У цей вечір, за дорученням читача і від його імені, зі спеціальним кореспондентом нашого журналу у вітальні «Вісника Грушевського» зустрівся керуючим партнером АО «Клочков і партнери», членом ради адвокатів Києва, головою комітету захисту прав адвокатів НААУ, заступником голови професійної спілки адвокатів України, головою професійної спілки адвокатів України у Києві, Володимиром Клочковим.
– Здрастуйте, Володимире! На бесіду з Вами надихнула нас Ваша онлайн зустріч з колегою нашою, Ольгою Вікторівною Панченко.
– Так. Була така пам’ятна співбесіда. Вітаю вас.
– Та розмова була специфічно-професійна, торкалася певних прошарків правознавства. Тепер, користуючись випадком, бажано познайомити вас особисто с читачем нашого журналу, постійним відвідувачем затишної цієї гостиної. Розкажіть, будь ласка, читачам нашим про себе. Чому Ви вибрали для себе правознавство? І саме – адвокатуру?
– Знаєте, для мене в адвокатурі адвокати діляться на категорії – це «чистокровки» і «ренегати». «Чистокровки» – це люди, які після університету працювали тільки у сфері надання правової допомоги, тобто юристами, потім стали адвокатами. А «ренегати» – це прийшлі, теж юристи, але які прийшли до адвокатури з правоохоронних органів, судів і т.д. Я, якраз, і є «чистокровка», тобто відразу після закінчення університету у 2005 році я прийшов помічником юриста до адвоката, тоді він був на піку своєї, так би мовити, популярності, як раз тоді, у 2004-2005 рр. з’явилися передачі, які для звичайних громадян розігрували судові процеси з вигаданими справами. І була така передача «Судові справи з Ігорем Годецьким», де мій колишній керівник грав роль судді.
– Так, я бачили.
– Моя сім’я ніяк не була пов’язана з юриспруденцією, з судовим корпусом, правоохоронними структурами. Тобто батьки у мене працюють в іншій сфері, мають інші професії. Закінчивши університет, я купив випуск газети «Aviso», така ще була…
– Так-Так. Вона і зараз є – в електронному варіанті.
– Напевно. Давно її не бачив, але тоді я придбав паперову, як зараз пам’ятаю, у кіоску, відкрив, і там були вакансії. Зараз ми шукаємо вакансії на work.ua, на інших сайтах – тоді такого не було. І знайшов вакансію «помічник юриста», прийшов за оголошенням і з того моменту вже залишився, так би мовити, у юриспруденції і почав свою кар’єру у далекому 2005 року.
– Взагалі, до вибору професії завжди щось підштовхує. У сфері права, скажімо, бажання боротися з несправедливістю, захищати людей, відстоювати їх права.
– Думаю, більше спрацювали, напевно, риси мого характеру. Всі, хто близькі до мене, чудово знають: я більше люблю роботу, пов’язану з моментами досудового розслідування – це обшуки, допити тощо. Самі процеси розгляду справи, по суті, я не дуже люблю, тому що, як говорив мій єдиний і колишній шеф: «Володя, ось справа сходи до суду, станцюй ритуальний танець». Я трошки поясню. Основну роботу адвокат повинен зробити до суду і завершити її після ознайомлення з матеріалами, у суді адвокат вже просто реалізовує готову стратегію, іноді з невеликими коригуваннями найімовірніше пов’язану з «людським фактором» це вже більше ритуальний танець. Тієї енергетики, того куражу, який відбувається на обшуках, на допитах, під час інших моментів, пов’язаних з нашою роботою, у суді, звичайно, немає. Там все чинно, благородно і у більшості випадків передбачувано, кожен грає свою ритуальну роль. Тому дану частину нашої роботи у кримінальних справах я дійсно не дуже люблю. І навіть у нашому адвокатському об’єднанні, у адвокатському світі я більше віддаю перевагу ось цим моментам, пов’язаним, так би мовити, з реальним зіткненням з опонентами, правоохоронними органами і де чітко відчувається, що ти захищаєш людей від Батьківщини.
– Якою була у Вас найяскравіша «Справа», що залишилася у пам’яті?
