«Знайди те, що потрібно світу і тільки потім починай винаходити»
Томас Алва Едісон
Цей нарис народився у зв’язку із зустріччю-бесідою з науковим співробітником і керівником відділу експериментальної хірургії Національного інституту хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова, кандидатом медичних наук – Георгієм Вадимовичем Тереховим. Інформаційний привод – стаття «МОЗ не чув про принцип – «Працюй на випередження?», опублікована напередодні нового року, у якій вчений згадувався, як один із співавторів інноваційного апарату для лікування і профілактики COVID-19, представленого на науковому Круглому Столі на тему «Подолання проблем, пов’язаних з пандемією: практичні дії фахівців, влади і бізнесу».
Винахід було створено спільно з кандидатом технічних наук – Миколою Вікторовичем Чухраєвим, який зробив сам апарат, і кандидатом медичних наук – Георгієм Вадимовичем Тереховим, який розробив метод «Гіпербаричної оксигенації пароводяної озонозмістової суміші газів». Дослідження проводилися на базі Національного інституту хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова і на базі Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України. Досліди дали хороші показники по деяких вірусах, у тому числі і COVID-19.
Здавалося б, в умовах пандемії, коли увага всього світу прикута до вирішення проблеми COVID-19, не повинні були залишитися без уваги наукові діячі та їх розробки, спрямовані на успішну боротьбу з вірусом. Але чи так це відбувається в Україні?
Сьогодні Терехов Георгій Вадимович відповідає на питання нашого спеціального кореспондента:
– Георгій Вадимович, c 2002 р ви почали працювати у якості наукового співробітника. Потім, нагадаємо, обійняли посаду завідувача відділенням експериментальної хірургії при Національному інституті ім. Шалімова. Питання декілька філософської категорії: що спонукало Вас взагалі стати на шлях медицини?
– Виникло бажання розширити потенціал родоводу. Справа у тому, що серед найближчих і далеких родичів не було жодного лікаря або медсестри. Я – перший, так і за гороскопом я Овен – перший знак Зодіаку.
– І все ж… мало ж щось статися, що передувало Вашим рішенням?
– Боюся здатися банальним. Я – 1972 року випуску, пішов до школи у 1979 році, відучився 8 класів. Потім вступив до медучилища, потім армія, потім інститут. Десь у районі 1986-го року помер мій друг і ровесник від лейкемії. Може це подіяло. Не знаю … Але, коли я сказав вдома, що хочу стати лікарем, родичі були дуже здивовані…
– Один видатний льотчик у відповідь на питання – чому він витрачає час-сили ще й на лекції-бесіди з пілотами про історію авіації, сказав: переконаний – льотчик, який не знає історії авіації та повітроплавання, буде … погано літати. Що ви у цьому сенсі скажете про найдавнішу історію медицини – для професійних діючих лікарів?
– Без історії немає майбутнього. Це цикл. Не має опори, не зробиш кроку. Історія – це досягнення попередників, іноді забуті свого часу, недооцінені. Це або зайва самовпевненість або, навпаки, скромність і сором’язливість вчених. Це минулі помилки, які необхідно врахувати. «Дурні вчаться на своїх помилках, розумні – на чужих».
– Ваші орієнтири, на кого Ви рівняєтесь?
– Я – науковий діяч. Для мене приклад – Нікола Тесла, якого вискочкою довгий час вважали, поки не зрозуміли, що він геній-самоучка, по суті. Убили потім, звичайний фінал. Але, людина була сам у собі впевнена, і зробила дуже багато для науки…
– Що до науки … У Вашій команді великий штат співробітників? Як розподілені ваші ролі?
– У нашому відділі великий віварій з лабораторними тваринами – білі щури, кролики, свині. Персонал експериментального відділу складається із співробітників, які доглядають за тваринами – годування, догляд, дотримання санітарних норм, і наукових співробітників, які займаються розробкою нових методів хірургічних втручань, регенерації тканин після операцій або травм, попередження ускладнень у післяопераційному періоді. На базі експериментального відділу, нашими співробітниками проводяться гістологічні дослідження біологічного матеріалу – у залежності від цілей і поставлених завдань.
– Тепер – про головне. Співробітниками Вашого відділення спільно з Інститутом електрозварювання ім. акад. Е.А. Патона НАН України вперше у світі був розроблений метод електрозварювання живих тканин, у 2004 році. Робота була більш ніж помічена – була удостоєна Державної премії України у галузі науки і техніки. Але життя і робота тривають – які долі інших розробок? Подейкують, значущі інновації залишилися непоміченими?
