Книга «55» – не просто результат дослідження південноафриканської кримінальної традиції. Тут розглядається феномен вбивства ножем: ніж – ні багато, ні мало, – як культ, як «Бог», як якийсь «Божественний прояв». Чому в найширшому реєстрі знарядь убивства деякі обирають саме таку, можна сказати, вузьку спеціалізацію: ніж? Книга ця, при тому, що написана цільно і читається на одному подиху – звичайно ж, підсумок багаторічної роботи. Розповідь про неї хотілося б почати з того, наскільки довгий і тернистий був шлях автора – вченого Олега Вікторовича Мальцева і його колег, перш ніж ця робота народилася на світ.
ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЬ?
З особистої бесіди:
«Все почалося з дослідження людської професійної ефективності близько 20 років тому. Це дуже проста і при цьому дуже цікава категорія – ефективність. Довгі роки роботи навчили мене дивитися на людину окремо з точки зору його особистих якостей і окремо – наскільки він є професіоналом у своїй справі. Перемога у поєдинку – найкраще мірило ефективності ».
2016 роком датується початок масштабного дослідження південноафриканської кримінальної традиції. Не можна сказати, що Олег Вікторович зосереджувався тоді на одній тільки цій роботі. Як і завжди, в роботі наукового підрозділу, яким керує Олег Мальцев, розроблялися десятки проектів і досліджень. В даному випадку мова – про наукову увагу на південь Африки, про один з напрямків, який в подальшому органічно перетнулося з рядом інших праць.
Перша проблема(інакше не назвеш), з якої в даному випадку зустрівся експедиційний корпус і науковий відділ, – відсутність будь-яких серйозних і цілком достовірних джерел. Була проведена вибірка всіх матеріалів по темі південноафриканської кримінальної традиції. Російськомовної літератури цього тематичного кола не виявилося взагалі. З усього відібраного і проаналізованого увагу вченого привернули лише кілька творів англійською мовою. Потрібно відзначити книгу «Діти Нонголоза», написану в 2004 році професором Оксфордського університету Джонні Стейнбергом. Хоча вона дає лише загальні уявлення щодо цифрових банд, про їх міфи, опис цього явища. Ніякої конкретної дослідницької інформації вона не містить, але виступає таким собі екскурсом, відомим етапом ознайомлення зі світом цифрових банд Кейптауна.
Наступною була книга про «цифру» – праця Хізер Паркер Льюіс «Гангстери Бога». Вона по суті – не що інше, як особистий погляд автора на це питання. «Гангстери Бога» – правда і брехня, змішана на манер коктейлю. При цьому де правда, а де брехня – важко сказати. У книзі, крім інтерв’ю з членами банд, нічого не міститься. Підтверджується це ще й тим фактом, що Хізер для інтерв’ю особисто відвідувала Полсмур (в’язницю). І члени «цифр» розповідали, як водиться, щось справді, а десь обманювали, і все це подавалося упереміж. В цьому випадку відокремити зерна від плевел дуже не просто. І проте ж безсумнівним є те, що книга ця – суміш правди і брехні.
Слід торкнутися всерйоз книги «Генг Таун», що написана вченим Доном Піннокком. Професор Піннок один з небагатьох, хто займається дослідженням цифрових банд в Кейптаунському університеті більше 40 років. Тому його книга, як соціологічне дослідження, заслуговує на серйозну увагу. Це перша книга, в якій представлений масштабний комплексний аналіз і яка поставила все на свої місця, приступила до показу правди про «цифру». Саме з цієї причини Дон Піннок вважається сьогодні одним з головних фахівців з цифровим бандам.
Другий момент, який важливо відзначити: на сьогоднішній день близько 7 великих університетів займаються дослідженням в області південноафриканської кримінальної традиції: Стенфордський, Оксфордський, Колумбійський, Єльський, Кейптаунский та інші; і це тільки ті університети, з якими безпосередньо стикнувся Олег Вікторович в ході наукової роботи. З багатьма професорами цих університетів, такими як Дон Піннак, і Джонні Стейнберг вчений Олег Мальцев розмовляв особисто.
Вчений Олег Мальцев за дослідницькою роботою
Третій момент. Одним з базових принципів цифрових банд є обман – «не обдуриш, не проживеш». Це їх – їх настрій, спосіб життя і політика. І все те, що ви зустрічаєте в засобах масової інформації цього тематичного кола, починаючи від документальних фільмів і закінчуючи приватними постами в соціальних мережах, по більшій мірі – вигадка, фейкові репортажі. Красива казка для зовнішнього світу, постановниками якої є самі представники цифрових банд. Глави цих банд, знаючи про гонитві ЗМІ за сенсаціями, поставляють на своєрідний цей ринок свій товар: тільки те, що хочуть показати. Всякий легко уявить, які саме матеріали надходять до читача, слухача і глядача, якщо дізнається про те, що у них президент країни є членом банди 26-х. І знаходячи в Інтернеті фільми, книги і навіть людей, готових вам розповісти про ці «подвиги», будь ласка, майте на увазі: все розказане не відповідатиме дійсності. І отже, ці публікації не можуть служити матеріалами об’єктивного наукового дослідження.