– Варто віддати належне самій яскравій, самій пам’ятній – вона мене зміцнила взагалі й у русі до сторони кримінального процесу, це була «Газова «справа» по кримінальному переслідуванню депутата Оніщенко. Так, це була перша велика і показова «справа» Національного Антикорупційного Бюро, де я разом з колегами захищав одного з першої «п’ятірки» фігурантів, наближених до пана Оніщенко. Це був адвокат Сергієнко. Це був його особистий адвокат, який при мені був затриманий, поміщений у слідчий ізолятор. Саме з цієї справи почали практикувати нечувані застави. У нього була застава 200 млн. грн. Після вже й інші структури підхопили цю практику. Тому, напевно, ось це була сама пам’ятна справа, Національне антикорупційне бюро, звичайно, змусило нас попрацювати. Було досить важко, ми міняли йому запобіжний захід, випускали, вони знову його затримували. Тим більше, ми ж звикли до трохи іншої роботі правоохоронних структур і т.д., чесно зізнатися – у більшості випадків пасивної роботі. Точно так же – до пасивної роботи прокуратури. А Національне антикорупційне бюро і спеціалізована антикорупційна прокуратура показали нам трошки інший рівень роботи, що змусило, звичайно, назбирати. І реально це було 9 місяців такої «жерсті», коли ти, наприклад, до 5 ранку намагаєшся відбити клієнта, якого повторно затримують, а в 11 ранку вже знаходишся на засіданні з обрання йому запобіжного заходу. Звідси – тригодинний сон і моменти, коли ні на секунду ти не міг видихнути. Це були постійні у більшості випадків професійні дії з боку детективів Національного антикорупційного бюро, які вимагали втручання адвокатів. Т. е. постійно ми перебували, у нервовому і фізичному перенапруженні. Тому саме цю справу я можу відзначити, яка вплинула на мій професійний ріст, моя думка – у даний час в Україні є тільки дві структури, які мають сили і можливості для проведення таких глобальних і жорстких розслідувань це НАБУ і ДБР.
– Чим закінчилося?
– Стандартно. Клієнт, звичайно, на свободі. Не можу згнати, як буде підчас виходу у світ цієї нашої співбесіди. Але у цей момент «Справа» слухається Вищим антикорупційним судом, і буде ще слухатися дуже довго. Не швидко правосуддя робиться…
– Що об’єднує адвокатів? Один ваш одеський колега сказав, що адвокати «кучкуються» не від хорошого життя. Розкажіть, будь ласка, про Національну асоціацію адвокатів України і про Комітет захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
– Не можу зрозуміти, що мав на увазі наш одеський колега. Можливо, це деякого роду гумор, де адвокати збиваються у купу. Малися на увазі адвокатські об’єднання і т.д. для спільної роботи, або моменти, пов’язані з об’єднанням адвокатів у раді адвокатів регіону, Національну асоціацію? Національна асоціація адвокатів України – досить вагома сила. Вона об’єднує всіх адвокатів. Я повністю підтримую створення такої організації, тому що адвокатура в Україні знаходиться у досить дискомфортній обстановці, яка пов’язана зі ставленням до неї з боку і правоохоронної системи, і державної влади. Тому що дуже часто адвокати – єдині, хто стоїть між не завжди законній каральній функції держави і правоохоронної системи, і громадянами. Розумієте? Тому, напевно, тут більше спрацьовує принцип «Гуртом і батька легше бити». У будь-якому випадку такий орган як Національна асоціація адвокатів України необхідний, він об’єднує ВСІХ адвокатів. І правоохоронні органи, й інститути державної влади змушені з нами рахуватися при прийнятті будь-яких законів, змушені рахуватися з нашою реакцією на порушення з боку правоохоронних органів. Напевно, він, ваш одеський колега, на якого ви послалися, у чомусь і правий, Ви знаєте, тому що «збиваються у купу не від хорошого життя», можливо, так – адвокатура переживає в Україні не дуже хороші часи. Напевно, у нас, адвокатів, не дуже гарне життя. Тому що – чим успішніше ти робиш роботу, тим більше ти дратуєш, і практично всі переслідування адвокатів пов’язані з тим, що вони трошки розумніші, трошки грамотніше і навіть більш вдалі. І навіть не трошки, а дуже сильно заважають досягати опонентам якоїсь своєї мети, яка у більшості випадків не зовсім законна. Тому я вважаю, що Національна асоціація, – повинна існувати і повинна існувати для представлення інтересів всіх адвокатів України та впливати і на органи державної влади, і на правоохоронну систему для того, щоб захищати права адвокатів, і впливати на ті моменти, де органи виконавчої влади, і органи, які впливають на законотворчу діяльність, змушені враховувати нашу думку при прийнятті ними рішень. Тому, можливо, одеський колега і мав рацію. Так, дійсно не від хорошого життя. Якби нам давали працювати, якби наші опоненти поступали відповідно до закону…
– На прикладі?
