Ця теза належить, як відомо, А.П. Чехову. Серйозні літературознавці знають: сам він далеко не завжди суворо дотримувався цього принципу. Сучасники подейкували, що, бувало, Антон Павлович озвучував вже тоді звичну багатьом фразу у більш поширеному вигляді: «Стислість – сестра таланту, але мачуха гонорару». Справа у тому, що у традиційних ЗМІ тієї, дорадіоелектронної епохи авторський гонорар нараховувався, головним чином, виходячи з кількості рядків. Цілком логічно-закономірно, що багато авторів газет і журналів зовсім інстинктивно розширювали свої публікації за рахунок всіляких оборотів іподробиць, які не мають відношення до справи, – з першого ж рядка прикидаючи, як то кажуть, суму прописом.
Тим не менш, пройшовши через такий цілком природний відбір, якимось дивом зберігся жанр «В один дотик»: великі майстри літератури, відомі творами різних видів-родів-жанрів – від оповідання до роману – залишили нам і шедеври стислості, яких один-два рядки стоять багатьох томів. Рубрика «Щоденник Пегаса» відкриває цикл таких публікацій. Любіть і жалуйте: Семюел Ленгхорн Клеменс! У народі – Марк Твен…
Англієць — людина, яка робить щось, бо так робили раніше.
Американець – людина, яка робить щось, тому що так раніше не робили.
Америка – чудова країна, і я вкрай радий, що її відкрили. Але було б краще, якби її не помітили і пропливли мимо.
Якби у мене був собака, такий настирливий, як совість, я б його отруїв. Місця вона займає більше, ніж усі інші внутрішності, а толку від неї ніякого.
Бути хорошим — це так зношує людину!
У деяких випадках лайка дає навіть більше полегшення, ніж молитва.
Геродот говорив: «Дуже мало подій трапляється вчасно, решта зовсім не трапляється. Добросовісні історики виправлять ці недоліки».
Час — найкращий вчитель, який, на жаль, вбиває своїх учнів.
Давайте жити так, щоб навіть трунар пошкодував за нас, коли ми помремо.
Дружба — це таке святе, солодке, міцне і постійне почуття, що його можна зберегти на все життя, якщо тільки не намагатися просити грошей у борг.
Якщо ви не читаєте газети — ви непроінформовані. Якщо ви читаєте газети, ви дезінформовані.
Коли мені було чотирнадцять років, мій батько був такий дурний, що я важко терпів його. Коли мені виповнилося двадцять один, я був здивований тим, як порозумнішав старий за ці сім років.
Курити кинути легко. Я сам кидав тисячу разів.
Будь-яка згадка у пресі, навіть найнегативніша, крім некрологу, це – реклама.
Песимізм — це лише слово, яким слабонервні називають мудрість.
Я не маю жодних забобонів ні з приводу кольору шкіри, ні касти, ні віросповідань. Достатньо знати, що йдеться про людину — гірше все одно вже нікуди.
Я не боюся зникнути. Перш ніж я народився, мене не було мільярди і мільярди років, і я анітрохи від цього не страждав.
Підписуйтеся на наші ресурси:
Сторінка у Facebook: www.facebook.com/odhislit/
Telegram канал: https://t.me/lnvistnik
Пошта редакції: info@lnvistnik.com.ua