Четвертий момент: «люди з того середовища і впровадження».
Приблизно 2-3 роки тому Олег Вікторович познайомився з Майстром ножа в стилі кейптаунських «цифрових банд» Ллойдом де Джоном, який погодився стати його вчителем. З бесід та уроків зі своїм учителем і дослідником Південноафриканської кримінальної ножовий традиції містером Ллойдом, зі спільних тренувань і перш за все практичних занять з ножем, була написана книга «Чорна смерть». У ній, на етапі дослідження, викладено остови техніки і елементи сердечника. Адже кримінал Кейптауна завдає ударів не тільки ножем, але ще і руками, ногами, ліктями, головою та іншими частинами тіла, – всі ці підходи продемонстровані у виконанні Ллойда і викладені на сторінках книги. Треба відзначити, що гангстери Кейптауна не володіють таким технічним арсеналом, як Ллойд, який більше 20 років вивчав все, що з ними пов’язано, пройшов всі вулиці Кейп-Флетс для того, щоб зібрати ці технічні елементи. Книга «Чорна смерть» – результат досліджень юридичної експертно-криміналістичної групи і, по суті, є нарисом юридично-криміналістичних досліджень.
Уже після такої об’ємної роботи Олег Мальцев пише наступну книгу – з тактики навчання стилю кейптаунських «цифрових банд» – «Чорну логіку». Після повторного курсу зі своїм учителем Ллойдом де Джоном, який демонстрував вищий рівень роботи з мечем і дій самих 27-х, виходить книга «54» – з тактики застосування та реалізації цього стилю. Така науково-практична робота дозволила вже сформувати досить серйозне подання про феномен «цифрових банд».
Книги написані PhD Олегом Мальцевим
П’ятий момент. Паралельно вище описаної роботи реалізовувався журналістський проект «No Step Back» ( «Ні кроку назад»), який був створений спільно з газетою «Нерозкриті злочини». Цей проект був безпосередньо присвячений вивченню ефективності в поєдинку. В рамках цього проекту було взято понад 1000 інтерв’ю у майстрів бойових мистецтв по всьому світу. Така багата вибірка також дозволила глибоко розібратися в питанні ефективності військових систем.
Крім формування середовища, в рамках якої можна було дослідити феномен ефективності, був також застосований такий науковий метод дослідження, як «метод виключення». У чому полягає особливість даного методу? Уявіть собі, як приклад, що одного разу Ви прийняли рішення вивчати Ваше запитання: чи то «як робити гроші?» або «яким чином побудувати будинок». Перш ніж приступати до реалізації – до самого будівництва або практики укладання угод і контрактів – насамперед корисно задатися питанням «А хто це робив ДО мене?». Іншими словами, вивчити практику роботи попередників щодо питання, яке вас цікавить, попрацювати з історичними матеріалами, з працями колег, різних вчених, які теж, до вас, задавалися аналогічними питаннями. Що ми «виключаємо» таким чином? По-перше, дана робота неодмінно розширює кругозір і дозволяє швидше розібратися в шуканому питанні. По-друге, цей етап дозволяє надалі «не повторюватися» в своєму дослідженні, оскільки враховується практика експертів, колег, учених з сполучених областей. По-третє, метод виключення дозволяє вивчити як «напрацювання і досягнення», так і виявити «сліпі зони і чорні діри» досліджуваного поля. Нерідко в ході наукового дослідження бували випадки, коли після етапу виключення практики попередників, мета і навіть питання самого дослідження кілька змінювалися. І, безумовно, «метод виключення» дозволяє розмежувати чутки від фактів або розділити «зерна від плевел». Не секрет, що сьогодні досить чимало фейкової (підробленої) інформації представлено як в інтернеті, так і за його межами; відповідно, метод «виключення» дозволяє згодом оперувати фактами і дійсними категоріями замість домислів і приватних міркувань. Метод виключення дозволяє вивчити як «напрацювання і досягнення», так і виявити «сліпі зони і чорні діри» досліджуваного поля. Нерідко в ході наукового дослідження бували випадки, коли після етапу виключення практики попередників, мета і навіть питання самого дослідження кілька змінювалися. І, безумовно, «метод виключення» дозволяє розмежувати чутки від фактів або розділити «зерна від плевел».