Для прикладу: був у мене у практиці такий випадок: Потрібно було терміново виїжджати на обшук, я звернувся до колеги:
«Поїхали на обшук. Нам потрібні три людини, є дві. Ти мені потрібен. Поїхали». Він говорить:
«Я не можу поїхати».
«А чому ти не можеш поїхати?»
«А у мене з собою КПК немає».
«Поїхали, у них його теж немає»
Тому, знаєте, так, дійсно, ми об’єднуємося, напевно, для того, щоб блокувати свавілля і у сторону адвокатів, і у сторону наших клієнтів. Все-таки, коли ми разом, ми, дійсно, сила.
– Швидше за все, Ви маєте, у тому числі, повноваження для того, щоб впливати на …, якщо можна так сказати, нечесну діяльність адвокатів. Такі ж теж бувають випадки?
– У Національній асоціації немає таких повноважень – притягати до відповідальності і т.д. Дані повноваження є лише у дисциплінарних комісій.
– А як складається обстановка усередині, так би мовити, адвокатського цеху? Адже адвокати – перш за все люди. А люди, бувають, далекі від ідеалу? Хто визначає атмосферу, задає тон?
– Як і у будь-якому суспільстві, в адвокатурі є люди, які користуються авторитетом, не пов’язаним тільки з вислугою років або посадами і т.д., а й зі своїми особистісними характеристиками, з тими заслугами, що визнані іншими, які пов’язані з допомогою колег і т. д. І, звичайно, коли ми бачимо деякі «моменти», ми намагаємося, напевно, впливати на колег, пояснюючи, що можна, а що не можна. Хоча, звичайно, після так званого прийняття закону про «адвокатську монополію», і реформ правоохоронної системи та органів прокуратури в адвокатуру з’явилася достатня кількість колег, найчастіше це так звані «ренегати», що прийшли з правоохоронних структур, які не зовсім приймають наші етичні норми і сам дух адвокатури, на жаль. Тому, звичайно, потрібні законодавчі ініціативи для регулювання таких речей у плані допуску даних громадян до адвокатури через так звані часові картини. Ми давно вже про це «кричимо», що необхідний часовий проміжок після того, як людина зняла з себе присягу «наздоганяючого», і прийме присягу «захищати», моя думка це від 3 до 5 років. Але, на жаль, законодавець не дає змоги зробити нам такі обмеження і фільтри, тому що вони порушують конституційні моменти доступу до професії і т.д.
Тому, звичайно, у Національній асоціації немає таких повноважень. Такі повноваження є у дисциплінарних комісій. Знаєте, я часто використовую таке прислів’я, що є деякі колеги, які є помилкою кваліфікаційних комісій, які повинна виправити дисциплінарна комісія. Розмова пішла на важкі теми. Я думав, ми будемо веселіше теми обговорювати.
– Адвокатура – самі розумієте, дуже серйозна тема. Тут вже сильно не повеселитися. Ось йдеться про таке поняття як «гарантія»: що гарантує адвокатську діяльність?
– Вам же відомий список наших гарантій? Не буду повторювати профільний закон. Розшифруйте своє питання.
– Мається на увазі, м’яко кажучи, наш непростий час і наш сучасний стан законодавства. У цій обстановці – що гарантує адвокатську діяльність?
– А взагалі нічого не гарантує! Так, є закон, але, на жаль, на даний момент він складно виконується або ігнорується. Основні моменти, які ігноруються – це все-таки ототожнення адвоката і його клієнта. Те, що нам гарантовано, – на жаль, грубо порушується. Я Вам розповім такий момент. Не буду називати прізвища: люди до сих пір знаходяться на своїх посадах. Був у нас такий діалог у вигляді офіційної зустрічі з керівництвом однієї з правоохоронних структур, дуже серйозних, коли був затриманий адвокат. І текст його підозри виглядав приблизно так. Текст підозри йому, якщо взяти нотаріальну довіреність… Пам’ятаєте, ми як адвокати, ще до моменту введення монополії працювали за дорученням представляти інтереси у судах, консультувати, надавати іншу правову допомогу. От якщо взяти цей текст довіреності і наприкінці додати «участь у злочинній організації», тобто ст. 255 – ось це була вся підозра. Якщо щось незрозуміло, питайте.
– 255-я – що це за стаття? Поясніть, будь ласка, для наших читачів.
– «Створення злочинної організації». Ви розумієте, до чого я підводжу? Дуже часто правоохоронні органи вважають, що адвокат, консультуючи клієнта, практично є співучасником тих злочинів, які здійснює клієнт. Це ототожнення адвоката і його клієнта.
– Знов-таки: наприклад?
