні заходи, потрібно піднімати імунітет здорової людини, і його організм бореться і чинить опір проти будь-якої інфекції. Подивіться, навіть зараз статистично кажуть, що група ризику – це люди старшого віку. Це говорить нам про те, що вони мають поєднані ураження, захворювання, їх організм ослаблений.
У цьому вся і суть, на ослаблений ґрунт залазить вірус і починає творити погані речі. Ми повинні розуміти, що ми повинні цю групу людей старшого віку більше обмежити, саме їх конкретно. І направляти заходи, які пов’язані з їх життєздатністю імунітету. Я вам розповідаю про стратегію дій. А тактичні дії по кожній групі потрібно розробляти, і вони існують. На даний момент я не бачу ніяких тактичних дій. Я бачу просто «не можна», яке відгукнеться.
– Буквально днями проведено інтерв’ю з професором, психологом В.Є. Луньовим. І він сказав, що ми ще побачимо плоди пандемії не у самій захворюваності на психічному рівні, восени 2021 року. І подальша ізоляція, жорсткі умови, навіть саме носіння масок – все це настільки людей пригнічує, але ж відомо, чим більше тисне на психіку, тим більше негативних наслідків у фізіології.
– Професор Луньов правий. Тут ми маємо дві свічки: перше, дані захід призводить до зменшення загального спротиву організму. Чим більше ми його ізолюємо, тим він менше стає чинити опір. Професор Луньов правий, ті заходи, які проводяться – приводять людей до страху. Тобто, йде нагнітання страху. З іншого боку, руйнується економіка, тим самим людина не розуміє, що буде завтра. У неї починається елементарна паніка. Коли людина знаходиться у паніці, страху, хіба її спротив призведе до поліпшення імунної системи? Ні звичайно. Коли я ще вчився в інституті, наші професори з інфекційних захворювань приводили нам приклади: настрій людини, віра людини, коли у неї є певна віра, знання, розуміння. Це так звана третя захисна система, я б назвав до імунітетна і вона дуже важлива.
Наведу приклад, який знають всі лікарі. Був професор, який працював з холерою, перед своїми студентами він проводив експеримент: він брав холерний ембріон, і говорив – я чітко знаю, що я не заражусь, я впевнений, що моя імунна система настільки сильна, що з цим впорається. І він випивав цей стакан з холерним ембріоном і не захворював. І це факт. Я не кажу, що подібне потрібно робити кожному, але існують подібні експерименти. Візьміть статистику, наприклад, з іспанки, коли 100 років тому відбувалася епідемія Іспанки, пандемія. Візьміть статистику зараження, по групам осіб, територіально. У ту епоху йшла Імперіалістична війна. До речі на замітку, солдати, на війні, які ще боролися за щось, заражалися Іспанкою не більше, ніж 2%. Був настрій людям – вижити будь-якими способами.
І наш психосоматичний настрій грає дуже велику роль. І коли вона руйнується страхами, панікою, то людина стає як «відкрита книга», яку можна заселяти усіма вірусами, мікробами. За часів Радянського Союзу проводилися дослідження, як впливає страх і паніка на інфекційні ураження. І була простежена тенденція, що людина, яка перебуває у паніці, піддається страху, вона як відкриті двері для вірусу. Людина, яка має певні психосоматичні настрої вона не захворює.
Є єврейська притча, коли йде епідемія, виходить Рабин, і йде смерть у місто. І він запитує: «Смерть, скільки життів ти візьмеш у місті?». Вона – я візьму 5 000. Він – добре. Смерть заходить у місто і у місті помирає 15 000. Рабин виходить з синагоги і бачить смерть і каже їй: «Що ж ти робиш, сказала же, що візьмеш 5000?». А вона – я як сказала, так і зробила, я забрала 5 000, а решта 10 000 померло від страху.
І професор Луньов абсолютно прав, у тому, що зараз відбувається, будемо пізніше пожинати свої плоди у майбутньому. Як дестабілізація на рівні психосоматики, так і на рівні фінансової, економічної ситуації, викликані заходи, так звані, по боротьбі з пандемією, ще проявляться. Тим самим начебто «кришкою по голові» буде бити кожну людину, роблячи її менш дієздатною і менш здатним чинити спротив. Ми бачимо ряд бездумних заходів, як на рівні біології, так і на рівні психосоматики. Вони безграмотні, вони дестабілізують людину, роблячи її слабкою. Це відсутність тактики і стратегії.