Пройшовши етап «виключення», Олег Вікторович Мальцев в якості ключового підходу до дослідження південноафриканської кримінальної традиції застосував один з найпотужніших, і навіть небезпечних методів – занурення в середовище. Зробимо кілька кроків убік, щоб образно уявити модель занурення в середовище. Отже, як вона виглядає? Уявіть собі «середовище криміналу півдня Африки» як якийсь невідомий океан. Те, що вас цікавить, як вченого – знаходиться десь в товщах цього океану, який, до слова, не виглядає доброзичливим. І ось, озброївшись інструментарієм дослідження – маскою, аквалангом, камерою – ви починаєте занурення в цей океан за певною системою. Чи варто говорити про необхідність наявності карти, норм техніки безпеки при зануренні? Мабуть, так, особливо беручи до уваги, що на кону – власне життя, адже предмет «океанічного дослідження» – не пристрій мандарина, а південноафриканська кримінальна система.
Так почалося таїнство роботи з середовищем – занурення в містичну і мало вивчену субкультуру, і в цьому ключі була пророблена колосальна робота. Методика вченого дала можливість зібрати велику інсайдерську інформацію, документальні свідчення, як аналогові фотографії, таки і відео, – кадри, наочно демонструють, як живуть і чим дихають «цифрові банди». На сьогодні жоден науково-дослідний інститут таких матеріалів не має.
Наведу цитату з книги Дона Піннока «Генг Таун», з глави «МИ і ВОНИ», переконливо демонструє строгість філософії цих банд. На питання про те, хто ж, власне кажучи, такий – член банди, відповідає словами одного з гангстерів: «Це ми, а всі інші – це вони». Це і є, можна сказати, філософією суворого розмежування: є тільки два світи. І все, і крапка. І включаючись в цю субкультуру, приймаючи таку «доктрину», ви повинні стати виключно цими самими «МИ». І тоді ви станете своїм, будете посвячені в таємниці корпорації. І що особливо важливо, ви дізнаєтеся про те, що піти з банди означає тільки одне: піти з самого життя. можна тільки в дерев’яному ящику. Якщо ж доля залишить вас, як би мовити, в миру, поза банди, приєднає вас до «ВОНИ», ви зможете отримувати уявлення про все це зі ЗМІ. Тобто, мати цікаву казку, як і всі творіння подібного жанру, що не має до правди життя рівно ніякого відношення.
Як свідчить метод альтернативної галузі – завжди є люди, які роблять певні речі краще, ніж ти. Відомо, також, що наукою повинні займатися вчені. Але з’ясувалося, що вчені не так вже й багато знають про ці банди, про їхнє життя і побут. З іншого боку, з’явилися люди поза наукою, які розбираються в цьому питання досконально. Професору Мальцеву вдалося таких людей знайти, плідно поспілкуватися з ними, і при цьому зберегти з носіями цієї ненауковою і цілком правдивої інформації хороші відносини. Однак це вже, самі розумієте, інформація строго конфіденційного порядку …
НЕ ОЧЕВИДНО, АЛЕ ФАКТ
Вони вбивають так, що їм неможливо протистояти, і це найвищий рівень майстерності.
Феноменальність цієї унікальної Південноафриканської кримінальної традиції полягає в її невразливості і крайній несподіванці для супротивника. При цьому, у них існує 3 банди: 26-ті, 27-мі і 28-мі. У кожної з них є свої правила і ритуали, а також своя в’язниця і вельми своєрідне життя на вулиці. Наприклад, поєдинок на ножах, вбивства, сутички і виправні установи, що також підтверджується і численними поліцейськими звітами. Якщо порушуєш закон їхнього буття, можеш не сумніватися: тебе дуже швидко переміщують на той світ. Ви ніде не зустрінете нічого подібного. Скажу більше: підвалина і структуру «цифрових банд» неможливо скопіювати – вони неповторні. Вони просто є. Знаєте, таке враження, що хтось колись кинув насіння на Африканську землю і там проріс і виник «нещадний» місто-сад. Але історичний епос походження традиції і її зв’язку з найбільшими майстрами фехтування дуже детально викладені в самій книзі «55». За фактом же, видима сторона справи – крайня ефективність цієї системи.
Члени цифрових банд
Для числових банд Кейптауна ніж – це Бог
Окрему увагу в книзі «55» відведено передумов формування психології кілера: що штовхає людину стати саме таким. Олег Мальцев крім усього є кандидатом психологічних і філософських наук, що дозволяє йому дивитися на феномен вбивства одночасно з різних сторін. Дуже багато людей змогли б убити людину пістолетом, але не кожен здатний вбити ножем – потрібно мати зовсім інший ступенем рішучості, іншими людськими якостями. Для того, щоб людина скоїла вбивство ножем, повинні існувати певні умови, повинна бути відповідна духовно-психологічна складова, тобто людині, яка вбиває ножем, необхідно перебувати в певному стані. Ще один важливий момент – без уміння просто взяти ніж і скоїти вбивство не вийде, для цього необхідний навик. Отже, навик цей десь потрібно відточувати, перш ніж йти на вбивство, десь і на чомусь повинна проводитися певна технічна підготовка. Цікавий і той факт, що з усіх 26-х, 27-х і 28-х тільки 27-а є саме вбивцями, при цьому всі свої злочини вони роблять виключно ножем. Взагалі, ніж в Південноафриканській кримінальної традиції, як уже сказано – свого роду культ, це їх основна зброя.