– Адвокат за завданням свого клієнта реєстрував для нього підприємство, консультував його, представляв його інтереси у судах і т.д. Через якийсь час цей клієнт потрапляє під розслідування однієї з правоохоронних структур, і як раз та правова допомога, яку надавав адвокат, потрапляє у загальну структуру підозри клієнту, наприклад, тієї ж ст. 209 «Легалізація та відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом». Всі ми прекрасно розуміємо, що наші клієнти дуже часто досить відверті з нами, тому адвокат зберігає конфіденційну інформацію про свого клієнта, яка, будучи отриманою від адвоката, за логікою, не може бути використана як доказ у суді, тому що отримання інформації у адвоката про його клієнта є незаконним способом отримання інформації, але у якості оперативної інформації це досить сильний момент впливу у майбутньому і на сам розгляд кримінальної справи, і тиску на клієнта адвоката.
– Але це не правильно…
– Так. Ви запитали, чи є гарантії, а я Вам кажу, що у разі необхідності жодна гарантія нашої з Вами професійної діяльності не буде дотримуватися правоохоронцями. Якщо це необхідно для справи, або є вказівка керівництва і автоматично рядові виконавці впевнені, що їх «прикриють», будь-яка гарантія буде порушена. Саме тому стали з’являтися комітети із захисту прав адвокатів, де ми хоча б чисельною перевагою адвокатів виїхавши на місце, можемо змусити правоохоронців відмовитися від запланованого свавілля.
Тенденція негативного ставлення з боку правоохоронців і держави по відношенню до адвокатури категорично зросла з 2014 року. І ось якраз на даній зустрічі, коли ми намагалися все-таки донести до керівництва цієї правоохоронної структури, що все-таки адвокат не може бути ототожнений з ст. 255, 209, 191, тому що він надавав правову допомогу за договором про надання правової допомоги. Так, він консультував клієнта і т.д., але він не міг, наприклад, знати і усвідомлювати незаконне походження цих коштів. Я зараз не буду вдаватися у подробиці, тому що ми з Вами за 40 хвилин не закінчимо, тому я зазначу основний момент. Коли ми намагалися сказати, що «Це адвокат. Адвоката чіпати не можна». Ви собі ж закладаєте бомбу у справу, тому що всі докази, вся інформація, яку ви намагаєтеся зараз «вибити» з адвоката, у подальшому, під час розгляду справи у суді, буде визнана недопустимим доказом у зв’язку з незаконністю її отримання». У відповідь ми почули таку фразу: «Ми багатьох адвокатів розглядаємо не як адвокатів, а як консільєрі (що у перекладі означає «радник мафії»)».
– Вони, звичайно, еталон взяли дуже високий…
– Так, це по-своєму комплімент, я згоден. Але те, що намагаються розіграти у нас в Україні, вже було зіграно у Грузії, коли неугодні адвокати або адвокати, які заважали, грамотно, чітко і впевнено виконуючи свої функції, виконати завдання правоохоронців, вони отримували підозру рівну зі своїми клієнтами, і у подальшому вироки і терміни. По-своєму це було ламання неугодних. Ось чому так і необхідна нашій країні і взагалі всьому світу незалежна адвокатура. Адвокатура не може перебувати у підпорядкуванні або під контролем Міністерства юстиції або будь-якого іншого державного інституту так як це прямий вплив на неугодних адвокатів, за допомогою контрольованих дисциплінарних комісій. Будь-який з адвокатів, яких я знаю, які зараз знаходяться у токсичних процесах, особливо політичних, де є чітка політична воля закрити клієнта, незважаючи на всі закони, закрити, посадити, дати обвинувальний вирок, тому що така «воля». Зрозуміло, що ми як адвокати не можемо з цим погодитися. Ми хочемо, щоб наших клієнтів судили за законом. І Ви ж розумієте таку можливість, наприклад, якщо дисциплінарні комісії будуть знаходитися у підпорядкуванні Міністерству юстиції або будь-якого іншого державного органу, який поставлять у якості спостерігача за адвокатурою. Тобто у будь-який момент з того ж Міністерства юстиції на килим буде викликатися глава дисциплінарної комісії, і йому буде даватися вказівка: «От у тебе є такий адвокат. Проведи з ним бесіду: або він трошки заспокоюється у справі, або позбавляєте його свідчення». Все. Чітке підпорядкування. Це те, чого зараз намагаються домогтися, розгойдуючи човен, доводячи, що адвокатура некерована і т.д., потрібно її знову підпорядкувати, потрібно змусити здавати декларації НАЗК. Це все моменти бажання підпорядкувати адвокатуру для того, щоб адвокатура була керована. Так, це не буде стосуватися всіх адвокатів, але можливості вільно працювати у токсичних, гучних, великих політичних справах вже не буде. Адвокат матиме більше позицію статиста. Тільки незалежність адвокатури може дозволити адвокатурі працювати і чітко виконувати закон і захищати своїх клієнтів.
