Думка про те, що кожна більш-менш нормальна людина хоче жити добре, досягти благополуччя, успіху, визнання, а буває – навіть тріумфу (в своєму, звичайно ж, розумінні), чи кого-небудь здивує. Хто ж собі ворог. Міркувань про це і в побуті, і в літературі більш ніж достатньо. Існує досить великий діапазон епітетів в даному контексті, однак, не це головне. Хіба мало хто чого бажає. У народі кажуть, хотіти не шкідливо. Куди більш істотне питання – як цього досягти? В тій чи іншій мірі, саме такі думки, переклад з теоретичної мови на практичну, займають уми самих різних людей, нерідко об’єднуючись в префікс-ідею. І хто ж не зустрічав людей, які вважають себе нібито знавцями людських душ і своєї в першу чергу, нібито спіткавших одвічні питання про сенс буття, нібито розгадавших механізми досягнення влади і благополуччя. Розібралися. Однак, чи багато тих, хто стовідсотково задоволений своїм життям. І вже, в усякому разі, навряд чи обиватель, традиційно приділяє увагу питанням «хорошого життя» і «Благополуччя», здогадується про те, що проблематика ця цікавить і велику науку. Як сказав поет:
«Не так уж он понятен,
Понятный этот мир,
В нём много белых пятен,
А также чёрных дыр.
И то, что так знакомо
Лежит по сторонам,
Как третий глаз дракона,
Подмигивает нам…»
Життя землянина пронизано безліччю невідомих, таємних і навіть містичних явищ. І обивательські премудрості не завжди пов’язані з об’єктивною реальністю. Скажімо, майбутнє людини, іншими словами – доля. Хто дозволяє собі байдужість до цього явища? І, проте – скільки відвертих дурниць можна почути з цього приводу. Що формує долю? Чи можна нею керувати? Класифікувати її? Які види долі існують? Ах, якби за відповідями на ці животрепетні питання прості смертні зверталися за адресою – до науки! Тоді б мало хто на Землі міг за популярністю зрівнятися із вченим на ім’я Ліпот Сонди. Кілька слів про нього самого: швейцарський вчений угорського походження, виходець із бідної єврейської сім’ї. Батько – рабин, що вже само по собі визначало прямоту доріжки сина. Але вийшов його шлях довгим, тернистим і абсолютно непередбачуваним: від хлопчика, якому пророкували майбутнє священика, до вченого чоловіка зі світовим ім’ям, який створив такий напрямок у науці, як судьбоаналіз, і заснував школу «Судьбопсіхології». Як то кажуть, ні багато – ні мало.
Швейцарський вчений, психолог, психіатр Ліпот Сонді
П’ять основних робіт Ліпота Сонді у повній мірі розкрили психологічні аспекти категорії «доля». Філософія ж представлена окремими фрагментами, але немає єдиної і стрункої системи. Вчення його безсмертне, але самого вченого немає у живих. Відповідно, як це не раз складалося у великій науці, завершити свої дослідження він не може. А серйозних послідовників і експертів із судьбопсіхологіі у світі практично немає. Принаймні, до передостаннього часу ніхто не наважився звести воєдино і видати «філософію Сонді». Хоча затребуваність такої праці очевидна.
До речі, про долю: у академіка Олега Вікторовича Мальцева вона склалася таким чином, що саме йому випало заповнити у науці цю прогалину. Наукові розробки судьбоаналіза, спадщина великого Ліпота Сонді у 2016 році під час офіційного візиту української делегації вчених в інститут Сонді до Цюріха, були передані Фрід’юнгом Юттнером одеському науково – дослідному інституту «Міжнародне судьбоаналітичне співтовариство», засновником якого і є академік О.В. Мальцев, голова Одеського регіонального відділення Української академії наук. Сьогодні це – єдиний інститут у світі, який професійно і серйозно займається судьбопсіхологіей. Так, єдиний: інститут Сонді у Цюріху існує лише номінально, скоріше як якийсь фонд Сонді.