– Я чув про захід, який проводила місяць тому Українська академія наук , це було перше засідання вчених, які прийняли рішення провести круглий стіл на тему – як ми можемо боротися з пандемією. Через тиждень, я взяв інтерв’ю у вченого, про якого ви читали у статті. І я був до глибини душі вражений, що ця людина протягом 30 років займається винаходами, всі запатентовані, показують свою ефективність, не дорогі. Але ніхто нічого не використовує, ніхто нічого не впроваджує. Як ви сказали, що всі лікарі живуть у рамках медичної програми МОЗ, у рамках строгих директив. У Німеччині також?
– Так, ця маячня – і є буття сьогоднішнього дня. Існують програми МОЗ, що поширюються на кожній території і лікар знаходиться у рамках цієї програми. Тобто, розмовляти з багатьма лікарями, людьми науки, професорами, ми говоримо начебто однією мовою, але вони крутять пальцем біля скроні, називаючи це маячнею.
– По-моєму, машина охорони здоров’я повинна бути більш динамічна, гнучка.
– Так, ви що … Коли говоримо про будь-яку адміністративну машину – це рутина, мало того, коли ми говоримо про машину охорони здоров’я, я ще не бачив жодної країни, де ця машина була гнучкою, яка відповідала на всі заходи.
Що стосовно самої Європи – це дуже уповільнена машина, яка перебудовується якось. Це один з векторів системи власного захисту. А система захищає сама себе, вона не терпить ніяких у ній змін.
Ви подивіться, у будь-якій країні прийняття на озброєння нового препарату – це роки повинні пройти, щоб цей препарат надійшов на ринок. Є люди, які «сидять» на ринку, є люди, які виробляють технології лікування, медикаменти, навіщо їм конкуренція …? Чому є слово «хронічні» захворювання, адже не просто вони стали хронічними. Просто немає методик лікування. А є методики на купірування симптоматики. Тому у нас з’явилося слово «хронізації», хронічні захворювання. І це по всьому світу. З іншого боку, існує економічна складова. Чим глибше до лісу, тим менше лікарів, які хочуть розбиратися – їх стає все менше. Чому?
Якщо з першого курсу медінституту і до шостого, до клінічної практики говорять одне і те ж, і нічого іншого альтернативного не дають, ці «голови» починають повторювати все те, що у них «забивали» роками їх викладачі. А забивали ті, хто фінансує навчання. Всі великі фармкомпанії фінансують всі великі медінститути. Природно, вони будуть фінансувати програми, які вигідні для їх роботи. Але все ж, існують лікарі, які думають і бачать певні речі, але і вони навіть рот не відкривають. Чому? І знову ж двояка система, якщо він відкриє рот, то він – така чудова людина виходить йде – проти системи. Система просто його викине зі свого кола, позбавивши його сертифікації, права роботи.
Всі ці заходи – заради прибутку. Ті ж самі щеплення для пацієнтів – вони безкоштовні у Європі, але кожен лікар, за проведену вакцинацію отримує гроші від страхових компаній. Якщо він буде кричати, що не треба це, а потрібно щось інше, то він просто втратить гроші. З іншого боку, йому не дадуть навіть це кричати. Порівняйте на двох шальках – лікар (яким би він не був) і вся система охорони здоров’я. Це співмірні речі? Ні звичайно. Тому, коли у вузькому колі зустрічаються думаючі люди, вони чітко говорять, що це не так. Але пробити цю «стіну» охорони здоров’я, громадської думки – це нереально.
Подивіться, що відбувається з цією пандемією – люди змінилися за рік, стали зашугані особливо у Європі. У Росії і в Україні люди менш зашуганні, тому як більше звикли думати головою і виживати. Їх життя змушує виживати. Тому необхідно мати якісь висновки, аналізи. У Європі існує адміністративна система, яка диктує як потрібно жити, починаючи з дитячого садка і до університету. І ні кроку у сторону. Коли у нас існують дурні заходи, спрямовані не так на ліквідацію, чи не на профілактику, вони дестабілізують людину в двох напрямках – з біологічної і з соматичною.