– А наскільки взагалі реально, на Вашу думку, досягти цієї незалежності? що потрібно для цього зробити?
– На даний момент все-таки завдяки Національній асоціації та її чолі Лідії Павлівні Ізовітовій нам вдається відбиватися від таких нападок, і утримувати незалежність Адвокатури. Як буде далі, мені складно сказати.
– А Ви влаштовуєте спілкування з колегами інших держав для обміну досвідом? Наприклад, кілька років тому часто в Україну приїжджали з Канади саме по судовій системі. А в адвокатурі як?
– Безумовно, ми спілкуємося і з міжнародними асоціаціями юристів, і у рамках Комітету захисту прав адвокатів ми неодноразово їздили до інших колег ділитися досвідом. Але що я можу Вам сказати? На жаль, дуже часто колеги з європейських країн нас не розуміють. На жаль, їх менталітет і ті умови, у яких працюють, вони не дозволяють їм зрозуміти, що у нас відбувається. Я пам’ятаю, ми були у Швейцарії у місцевій раді адвокатів, ми розповіли, як у нас «пресують» адвокатів, обшукують, будь-якими іншими шляхами намагаються залякати, змусити змінити свою правову позицію, змусити змінити свою твердість у справі. Вони цього не розуміють. Вони це слухають, як якісь казки. Я чесно кажу, вони нас не розуміють і дивляться на нас круглими очима. Тому, звичайно, наше бажання потрапити у Європу – дуже гарне бажання, але, я боюся, це тільки початок шляху.
– Я думаю, що скоріше вони у Вас можуть навчитися, як виходити з подібних ситуацій, ніж Ви у них. Пригадується, спілкувалися з поліцейськими Німеччини. Так один, коли їх проводжали,сказав буквально: ваші в нас спрацюють, а наші у вас – сумнівно…
– Так. Знаєте, ми дуже часто як люди з різних планет. Так, вони жахаються, дивуються, але вони все одно не можуть цього прийняти. Це виглядає так: якщо приїде марсіанин і буде мені щось розповідати, я буду його слухати, але я не зможу цього уявити – я цього ніколи не бачив. Вони цього ніколи не переживали. Але вони намагаються нам допомогти, шляхом звернень до керівництва нашої держави, що обрала європейський шлях розвитку, тому звичайно, відчутна допомога від міжнародних колег присутня.
– До речі, останні кілька років якось повально стали з правоохоронних органів переходити в адвокатуру. Попердньо, прокуратура. Міліція Митниця. Я, навіть, знаю особисто кілька людей, які з СБУ пішли в адвокатуру. Що там відбувається цікавого? Що вони там хочуть знайти, як Ви вважаєте?
– Нічого. Я думаю, це останній притулок. Я це дуже часто говорю, коли ми приїжджаємо на обшуки до адвокатів, і з боку правоохоронців відбуваються якісь спроби незаконних дій, тобто доступів до адвокатської таємниці, і ми заходимо у конфліктну ситуацію. Я дуже часто люблю повторювати таку фразу: «Шановні правоохоронці! Не можна чіпати адвокатів. Ви всі все одно майбутні адвокати ». Їм більше нікуди піти.
– Тобто?
– Не так багато охоронних структур. Вони практично всі зайняті. Олігархів у нас не так багато, та й, напевно, багатьох людей не так багато залишилося, щоб йти до них в охорону. Не так вже й багато банків для того, щоб йти до служби безпеки. Тому, зараз адвокатура і є останнім притулком для правоохоронців. Їм просто нікуди більше піти …
– Ви, звичайно, знаєте, це яскраво відображено і у класичній літературі, у минулому були адвокати з іменами: рівня Коні, Плевако іже з ними. Інтелігенти, оратори, розумниці. Софісти. Публіцисти, громадські діячі. Студенти-юристи, майбутні правознавці намагалися їх наслідувати. Чи є у Вас історичний прототип в адвокатурі, ким Ви захоплюєтеся, кого Ви вважаєте професіоналом найвищого рівня? Ким з Ваших колег у майбутньому, як Ви вважаєте, буде пишатися зміна?