– Відділ був створений у 1972 році з ініціативи академіка А.А. Шалімова, який запросив з інституту туберкульозу та грудної хірургії тоді ще кандидата медичних наук Фурманова Юрія Олександровича, який наступні довгі роки очолював відділ. Під його керівництвом здійснювалися проекти, які представляють інтерес і на сьогоднішній день. На жаль, більшість розробок так і не було впроваджено у серійне виробництво і широку практику.
Однією з цікавих розробок відділу було створення атравматичного мікрохірургічного шовного матеріалу «Металлотравм» спільно з співробітниками КПІ за унікальною технологією, яку потім купила фірма «Етікон». У той час, кінець 80-х початок 90-х років, вона була лідером по виробництву шовних матеріалів для хірургії. Для нас все закінчилося на створенні досвідчених партій для проведення клінічної апробації.
У відділі розроблялися медичні клеї, локальні гемостатики і розсмоктуючі шовні матеріали для хірургії. Гемостатики на основі альгинатів розроблялися спільно з росіянами (Петербург, військово-медична академія), крім нашого відділу, у розробці брав участь Харківський центр лікарських засобів. Після досліджень альгінатні гемостатичні матеріали для медицини випускалися у Росії. Розсмоктуючі шовні матеріали також дійшли до створення дослідних партій на Лубенському хім-фарм заводі і у Казані.
Крім електрозварювання ми вивчали інші термічні методи з’єднання і обробки тканин: плазмовий і термоструйний.
– А що до сьогоднішніх реалій і Вашої з Н. В. Чухраевим розробки апарату озонотерапії? У чому його унікальність?
– У властивостях самого газу. Він має бактерицидний і віруцидний ефект, що перевищує такі у хлору і фтору більше, ніж у 100 разів. Чистим озоном дихати не можна, у значних концентраціях він токсичний. Але, при зволоженні озону у колбі Боброва і додатковому надходженні повітря через звичайну кисневу маску створюється пароводяна озонозмістова суміш, придатна для дихання. Скажу більше – перевіряв все на собі, дихав протягом 60-ти хвилин. Показники спірографії ДО і ПІСЛЯ процедури не змінилися, сатурація (насичення крові киснем) залишилася на таких же значеннях, як і була.
Нами були проведені бактеріологічні дослідження на штамах полірезистентних до антибіотиків культур мікроорганізмів, включаючи синьогнійну паличку, золотистий стафілокок, кишкову паличку. Після 20-ти хвилинної обробки у герметичному контейнері (аналог легких і плевральної порожнини) зростання мікроорганізмів було відсутнє.
Вірусологічні дослідження були проведені в інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського на штамі вірусу гастроентериту свиней (сімейство коронавірусів «свинячий грип»). Після 20-ти хвилинної обробки на «плашках» полулетальній концентрації культури вірусу у герметичному контейнері – вірус діактивовано. Результати всіх досліджень підтверджені документально.
– Наскільки широко вони можуть бути застосовані у медицині, наскільки ефективні у кожному окремому випадку?
– На рахунок клінічних спостережень – так, застосовували і маємо результати, що підтверджують ефективність лікування бактеріальних і вірусних захворювань органів дихальної системи. Крім того, ми, спільно з виробником обладнання НМЦ «МЕДІНТЕХ», у маємо результати застосування нашого методу у добровольців, з пневмоніями різного генезу, включаючи COVID-19. При диханні пароводяною озонозмістовою сумішшю, пацієнти відзначають регресію запального процесу після двох – трьох процедур, а також поліпшення загального стану протягом декількох днів після застосування запропонованого нами методу.
– На якій стадії знаходиться розробка?
– Поки що – на стадії клінічних випробувань. Ми маємо повністю підтверджену експериментальну частину роботи. Сертифікати на застосування і патенти вже отримані. Всі необхідні документи є, метод отримав назву гіпербаричної оксигенації пароводяною озонозмістовою сумішшю газів.
– Чи відчуваєте інтерес народу, суспільства, держави до рятівної Вашої (по суті) діяльності?
– Відверто: мало. Принаймні, знайомі мені люди, які прекрасно знають про наш метод дихання озонозмістовою сумішшю, дзвонять з проханням отримати обладнання тільки на запущеній стадії захворювання. Коли ж процес слабшає, тільки тоді погоджуються, що так, дійсно треба було дихати на початковій стадії захворювання. Інтерес держави… Я навіть і прокоментувати не можу… Абсолютно всі дослідження і розробки проводилися за власні кошти.
