«Синдром Збройового Барона»: Зброя, гроші та зниклі докази
У кабінетах, де стіни просочені запахом дешевого тютюну і людського страху, не люблять складні схеми. Там люблять прості показники: «Є ствол — буде стаття». А якщо стволів багато, і всі вони дорогі, італійські, з ідеальним припасуванням деталей, — у оперів загоряються очі. Але не від службового завзяття. А від банальної, липкої жадібності.
Переді мною опис вилученого у вченого Олега Мальцева. Це не арсенал терориста. Терористи люблять надійний, як кувалда, «Калашников» і вибухівку з господарського магазину. А тут — виставка збройового мистецтва: Benelli, Beretta, снайперські комплекси. Загальна вартість — чверть мільйона доларів.
Слідство голосно заявило: «Ми накрили приватну армію!».
Але будь-який курсант школи міліції, ледь здавши залік з кримінального права, розсміється їм в обличчя. В Україні немає закону, що дозволяє зареєструвати зброю на організацію. Не можна озброїти «приватну армію» легально. Всі ці рушниці були записані особисто на Мальцева.
І тут починається найцікавіше — «оперативний фокус».
Слідчий шиє створення «незаконного збройного формування». Тобто, за його логікою, Мальцев створив армію, в якій стріляти має право тільки він один, а решта бійців повинні бігати поруч і кричати «Ба-бах!», тому що передача зброї іншій особі — це відразу стаття 263. Мальцев, як доктор юридичних наук і кримінолог, знав це краще, ніж ті, хто ламав йому двері.
Але фокус не в цьому. Адміністративний суд Одеси, вивчивши папери, виніс вердикт: зброя законна. Апеляція додала: повернути власнику.
Здавалося б, фініта ля комедія. Вибачтеся і віддайте.
Але прокурор мовчить. Слідчий відводить очі. Стволів немає.
Колекційні рушниці вартістю в хорошу квартиру в центрі Києва розчинилися в повітрі. Або, що ймовірніше, осіли в чиїхось приватних колекціях.
І тоді картинка складається. Це не боротьба з тероризмом. Це банальний «гоп-стоп» під прикриттям посвідчення. Мальцева посадили не тому, що він небезпечний. Його посадили, щоб не віддавати награбоване. У кримінальному світі це називається розбій. У правоохоронній системі це називають «слідчою необхідністю».
«Швидкість, що вбиває систему»: Феноменальні навички Мальцева як загроза для сірості
Система ненавидить вискочок. Якщо ти ходиш строєм, їси баланду і думаєш, як усі, — ти в безпеці. Але якщо ти починаєш робити неможливе — ти ворог.
Олег Мальцев став ворогом системи не тому, що порушив закон. А тому, що він зламав код людської ефективності.
У 43 роки чоловіки зазвичай відрощують живіт і розмірковують про політику на кухні.
Мальцев у 43 роки створює Інститут Пам’яті і ставить експеримент на собі.
• Завдання 1: Навчитися водити пасажирський «Боїнг». Термін — півроку. Результат — допуск.
• Завдання 2: Стати Гранд-майстром фехтування, пройшовши всі світові школи. Термін — три роки. Результат — титули підтверджені.
• Завдання 3: Виконати норматив Майстра спорту на олімпійському стенді (Скіт). Термін — рік.
Для пересічної людини це магія. Для Мальцева — наука. Він розробив методику прискореного навчання. І ось тут, на стику швидкостей, народилася ідея UTS — нової олімпійської дисципліни. Не в підвалі при свічках, а під гуркіт пострілів на офіційному стенді, в компанії олімпійських чемпіонів.
Слідчий гортає справу і бачить: «Експедиційний корпус». У його голові малюються танки і піхота.
А насправді це група вчених з фотоапаратами «Leica», які об’їхали 40 країн, вивчаючи історію і психологію. Мальцев витрачав зароблені на бізнес-консалтингу гроші не на вербування найманців, а на науковий туризм.
Його провина лише в тому, що він довів: людина може більше.
Він створив систему безпеки 2САО, яка працює краще за поліцейські інструкції.
Він вчить людей думати швидше, ніж летить куля.
Для неповороткої бюрократичної машини така людина — як кістка в горлі. Його не можна контролювати, з ним не можна домовитися. Його можна тільки ізолювати, вигадавши казку про «державний переворот». Але, саджаючи в клітку птаха, який вміє водити літак, ви не робите небо безпечнішим. Ви просто показуєте, що самі народжені повзати.
«Помилка резидента, або Ігри розуму»: Наукова діяльність проти шпигуноманії
У давні часи генетику називали «продажною дівкою імперіалізму». Сьогодні, схоже, настала черга психології та філософії. Справа Мальцева — це класичний приклад того, як невігластво намагається судити інтелект.
Слідчі шиють йому створення секти і промивання мізків. Але давайте заглянемо до ВАК (Вищої атестаційної комісії).
Тема першої дисертації Мальцева — «Копінг-стратегії як фактор безпеки». Перекладаю з наукової на оперську: він вивчав, як не з’їхати з глузду, коли навколо стріляють. Він створив вакцину від страху для цивільних.
Тема другої, докторської з філософії — «Надлюдина в неорелігіях XX століття». Він роками препарував секти, розбирав їх механізми, щоб показати, як не треба робити.
І ось іронія долі, гідна пера Кафки: людину, яка все життя викривала механізми маніпуляції свідомістю, звинувачують у тому, що вона їх використовує. Це все одно, що судити пожежника за підпал тільки тому, що він знає, як горить вогонь.
Його проект UTS (Urban Tactical Shooting) — це квінтесенція його науки. Слідчий бачить в цьому підготовку штурмовиків.
Але в методичці UTS чорним по білому написано: «Головна мета — розпізнавання «свій-чужий». Не можна стріляти, якщо не впевнений. Бережи цивільних».
Цьому не вчать терористів. Цьому вчать тих, хто захищає порядок.
Мальцев — не польовий командир. Він академік, професор. У нього немає кураторів у ГРУ (статті за державну зраду в справі немає!). У нього немає незаконної зброї.
У нього є тільки мізки, характер і колекція книг, які слідчі, мабуть, полінувалися прочитати. А даремно. Там, на сторінці 40, написано, чим зазвичай закінчується боротьба сірості з талантом. Талант йде в історію, а сірість — в архів запилених справ, за які потім стає соромно.