– Ви знаєте, напевно, історичного прототипу у нас немає. У мене особисто немає, якщо брати пострадянські моменти… Ми зараз підемо у політику, я не хочу торкатися Радянського Союзу і т.д. Ви знаєте, у нас практично так часто змінювалися режими і т.д., і разом з ними адвокатура, що, напевно, у мене такого ідеалу не існує. У мене є старші товариші, і зараз практикуючі адвокати, які є для мене прикладом, і я намагаюся на них рівнятися. Ось так я скажу. Тобто покійних ідеалів у мене немає. Всі вони нині живі, бадьорі й у разі чого приходять на допомогу.
– Кого б Ви могли назвати своїм вчителем в адвокатурі? Адже у кожній справі є вчитель, наставник, хто показав шлях, хто багато чому навчив і т.д.
– Я думаю, ми проходимо навчання і становлення під час всього періоду нашої професійної кар’єри, тому можу виділити тільки основні віхи навчання: логічно буде сказати, що основним етапом навчання був все-таки початок самостійної практики, другим етапом стала участь в органах адвокатського самоврядування починаючи з 2016 р по теперішній час, основним своїм завданням в ОАС я бачу захист прав адвокатів. Крім того, звичайно ж є колеги, які, так би мовити, глобально вплинули на мій розвиток – це Просянюк Ольга Вікторівна, Віталій Сердюк, Солодко Євген і цей список не є вичерпним. Я вважаю їх старшими товаришами, які багато чому мене навчили. І, Ви знаєте, ми кожен день вчимося. Я не можу сказати, що вже всьому навчився. Життя – така складна річ. Дуже хочеться сказати словами апостола Павла, який говорив: «Чим більше я знаю, тим більше я розумію, що я ще нічого не знаю». Напевно, це так. І так кожного дня. Я не можу сказати, що закінчив своє навчання.
– Який середній вік нашої адвокатури? І яка стать у ній все-таки переважає?
– Можу сказати Вам, що адвокатура взагалі безстатева. Дійсно, у ній рівна кількість і не можна сказати, що хтось краще або якийсь адвокат за статевою ознакою краще або гірше. Я знаю і сильних колег-чоловіків, і сильних колег-жінок, які є для мене авторитетами, лідерами і бойовими подругами. Ось якщо згадати покійну Аню Боряк, то це була бойова подруга. Причому навіть перед самою її смертю ми разом з нею заходили в одну справу, вона триває і досі, дуже важка. І я Вам хочу сказати, що у зв’язку з її смертю ми трошки ослабли у цій справі.
– Ми пам’ятаємо її, були знайомі. Вона публікувалася у нашому журналі.
– Так. Якби вона була поруч, мені було б легше. Це більше, напевно, залежить від внутрішніх якостей. Але взагалі жінки сильніше, я так скажу. Вони більше і емоційно стабільніші у роботі. Якщо брати навіть своє адвокатське об’єднання, жінки набагато сильніші. Вони більш витривалі, у них свій специфічний погляд на речі. Тут немає однозначної відповіді. Адвокатура складається з чоловіків і жінок, і тут все залежить тільки від особистих якостей. З приводу віку адвокатури – я таких статистичних даних не бачив. У нас достатньо і молодих колег, і дуже літніх колег. Напевно, якщо брати той вік з моменту, коли ти можеш здати кваліфікаційний іспит, то практично будь-який вік представлений в адвокатурі. Можливо, з віком стає важче працювати… Знаєте, є такі навіть посади у адвокатських об’єднаннях – почесний партнер. Це коли ти вже нікуди не їздиш, але ти все ще є, як посаджений генерал. І, знову ж таки, теж складно говорити, не від віку залежить харизматичність, сила адвоката, розумієте? Є дуже багато молодих колег, які дадуть фору літнім. Напевно, все-таки адвокат – це більше особистісні характеристики, ніж прив’язка до національності, прив’язка до віку або прив’язка до статі. Правду скажу, жінки-адвокати більш небезпечні.
– Так? Це ще чому?
– Тому що у них ще є моменти для маніпуляції опонентом колегою-чоловіком, які більше властиві жіночої статі, правда? І вони дуже добре це використовують.
– Ви говорили, найважливіші якості. Які три головні якості Ви б визначили для адвоката? І які три якості б Ви виділили для клієнта, для просування самого адвоката?