– Георгій Вадимович, якими Ви шляхами йшли для того, щоб просунути свої розробки? Що пробували і з чим зіткнулися?
– Кажу, як є. Ми, на жаль, живемо у країні, у якій науку вбили геть!!! Тут нічого і нікому не треба. У нас з Миколою Вікторовичем Чухраевим приголомшливі розробки, все досліджено, доведено (за свої гроші, зрозуміло). Принесли на «блюдечці» – нікому не треба. З озонотерапією – я чотири місяці намагаюся пробитися на вчену раду інституту. То раду скасували, то регламент і так великий і т.д. Апарат по плазмі у нас придбали китайці, ті швидко зметикували, що це і для чого він.
– Досліджували Ви питання (можливо, у світовій практиці вчених) кому і яким способом вдалося бути почутими і успішно просунути свої винаходи у сьогоднішніх реаліях?
– У світовій практиці держава фінансує науку, повністю чи частково, але – солідно. Вона зацікавлена в її розвитку, тому що це престиж і це гроші. Подивіться, хто у нас тепер у Раді сидить… Наука їм не потрібна. Я сьогодні вирішую питання про офіційну діяльності у відділенні фізіотерапії та реабілітації, тоді буду пробиватися на вчену раду з усім, що з Миколою Вікторовичем Чухраевим у нас є, з усіма методиками. До речі, у цьому відділі до сих пір (!!!) працюють на обладнанні, яке ще Шалімов набував. Без коментарів…
– Що Ви використовували для самостійного просування поза стінами інституту?
– Будете здивовані, – «циганський зв’язок». Кому-то зробив, сподобалося, надіслав знайомих, родичів і т.д.
– Підкажіть, а як відбувається вибір тем та ідей, над якими у подальшому починає працювати відділення, які методи використовуєте у відборі? Який критерій?
Вибір тем… Працюємо спільно з кращими співробітниками інституту, яких ще цікавить наука. Завдяки їм досі існує наш відділ. З ними і підбираємо найбільш цікаві та перспективні теми для досліджень. Теми – це виконання експериментальних робіт на кандидатські або докторські дисертації.
– Критерії – азарт! Здоровий азарт. На гроші ніколи не грав і не буду. Мені цікаво взяти тему, яка провалилася або себе не виправдала, і вивести її на робочий рівень. Безін’єкційний плазмоліфтинг – ви навіть не уявляєте, скільки людей мені не вірили … Працює метод? Працює!!! Дихати озоном не можна, говорили інші, будь ласка, візьміть технологію і дихайте. Мало того, самі дзвонять, коли захворіли, обладнання просять. Пункт №2 ваших питань – вивчи історію, проаналізуй помилки, зроби краще …
– Ваша думка, яка, можливо, причина або причини такої незацікавленості з усіх боків у апараті, який добре зарекомендував себе при лікуванні і профілактиці COVID-19, в умовах всесвітньої пандемії?
– Банально. Мій метод – це копійки, у порівнянні з тим, скільки заробляють на пандемії. «Світ – це безкоштовно, війна – це мільярди, тільки не для тих, хто воює» …
– Чи вплинули якось на роботу інституту та відділу експериментальної медицини події, що відбуваються на Україні з квітня 2014 роки (збройний конфлікт)? І пандемія?
– Ми застосовували розроблені нами технології при лікуванні і відновленні пацієнтів після травм, отриманих в зоні АТО.
На рахунок пандемії – скоротилася кількість пацієнтів, що надходять у плановому порядку. Люди бояться зайвий раз ходити на обстеження. Чекають ускладнень, лише потім звертаються до клініки.
– Якщо не секрет, над чим сьогодні працює відділення, які дослідження проводяться? Що у планах на найближчий рік?
– Зараз плануємо взяти експериментально-клінічну тему за трьома напрямками, таким як використання ауто плазми крові і фотостимуляції для прискорення регенерації тканин, а також озонотерапію для профілактики і лікування ускладнень з боку органів дихальної системи.
Автор Вікторія Флінт
Підписуйтеся на наші ресурси:
Facebook: www.facebook.com/odhislit/
Telegram канал: https://t.me/lnvistnik
Пошта редакції: info@lnvistnik.com.ua