– У даний момент ви працюєте над прогресивними напрямками, які не перебувають у рамках МОЗ у Німеччині. Могли б ви розповісти про ці методи, навести приклади?
– Дійсно вже багато років я відійшов від традиційної медицини, хоча я не люблю це слово. Відійшов саме від того, що рекомендується охороною здоров’я. Я дружу з професурою, з науково-дослідними інститутами, які намагаються впровадити інноваційні методи, які допомогли б підвищити імунітет, або працювали зі збудниками і так далі. Візьме будь-які віруси або той же коронавірус, я особисто знаю виробників.
До речі, коли я зіткнувся у статті з хлопцями, які працюють з озоном, вони винайшли прилади для верхніх дихальних шляхів – інгаляції озоном, що нейтралізують вірус. Він у вигляді приладу, наприклад зручний для таксі, водій натискає кнопку – йде розпорошення, абсолютно не шкідливе організму. Протягом 60 секунд нейтралізується будь-який вірус. Також вони працюють з розпилювачами, які нейтралізують вірус. Також можна у приміщенні його використовувати. Не треба ніяких жорстких випромінювань, якихось хім. реагентів, які загрожували б самій людині і навколишньому середовищу. Все це для людини біологічно нейтрально, а вірус знищує.
Крім цього, у Німеччині існують фірми, які створюють прилади різні і намагаються їх просувати. Я знаю фірми такі. І у Китаї, Європі такі винаходи існують.
Як говорили древні – все, що навколо нас росте – лікує нас. Будь-яке захворювання, яке є, знаходиться навколо нас. Спочатку медицина була вся з натуральних речовин: у рослинах, мінералах оточуючих нас. Навколо нас існують рослини, які добре борються з цими справами, і нейтралізують це все за дуже короткий проміжок часу і не дають ніяких побічних ефектів. Існують певні збори, які тут за індивідуальними рецептами виготовляються в аптеках і вони шикарно клінічно себе виправдали і зарекомендували на практиці. Я особисто знайомий з вченими, які на даний момент розробили препарати, що знищують віруси в організмі. Це все є у світі, але для масового застосування – доступу немає. Тому що краще боротися, імітуючи бурхливу діяльність і продавати маски, рукавички, обмежувати діяльність, витягати гроші з народу і так далі. Навіщо масово виробляти трав’яні збори і продавати людям? Людина вже боїться ходити у будь-яку лікарню, якщо у неї якась симптоматика, вона боїться нахапатися там ще паралельно чогось. Там скупчення хворих людей знаходиться, поставили б ці розпилювачі, і не треба ніяких жорстких заходів. У нас вірусне захворювання протікає не на тумбочці, а у людині.
Існує маса речей, які розроблені. Схиляюся перед хлопцями, які теж намагаються в Україні щось зробити, які дійсно хочуть полегшити стан людей, поліпшивши здоров’я їх. І у Європі існує грандіозна кількість людей, які працюють над цим. Але ми знову ж говоримо велике «але» – це не для масового виробництва. І ось тут-то питання стає – хто знає, той на коні. Хто не знає – той у гнітючому стані.
– Хотів би поговорити з Вами про нинішні вакцини і вакцинації. В Україні з лютого завозять 100000 вакцин фірми «Пфайзер», яка на перших етапах породила чимало випадків серйозних побічних ефектів і навіть смертей. Що ви думаєте з цього приводу?
– Я ні «за» ні «проти» вакцинація. Моє питання: кому, що, як і коли? Потрібно підходити з наукової точки зору. Якщо говорити про вакцини, ми повинні чітко розуміти методи виготовлення вакцини: що там присутнє, які побічні дії існують. На сьогодні технологія виробництва вакцини не сильно змінилася за останній час. У ній присутні певні речі, які мають можливість згубно впливати на наше здоров’я. Це особлива тема. Я б навіть не хотів її чіпати.
Моя думка полягає у тому, що будь-яка річ, яку ми застосовуємо, повинна бути доведена працездатністю і ефективністю. Що значить доведена? Ми повинні мати часовий інтервал і розуміти, як вона працює і які її наслідки. Давайте візьмемо той же російський «Супутник-V» – ця технологія була випробувана ще на Ебола, тобто, їх технологічне виробництво і ефективність були випробувані вже роками. Росія не взяла «зі стелі» цю технологію. У них була напрацьована технологія, вони замінили одну лінійку на іншу. Ця технологія має мінімальну кількість побічних дій.