Академік Мальцев О.В. досліджував і виклав філософію Ліпота Сонді у книзі, яка буде видана і представлена громадськості у 2020 році. Однак вже зараз фрагменти цієї праці дозволять читачеві вникнути в основну концепцію філософії Сонді. Мова про те, що життя людини включає і безліч різних конфліктів – внутрішніх і зовнішніх. У несвідомих мотивів – різноспрямовані вектори, вони прямо протилежні за своєю суттю, що значно ускладнює життя людини. А часом і перетворює її у повний жах. Керуючись несвідомими тенденціями (у народі – стрес, паніка, істерика), людина нерідко кидається від однієї крайності в іншу. Що, звичайно ж, ситуацію не спрощує. А найголовніше, людина буває глибоко переконана у тому, що рішення приймає і діє самостійно і усвідомлено. Однак наукова концепція судьбопсіхологіі і тест Сонді, який пройшов неодноразово валідизацію, свідчать про зворотне. Людина, безумовно, може досягти певного рівня розвитку і управляти своїми вчинками, виборами, і, отже, у значній мірі і своєю долею, але не просто сам по собі: цьому передує певний шлях.
Особливу увагу Ліпот Сонді приділив вивченню «Я» індивіда і такої категорії як Pontifex Oppositorum або як він його ще називав – «священний об’єднувач протилежностей», без формування якого людина не здатна будувати свою долю і керувати нею. Вперше цей термінологічний оборот вчений ввів ще у 1948 році, оскільки не існувало позначень для опису особливих властивостей «Я» – та ще й непростого «Я», а «Я» могутнього і здатного. Досліджуючи історичну парадигму світової наукової практики аналізу «Я», необхідно відзначити: ніхто, крім Ліпота Сонді, щк не приділяв феномену «Я» комплексної академічної уваги. Він – єдиний вчений, який поставив собі воістину енциклопедичну мету: зібрати всі знання про «Я», що існують у світових наукових дисциплінах: починаючи з філософії давніх часів, європейських трактатів і закінчуючи антропологією, культурологією, генетикою, такими науками як психологія і соціологія. Головною працею в області дослідження «Я» є його четверта книга – «Я-аналіз».
У книзі цій Ліпот Сонді пише: «Судьбопсіхологія ставить поняття« Я », як будівельника моста, що з’єднує всі душевні протилежності, і стверджує: «Я» є Понтіфекс Оппозіторіум – священний об’єднувач протилежностей. «Я» є розподільник влади, організатор і адміністратор комплиментарного співіснування, що доповнює кооперацію протилежних полюсів свідомого і несвідомого душ.
«Я» соціалізується і сублімує, індивідуалізує і гуманізує всі протилежності людської природи інстинкту. «Я» є міст, який намагається поєднати всі протилежні полюси в душі. «Я» є комплексна множинна вісь колеса долі, на полюсах якого висять душевні пари протилежностей ».
Сонді, зокрема, досліджував і описав наступне: у людини існують два «Я», так зване «Я 1 » і «Я 2 »: одне «хороше і добре», друге «погане і шкідливе». Це нескладно перевірити, оскільки багато подумки (так, мабуть, і не тільки подумки) люблять розмовляти самі з собою – в цей момент «Я 1 » розмовляє з «Я 2». В основі природи «Я» лежить подвійність. Два «Я» завжди знаходяться в активній взаємодії один з одним і одночасно їх погляди кардинально різні. Вони «думають» по-різному, завдяки цим двом «Я» людина сприймає світ по-різному і одночасно! Кардинально протилежні думки стосовно одного й того ж явища і забезпечують подвійність структури «Я». Тобто ці дві субстанції знаходяться в стані «перетягування каната». Тому необхідна третя величина, яка здатна їх примирити – це і є «Верховне Я» або «Я первосвященне» – або Pontifex Oppositorum.
Сонді пише наступне:
«Що розподіляє сили і влади душі серед прагнучих до влади інстанцій буття? Це твоє «Я», розподільник влади. Що несе всі протилежні пари душі на своїх полюсах, як могутнє колесо з різними осями – це і є твоє «Я», первосвященик протилежності, будівельник моста всіх протилежностей. Що рухає протилежні пари душі один до одного, що їх примушує до взаємозамінності? Це твоє «Я», то, що доповнює і робить цілісним. Що примушує людину до вдосконалення, до об’єднання чоловіки і жінки, що рухає до двостатевої – це і є твоє «Я», честолюбець вдосконалення».