– Для клієнта – це все-таки емоційна стабільність, комунікабельність і ґрунтовність, тобто щоб адвокат не був якимось космонавтом. Що я маю на увазі під «космонавтом»? Моменти запальності. Що я маю на увазі під «ґрунтовність»? Це, напевно, можливість чіткого аналізу ситуації, яка відбувається і постановка результату, який ти повинен дати клієнту, вище інших цілей, вище себе. Я поясню, що маю на увазі на живому прикладі. Дуже часто ми бачимо, як адвокати для отримання власного піару заходять у конфлікт з правоохоронними структурами, органами державної влади без видимої на те причини. Тобто вони починають свою роботу з конфлікту. Так, це приносить «плюс» для них, для їх репутації, тому що, на жаль, наш народ це любить, він любить конфлікти, він любить розбирання.
– Хліба і видовищ?
– Так, хліба і видовищ, абсолютно вірно. Але клієнтові у більшості випадків це шкодить, тому що правоохоронці отримують… Ви ж розумієте, роботів у нас немає ні у суддівському корпусі, ні у правоохоронних структурах, скрізь працюють люди, які мають право на свої емоції, образи, озлобленість і т.д. І дуже часто клієнт у разі такої поведінки адвоката отримує, з іншого боку, правоохоронців, які не тільки виконують свою роботу, розслідують, а й негативно налаштовані по відношенню до нього, ототожнюючи його з поведінкою його адвоката. Тому все-таки здравість – це дуже важливо. Це те, що я зараз спостерігаю навколо себе. Все-таки здравість у виборі поведінки, у виборі тактики, яка у максимально короткі терміни і з максимальним результатом для клієнта. Ось що я маю на увазі. Тобто, повторюся, емоційна стабільність, комунікабельність і ґрунтовність – це важливі для клієнта моменти. А для самого адвоката якраз є моменти навпаки. Напевно, комунікабельність у будь-якому випадку залишається, а адвокат повинен знаходити спільну мову, тому що дуже часто адвокат є посередником між клієнтом і його проблемою. І комунікабельність для адвоката – дуже важлива річ, тобто вміння знаходити спільну мову з різного роду і різними людьми з різних верств населення, починаючи зі злочинців і закінчуючи представниками органів і законодавчої, і судової влади. Моменти кримінального переслідування – там, вибачте, комунікабельність теж потрібна. Якщо адвокат налаштував проти себе слідчого і автоматом – проти свого клієнта, є такі речі, які можуть полегшити життя клієнта під вартою. Наприклад, дозвіл на побачення з дружиною… Ви ж розумієте, що це розслабляє, коли можна привести дружину, можна поспілкуватися не з сусідами по камері, а з близькою тобі людиною. Ви ж розумієте, що видача даного дозволу, поки людина знаходиться під вартою, залежить тільки від слідчого, на українській мові – «на його внутрішнє переконання, давати чи не давати». І маючи поруч з собою адвоката, який емоційно нестабільний і не здоровий, даний дозвіл ти вже ніколи не отримаєш. Слідчий зробить все можливе, але тобі його не дасть. Це типовий приклад з життя, який часто має місце. Я зараз не говорю про якісь корупційні моменти. Кажу про загальні правила пристойності, спілкування, знаходження спільної мови і т.д. Зрозуміло, що сам клієнт, що під вартою, не може знайти спільну мову зі слідчим. Це неможливо. Все одно ці люди знаходяться по різні боки барикад: один закриває, а інший сидить і ненавидить того, хто його закриває. Це звичайна психологія. І у таких ситуаціях саме адвокат є посередником для того, щоб медіативним шляхом все-таки згладжувати гострі кути. Я вже не кажу про сімейні справи, шлюборозлучних, коли від адвоката дуже часто залежить, скільки триватиме процес розлучення – 6 місяців з розділом майна і встановленням місця проживання дитини або 8 років. Але дуже часто я спостерігаю деякі тенденції, що деякі справи, які тривали 8 років, можна було закінчити за 3 місяці шляхом наявності комунікабельності колеги, який посадив би всіх за стіл, у т.ч. і адвоката другої сторони, і шляхом навіювання, комунікабельності і нормального спілкування зміг би переконати всі сторони. Напевно, я переходжу у сторону медіації, хоча я не люблю цей термін в адвокатурі, тому що він мені нагадує якісь психіатричні моменти – йогу і т.д. Але діалог повинен бути присутнім. Повторюся основні якості для адвоката – це емоційна стабільність (це дуже важливо, тому що професійне вигорання присутнє, і це дуже помітно), комунікабельність і ґрунтовність. Ось три основні якості.
– На завершення, трохи про ті плани і реалізації тих планів асоціації, про які, звичайно ж, можна говорити.