Вакцина – це певна річ, застосовувана при певних симптомах. У першу чергу потрібно дивитися кому це робити і коли це робити, для чого це робити. Візьмемо інші вакцини, там технології свіжі. Нам потрібен час, щоб зрозуміти її ефективність. Зараз йдуть клінічні випробування цих вакцин.
І тільки через кілька років ми зможемо сказати – так, ця технологія дала якісь результати. Зараз відбувається маса маніпуляцій: хтось десь помер, хтось захворів. Ми повинні дивитися у корінь. Так, є технологія, яка використовується на даний момент, я не кажу, що вона ідеальна або вона «як манна небесна». Повторюся, та технологія, яка використовується у Росії «Супутник-5» вона випробувана. Ми маємо часовий інтервал, за який вона показала свою ефективність. Справа не у вакцині. Вакцина не дає довічного імунітету.
– Повертаємося до початку нашої розмови. Ще Гіппократ колись сказав, те, що корисно повторювати: хворобу легше попередити, ніж її потім лікувати.
– Абсолютно вірно – попередити. Спочатку зробити фортецю міцною, щоб вона будь-яку облогу витримала. Ось, що потрібно зробити у першу чергу. А вони хочуть найняти найманців. Ми вибудуємо тисячу найманців, які стоятимуть на вежі, будуть готові захистити нашу фортецю, а ворогів немає… Потім найманці підуть і вороги прийдуть. І що далі?
– Чи можемо ми резюмувати нашу розмову тим, що світова спільнота, уряди різних країн, міністерства охорони здоров’я були не готові до пандемії зовсім? Більш того, у кожній країні є військова розвідка, яка могла б якось спрогнозувати розвиток ситуації? Але ніхто нічого не робив. Ми бачили, як ВООЗ себе повністю дискредитувала. І системи профілактики в країнах немає.
– Ну, правильно, ви самі висновки озвучили. Констатуємо факт: рік пройшов, ми рік прожили у пандемії, і ми хочемо підсумувати те, чого цей рік повинен був нас навчити і виробити тактичні заходи, які б у майбутньому обмежували б нас від таких справ, а з іншого боку, давали б максимально ефективні заходи щодо боротьби з ними. На жаль, рік пройшов, а у нас нічого не вироблено. Навпаки: ми бачимо, як серед нас цвіте повна комерціалізація, спрямована не на підвищення життєздатності і здоров’я людей вже точно. А людям нічого не залишається, як грати у всі ці ігри. Тобто, не лікують, не роблять людей здоровими, а збагачуються за чужий рахунок.
І ті люди, які це роблять, їм це подобається. Ну от і рахуйте, що цирк триває, театр залишається, спектаклі триватимуть.
– Що Ви хотіли побажати нашим читачам і взагалі людям?
– Я хотів би додати, щоб кожна людина думала у першу чергу, саме сама намагалася думати. Давайте перестанемо посилатися на «а там кажуть», давайте будемо намагатися аналізувати ситуації, підключати логіку, перевіряти факти, проводити якийсь елементарний аналіз. Хоча б не вбирати у себе те, що говорять і віщають з екранів. Хіба мало, хто і що говорить. Кожен з нас нехай почне замислюватися, аналізувати ці речі, і з себе починати.
Завжди легко сказати «а що я можу, це ж держава – ціла машина», але вибір за вами. Рішення з приводу вашого здоров’я приймаєте ви самі. Тому давайте думати які кроки ви робите, що ви робите, у якому напрямку рухаєтеся. І повірте, якщо людина почне хоча б задавати ці питання, почне копатися, аналізувати, шукати інформацію, оцінювати, то вже буде менше спроб її поставити у дестабілізуючий стан. Буде більше шансів на те, що вона залишиться здоровою, а не піде по якомусь хибному сценарію.
Мирослав Бекчів
Підписуйтеся на наші ресурси:
Facebook: www.facebook.com/odhislit/
Telegram канал: https://t.me/lnvistnik
Пошта редакції: info@lnvistnik.com.ua