Вчений описав наступні пари протилежностей і класифікував їх на підставі структури протилежних понять «Я»:
Всевладдя – втрата свідомості
Дух – природа
Несвідоме – свідоме
Світ суб’єкта – світ об’єкта
Мужність – жіночність
Тіло – душа
Стан неспання – сни
Цей світ – потойбічний світ
Суперечливі пари виключають один одного, і тому людина ніколи не може їх інтегрувати цілком і повністю; їй доводиться «вибирати» серед протилежностей щось одне. Наприклад, вибір «не бути» може привести до самогубства. А вибір на користь «втрати свідомості» замість того, щоб всьому навчитися, робить людину залежною і несамостійною. Відповідно, інтегрувати і об’єднувати, вирішуючи проблеми обох протилежностей – одне з основних завдань судьбопсіхологіі. У людській природі закладена спеціальна субстанція, яка «вміє» не просто вибирати, а й інтегрувати, що робить її сильнішою і могутнішою – це і є «Я-верховне», що діє як Бог. «Я- верховне» або «жрецьке», іншими словами можна було позначити терміном «Капітан», адже життя людини – як корабель, який пливе по хвилях, долаючи різні труднощі і негаразди. А кораблем, як відомо, керує Капітан. Чи потрібні капітану судна спеціальні навички і вміння, щоб він не розбився о рифи і прибув до відповідного пункту призначення? Безумовно! Аналогічно і людині або тієї Вищої субстанції, необхідні навички, щоб змогти керувати своєю долею.
На даному етапі виникає головне питання: ЯК виглядає філософія руху вгору, від юнги до Капітана корабля? ЯК прийти в цей стан вмінь і здібностей?
Як і на кораблі, де є два шляхи стати Капітаном , в житті існують два напрямки «руху вгору». Перш, ніж описати їх, необхідно коротко познайомитися з теорією спонукань Ліпота Сонді. Система мотивів Ліпота Сонді побудована на таких поняттях, як вектори і фактори. А фактори в свою чергу називаються структурними елементами тесту. Пояснення природи цих структурних елементів Сонді присвячено дві книги «Судьбоаналіз» і «Експериментальна діагностика мотивів». Вивчивши праці Сонді, академік Мальцев Олег Вікторович написав книгу «Машина долі», в якій описана природа векторів і факторів. Центральним поняттям в судьбопсіхологіі є «потяг» або радикал, тобто джерело дій людини, який поза часом розвитку людини, завжди, у вигляді конкретного змісту штовхає людину в певному напрямку на несвідомому рівні.
Система потягів Ліпота Сонді:
S – вектор сексуального потягу. Включає в себе жіночий фактор «h», чоловічий фактор «s».
P – потяг до пароксизму (пароксизм – спазм, стрес), це потяг до несподіванок, сюрпризів. Включає в себе жіночий фактор «e», чоловічий фактор «hy».
Sch – Я-потягу, це потяг до влади, «бути і мати». Включає в себе жіночий фактор «k», чоловічий фактор «p».
C – потяг до контактів, комунікації. Включає в себе жіночий фактор «d», чоловічий фактор «m».
Відповідно до теорії спонукань Ліпота Сонді, існує 4 несвідомих вектора і 8-м факторів. Важливо відзначити, що всередині фактора завжди присутні полярно протилежні тенденції. Наприклад, потреба потягу до мужності складається з тенденції до агресії, активності, садизму і одночасно з тенденції до пасивності, покірності і мазохізму. Відбувається зустріч двох протилежностей, а в результаті їх взаємодії, визначається характер потягу. Тобто всередині фактора постійно відбувається боротьба протилежностей.
Повертаючись до питання «руху вгору» або – як стати Капітаном своєї долі , – слід зазначити: у кожної людини ключовими є два фактори з восьми, його двигуни, що штовхають його вперед. Наприклад, якщо у людини основними факторами є «k і p» – його штовхає вперед прагнення «бути» і «мати». Дане прагнення відображається у поведінці людини, її вчинках і діях на видимій поведінці – як то кажуть переважаючою реакцією психіки. Всього існує чотири реакції психіки, як і чотири вектора у тесті Сонді, і вони узгоджуються між собою, тобто кожному вектору відповідає певна реакція психіки. У людини існують всі чотири реакції: хижацька, інтелектуальна, збірна і рептилоідна, проте одна з них займає більш тривалий часовий інтервал, ніж всі інші – це і є основна реакції психіки людини, і одночасно висловлюючись у певних факторах – двигуном людини вперед.