– Напевно, про плани Національної асоціації потрібно питати керівництво Національної асоціації. У Національній асоціації колеги висловили мені довіру тим, що дозволили мені, очолити Комітет із захисту прав адвокатів. Напевно, я більше скажу про плани Комітету із захисту прав адвокатів. Нехай про плани Національної асоціації каже керівництво, а я не буду порушувати субординацію і я буду говорити про плани Комітету. Що мені все-таки дуже хотілося б зробити по перше? Це під егідою Комітету Національної асоціації об’єднати всіх представників всіх регіонів, які здійснюють захист прав адвокатів. Я вже почав рухатися у цей бік. До нас приєдналися представники і Комітету Київської області (по-своєму це такий еталонний Комітет, який налічує 70 осіб активних, які виїжджають на обшуки і досить успішно справляються зі своїм завданням; мені вдалося залучити до роботи у Комітет Віталія Наума, главу Комітету області, тобто він зараз разом з нами ділиться своїм досвідом і бере активну участь у діяльності комітету), також мені б хотілося привернути всіх представників регіональних комітетів для того, щоб вони брали активну участь у житті Комітету. Хотілося б створити активний відділ Національної асоціації у Комітеті із захисту прав адвокатів, саме активних членів, які будуть готові за будь-якою командою, абсолютно на альтруїзмі і бажанні працювати для спільноти, для адвокатської спільноти. Напевно, як бойову бригаду, яка готова буде у будь-який момент, з будь-якого зверненням адвокатів на гарячу лінію, діяти негайно. Це і зараз існує, неодноразово виїжджаємо і т.д. Але я б сказав, зміцнити її і зробити більш чисельної, ось цю бригаду для виїздів. Третій момент – це обов’язкова участь і присутність членів Комітету або керівництва Комітету під час розглядів дисциплінарних проваджень щодо правоохоронців, які порушили права адвокатів. Тобто щоб це було постійною практикою, не виключенням, а правилом. Звернення у дисциплінарні органи правоохоронних структур і супровід адвоката у них – це те, чим я на даний момент займаюся. Тобто для розгляду цих дисциплінарних проваджень та притягнення винних до відповідальності. Я хочу змусити рахуватися правоохоронців з Комітетом захисту прав адвокатів, щоб вони рахувалися з нами і розуміли, що будь-який факт порушення прав адвокатів не залишиться без реакції і ми докладемо максимум зусиль для того, щоб винні були покарані. Наприклад, останні події, коли 6 оперів Державного бюро розслідувань ламали затриману дівчинку-адвоката і шляхом погроз («ми тебе зґвалтуємо», «ми тебе поб’ємо», «ти звідси ніколи не вийдеш») змушували її відкрити свій телефон для того, щоб отримати доступ, до її листуванням. Ще раз повторюся, ми хочемо, щоб кожен правоохоронець, здійснюючи такі дії, розумів, що, так, може, через час, але покарання буде. За свої вчинки, за порушення прав адвокатів доведеться відповісти. Також буду розвивати… не сам, звичайно, а разом з колегами, тому що глава – це тільки глава, без своєї команди він навряд чи один щось зможе.
Ми будемо розвивати такий напрямок як супровід адвокатів, чиї права були порушені під час всього досудового розслідування і розгляду справи у суді. Це будь-які статті – і 365, і 397, і 398, ті статті КК, які передбачають покарання і розслідування порушень щодо адвокатів. Тобто, шляхом виділення активних бойових членів Комітету у якості безоплатної правової допомоги потерпілому адвокату під час всього досудового розслідування і розгляду справи у суді, так би мовити, від моменту ЕРДР до вироку. Це те, що зараз дуже активно робить Комітет області. Ми це будемо робити на рівні Комітету Національної асоціації. Це приблизно найближчі стратегічні плани.
– Залишилося побажати Вам сил, натхнення і, безумовно, не сходити з курсу, який Ви обрали.
– Вони не дочекаються! Кожен, хто підняв руку або порушив права адвокатів повинен бути покараний для того, щоб це не кортіло іншим. Знаєте, дуже хороша фраза у мого друга, колеги Віталія Наума: «Адвокатів хитати неможна!» Саме для цього є Національна асоціація, саме для цього існують Комітети захисту прав адвокатів, саме для цього існують регіональні ради, і саме для цього ми згуртовуємося для того, щоб довести всім – дайте нам працювати і нас хитати неможна! Ми працюємо згідно з законодавством, решта – у більшості випадків ні. «Нет ума – штурмуй дома!»
Підписуйтеся на наші ресурси:
Facebook: www.facebook.com/odhislit/
Telegram канал: https://t.me/lnvistnik
Пошта редакції: info@lnvistnik.com.ua