Питання ж про те, чому людина обирає спеціалізацію – вбивство ножем, був розглянутий Олегом Вікторовичем також і за допомогою ряду проектних тестів, таких як тест Сонді і тест професійного орієнтування Мартіна Ахтніха. В одній із глав книги «55» результати цих двох тестів докладно розписані.
Культ ножа в Південноафриканській кримінальної традиції
Зрозуміло що, насправді книга «55» не могла бути написана тільки завдяки одному дослідженню південноафриканської традиції. І вона не побачила б світ, якби не попередня багаторічна робота вченого Олега Мальцева: проведені дослідження в області іспанського фехтування, в області багатьох інших військових систем; повністю відновлене неаполітанське фехтування; перекладені на російську мову безліч великих робіт стародавніх майстрів холодної зброї; якби … .. Як ви розумієте, шановний читачу, «якби не було» можна перераховувати дуже довго. Але головне – результат, а він вийшов завдяки проведеній роботі такого масштабу, рівня і значення, що цього вистачить ще й не на одну книгу.
Ще один феномен, який ми можемо сьогодні спостерігати на півдні Африки, і це безперечно явище світового рівня. Мова – про працюючі механізми влади. Хтось дуже давно прибув на цю землю, створив там таку організацію, яка донині успішно функціонує. І цей хтось мав дуже високий рівень знання, щоб сконструювати і запустити подібне. Ви тільки уявіть: якимось чином на територію «Х» прийшли люди «Y» і зробили цю територію собі підпорядкованою. Мало того, зробили це настільки якісно, що все століття ця система працювала і продовжує працювати безперебійно. Ті, хто все це створювали, вже давним-давно померли. А система продовжує функціонувати і без них. Безперебійно …
Книга «55» – вінець міждисциплінарності. Сьогодні вчені найчастіше не можуть собі дозволити працювати на стику навіть трьох наук, тобто дві науки – це вже багато, наприклад, психологія та філософія, це вже складно. А уявіть собі такий дослідницький апарат: коли наук 9, і коли цей діапазон абсолютно різноспрямований, від кримінології та адвокатури (зміна норм права з XVII століття по сучасність), до найтонших психологічних категорій і застосування таких складних інструментів, як проектних тестів Сонді, Ахтніха і тд. Всі ці елементи застосовувалися безпосередньо для того, щоб відповісти на поставлені питання і дослідити такий феномен, як Південноафриканська кримінальна традиція. І в книзі «55» професор Мальцев відповідає на ці питання і показує це явище з 9-ти точок. У якомусь сенсі ця книга є проміжною, оскільки на наступний рік вже заплановано спільну робота Олега Мальцева і доктора юридичних наук Олександра Саінчіна по виданню монографії про психопортрет найманого вбивці, тобто кілера. Якраз науково-популярна книга «55», і анонсує написання даної монографії, так би мовити, виступає як підготовча.
Книга «55»
З особистої бесіди з PhD Олегом Мальцевим:
«Я провів роботу за допомогою науково-дослідницької розвідки з метою глибинного кримінологічного та психологічного дослідження злочинності Кейптаун і виявлення глибинних психологічних причин існування« цифрових банд »- 26-х, 27-х і 28-х. Дослідження без перебільшень багатовимірне, оскільки ставить питання про те, як ці організації виникли, як вони функціонують і чому до нинішнього дня існують, що найважливіше. Досвід подібного роду організацій дає величезні можливості для дослідницької роботи як в області економіки і менеджменту, в області розуміння психології або туманного «людського фактора», так і в області боротьби зі злочинністю ».
Повторюся, ця книга не тільки про південноафриканської кримінальної традиції, вона і про механізми влади, і про життя, і найголовніше – вона про ефективність. За сторінками цього твору – пройдений Олегом Вікторовичем протягом 10 років працю, справжній екскурс в історію від XII до XXI століття. Таким чином, шановний читачу, ви отримуєте можливість зануритися в середу південноафриканської кримінальної традиції, пройтися по дорогах і стежках дослідження, побачити, як наяву, все життя цієї субкультури. І що не менш важливо, все це – з цілковитою для себе безпекою. Вихід книги «55» планується на грудень 2019 року.
Автор: Олена Меревська