Усвідомлення провідної реакції психіки дозволяє почати рух до «Вищої Я», але це тільки початок шляху. Щоб зробити наступний крок, найбільш ефективно буде звернутися до тесту професійного орієнтування Мартіна Ахтніха – послідовника Ліпота Сонді. Даний тест дозволить визначити стартову професію згідно його рушійним чинникам. З освоєнням даної професії людина впорається швидше за все, оскільки у родовій спадщині у неї сформована схильність, що дозволяє дуже швидко освоїти відповідні навички. Так звана «перша професія» за Ахтніхом – це професія, яка дає швидкі результати. Втім, це лише трамплін і початок руху, оскільки далі існують ще три професійні віхи. Тобто людині поетапно потрібно освоїти чотири професії, що і приводить її до тріумфу.
Існує й інший метод, який вимагає поставити під контроль одночасно всі реакції психіки , а не тільки реалізувати переважну. Секрет другого методу полягає у перепрограммированні прототіпологічного блоку пам’яті людини.
Нижче наведено малюнок пристрої пам’яті людини.
Другий метод передбачає рух у саму глиб пам’яті – прототіпологічний блок. Як відомо з вчення про пам’ять видатного радянського академіка Григорія Семеновича Попова, середа нашої пам’яті могла б бути охарактеризована за допомогою моделі, наведеної вище: прототіпологічний блок – архетіпологічниій блок – блок родової концепції (саме те «родове несвідоме» по Сонді»).
Принцип дії другого методу наступний: перепрограмування прототіпологічного блоку згодом регулює архетіпологічний блок і відбудовує родову систему. Слід зазначити, що при використанні другого напрямку, властивості людини кардинально змінюються – з’являється нова особистість. Видатний академік Григорій Семенович Попов саме так і називав цей метод – «метод складеного прототипу».
Щодо прототіпологічного блоку пам’яті, його пристрої і ролі в житті і долі людини, рекомендується звернутися до книги «Мина уповільненої дії». Ліпот Сонді також писав про можливість використання методу складеного прототипу для досягнення стану Pontifех Oppositorum, однак цей спосіб докладно описаний академіком О.В. Мальцевим в книзі «Мина уповільненої дії». Цитата з цього видання :
«Тут [у пам’яті] живуть три прототипи, з яких потім виходять три тамплієра, три мушкетери, три вершителя. Трійка з’являється з пристрою людини, багато хто називає цю трійцю так: світогляд, навички і трансцендент . Чернець пояснив абсолютно недвозначно, що це фігури – фігури пошуку. Людині вони невідомі, йому належить їх знайти».
Людина створена таким чином, що у неї закладені передумови до успішного пошуку цих трьох фігур, оскільки від народження людині дано три ролі:
духовна роль, роль професійна, і роль приналежності до статі . Філософія Сонді говорить: і вимог до «Я», щоб воно стало «Вищим жрецьким», теж три, що виражається в трьох здібностях:
- Інтеграція – здатність до відновлення цілого з його складових частин.
- Трансцендентність-здатність до переходу з однієї області (невидимого, божественного, духовного) в іншу (фізичну, матеріальну).
- Партиципация (участь, втілення) – здатність втілюватися в стані речей, тобто, досягати результатів.
Три ролі дозволяють знайти силу всіх трьох здібностей «Я», при цьому людина рухається вгору, до стану «Капітана», тобто «Вищого Я».
На даному етапі звернемо свій погляд в історію 19 століття; виявляється, система спонукань була відома певним людям і до виникнення глибинної психології. Про це свідчить трактат «Наука фехтування» Бласко Флоріо, виданий вперше в 1844 році. Він був переведений при дослідженні академіком Мальцевим О.В. неаполітанського фехтування. Праця «Наука фехтування» – приклад іншого підходу до теорії несвідомих мотивів.
Бласко Флоріо трактат «Наука фехтування» 1844 рік
Маестро Неаполітанського стилю Іспанського фехтування Бласко Флоріо пише :
«Людина є породженням Природи, що живе в умовах боротьби протилежностей – а саме, між вродженою силою і інстинктом, прагнучи до їх взаємного збереження при зовнішньому впливі, який чиниться безліччю об’єктів, які спрямовані на їх руйнування. Вимушена на самоті слідувати між двох вогнів, підкоряючись силі перше, вона була змушена відродити шлях протистояння останньому (зовнішньому опору), щоб його уникнути. І врятувалася вона виключно завдяки своїм потребам, що відображають стан протистояння фізичних і душевних сил. Так і виникли у ньому перші прояви і акти оборони – а значить, і фехтування».
Бласко Флоріо в своїй праці описує всі фактори, отже, знання про долю – це частина давньої європейської науки. Ліпот Сонді продовжив традицію, перевівши філософську категорію долі, в психологічну категорію спонукання. Потім описав всю природу несвідомих людських спонукань, систему їх роботи і взаємодії, а також вплив на поведінку людини і прийняття ключових рішень у житті, що, згодом, визначає долю. Людина, пройшовши описаний вище шлях, стає Капітаном своєї долі, досягає рівня «Вищого Я», яке здатне об’єднати протилежності, знайти необхідні навички і знання, проте достатньо цього людині, щоб життя ії було повноцінним, що називається – у повній мірі? У філософії Ліпота Сонді, крім усього вищеописаного, центральною темою є – «сенс життя » . Ймовірно, деякі скажуть, що сенс життя у кожного свій чи ця тема незбагненна, оскільки над нею б’ється людство вже не одне століття. Однак Ліпот Сонді в своїй філософській концепції чітко формулює сенс життя в двох рівняннях:
- Самому жити добре = іншим дозволяти жити добре;
- Самому домогтися успіху = іншим дозволити домогтися успіху.
Чи може людина обирати, йти цей шлях чи ні? Безумовно, це вибір кожної людини, а вибір людини і визначає долю людини. Згідно з концепцією Ліпота Сонді, категорія «вибір» займає одне з центральних понять, оскільки він пише:
«Вибір визначає долю»
Людина, роблячи той чи інший вибір, формує тим самим свою долю, однак, як уже зазначалося раніше, згідно з концепцією судьбоаналіза, якщо він не досяг певного рівня розвитку, його вибори продиктовані несвідомими мотивами, які ховаються в його родовому несвідомому. Однією з категорій, яку індивід вибирає несвідомо, є професія. Сонді називав професію «вентилем», тому що правильний вибір професії ставав запобіжником від патології. Наприклад, люди, схильні до епілепсії, часто вибирали професію священика, щоб не захворіти.
Філософія Ліпота Сонди, в даній статті описана дуже кратко, і, ймовірно, у читача виникла додатково велика кількість питань. Однак, на даному етапі, слід згадати ще про один компонент, без якого шлях вгору, досягнення рівня «Капітана» або «Pontifex Oppositorum» – неможливий. Необхідний третій елемент – це Інструмент. Саме те, що дозволить і інтегрувати знання в життя, і керовано трансцендувати (отримувати інсайти, ідеї, бачити рішення та ін.), І партиципіровати – втілювати «Я» в стан речей, що є результат.
При розгляді філософії, як наукової дисципліни, згадався вираз: «Філософія – цариця всіх наук». Проводячи цю аналогію стосовно життя людини, переконуєшся: філософія і в ній, в окремо взятій, також має першорядне значення. Що вже говорити про людські співтовариства і людстві в цілому. З давніх-давен до наших днів формувалося значна кількість різних шкіл і напрямків філософії. Читача, ймовірно, навіть прочитавши цю статтю, можуть долати роздуми і сумніви – яку ж філософію сповідувати в житті? Цілком можливо, він (вона, вони) вперше задатися цим питанням і задуматись про значущість філософії особисто для себе і для інших. У морі філософських напрямків – обере він для себе філософію Сонді? Цілком можлива річ. Бо філософія Ліпота Сонді, відрізняється від інших філософій, по-перше, своєю комплексністю. Адже в ній можна знайти відповіді на головні і цілком конкретні життєві питання. По-друге, ефективністю, дозволяючи людині досягти певних вершин, і стверджує: тільки від нього залежить, якими будуть ці вершини. А по-третє, відповідає на головне і цілком життєве питання – як цього досягти. Що, звичайно ж, не може не привернути увагу розумної людини. Але найголовніше, філософія Ліпота Сонді дозволяє стати людиною в істинному розумінні цього слова, з такою філософією можна йти по життю з гордо піднятою головою!
Автор: Хамiцевич Анжела