Та, що стоїть на воді… Частина 2

Продовження

Фото: Аліса Новосьолова. Нідерландська експедиція, грудень 2021 року.
Авторські права на фото належать журналу «Експедиція»

4.

– Тут доречно, можливо, згадати завіт стародавніх: Scito per comparationem. Пізнавай у порівнянні. Почали ми цю бесіду, порівнюючи дві Ваші експедиції – Нідерландську та попередню,  Близькосхідну. Атмосфера Єгипетської експедиції згадувалася аж ніяк не заспокійливою: деяка напруженість, іноді тривожність. Озброєні люди, армія та поліція. Інтонація вашого оповідання про Голландію інша. Що ж, а ні солдатів, а ні поліцейських? А ні зброї?

 – Скажу: там взагалі нічого такого не бачив. Ну, держава – є держава, є й силові структури, мабуть. Але я і мої колеги нічого подібного взагалі не зустрічали. Ніхто нас не навантажував, не турбував. І щоб там побачити поліцію – треба постаратися пошукати її.

– А сама поліція? Вона вас не шукала? І за вас особливо не турбувалася? 

– Вони… знаєте… всі спокійні. Ось, точне визначення: нідерландці усі – люди збалансовані. Спокійні. Принаймні таке склалося враження. Я, взагалі, людина спостережлива. Робота у мене така. Але уявіть, не бачив жодного конфлікту за весь час експедиції. Нічого подібного не потрапляє ні на очі, ні до вух. Ніхто навіть голос не підвищує. Ясно видно: всі, буквально – усі, зайняті своїми справами. Або відпочивають та спілкуються. Сидять у барах. Уявіть: ось неподалік вас подруги п’ють каву. І не треба бути великим психологом, щоб зрозуміти: їм до вас немає жодної справи. Тобто не особисто до вас, а взагалі – ні до кого. Двоє чоловіків і жінки. Середнього та старшого віку. Попивають каву. Родичі? Знайомі? Розмовляють спокійно, неквапливо. Тихо. Той самий ефект – явно цікавляться один одним, а не оточуючими. Прийшли у кафе, спілкуються години дві. Мені було цікаво, час засікав. За сто двадцять хвилин ніхто з них не повернув голови – ні на мене, ні на світ. 

Авторські права на фото належать журналу «Експедиція»

– Може, таке місце, особливе?

– Візьміть – Гейдельберг. Здавалося б, старовинні університетські місця. Майже як із середньовіччя. Був там. Весь Гейдельберг, можна сказати, у студентах. Адже це традиційно галасливий, задиристий народ. Завжди лізуть, куди не просять. А там, у Гейдельберзі, не впізнав я брата-студента. Їм теж немає ні до кого діла. Вони зайняті собою, зайняті навчанням. Все тихо, мирно, спокійно. І у начальства з ними не має проблем.

–  Європейськи, німецькі студенти? З давніх-давен люди шебутні і забіякуваті. Дуелянти-задираки. Славетні кабацькі спарінг-партнери. Вуличні дуєлісти.  Навіть, вже на початку двадцятого століття в їх студентських  корпораціях вважалося неестетичним і аморальним не мати шрамів на обличчі.

– Але зверніть увагу, там же – порядок. Тобто, вони там між собою, буває, з’ясовують стосунки. Але не зі сторонніми, не з туристами. Рішуче нікого не кривдять. І ніхто не втручається – ні ректор, ні викладачі у ці з’ясування стосунків. Тому що вони самі такі були. Правила такі. Ми ж звикли як: свої звичні правила перекладати на інших людей та інші території.

– Ймовірно, це вже – тема та ідея ще однієї, основної експедиції, майбутніх праць. Для мене, зізнатися, тут поки що багато не зрозуміло. Вважаю, і деяким нашим співвітчизникам це не зовсім зрозуміло.

– Відверто кажучи, і мені особисто дещо там було незрозуміло. Припускаю здивування тих наших читачів, які дізнаються – десь є країна, де сама людина йде та сідає до в’язниці. І ніхто його не тягне під лікоть.

– Може бути, про ті елементи, яким у в’язниці краще, ніж на волі? У нашій Вітчизні такі також є. Особливо з настанням холодів.

– Навряд чи. Справа ще й у тому, що у них там дуже неквапливе, розважливе покарання. Тобто вони максимально намагаються пом’якшити покарання. Наприклад, підеш працювати на завод, виправлятимешся, підпишеш контракти. Там традиційна величезна соціальна, спокійна та вдумлива робота проводиться з цього питання. Потрібно визнати, що ми все ще не вміємо по-справжньому ефективно, сучасно працювати з людьми. Через це багато наших, м’яко кажучи, неприємностей. Скажу просто і прямо: якби нідерландське керівництво зараз прийшло б працювати в Україну… Упевнений, через 5 років ми були б серед квітучих європейських країн. А може, й лідирували б серед них на субконтиненті. І практично – без злочинності.

– Чи не увійти із цією пропозицією до парламенту? Прецеденти історії були. Колись звали ж варягів – «Земля наша велика і багата, а порядку не імам, прийдіть княжити нами!». Може, хай голландці прийдуть?

– Ну, розмова ж у нас, у цій частині, теоретична, у умовному способі: якби президента нідерландського обрали б і дали йому сформувати нідерландський парламент і нідерландський кабмін… Вони дуже швидко – за 5 років Україну перетворили б на квітучу європейську країну.

– Але ж народ наш залишився б…

– У тому й справа. Наш народ… він же, ви розумієте, досить специфічний сам собою. І серйозна проблема без цієї системи контролю інфраструктури. У них за спиною у держави стоїть невидима організація, яка володіє по суті життям усіх на цій території.

Фото: Аліса Новосьолова. Нідерландська експедиція, грудень 2021 року.
Авторські права на фото належать журналу «Експедиція»

– За спиною у держави? Тобто – нелегально?

– Абсолютно легально. Як найстаріша, найшанованіша організація. Так, традиційно зрозуміла і звична для всіх, найшанованіша найстаріша організація. Всі на неї моляться, на цей  «Водяний щит». Люди, що стояли біля її джерел… Такі, скажімо, як Барон Рембова… Це один із близьких друзів Оранського, Наставник Оранського-Сина. Мориця Оранського. Він навчався у тому самому Гейдельберзькому університеті. Це його науковий керівник. Тобто люди, які на мій погляд у європейській історії відіграли ключову вирішальну роль. А наша увага – десь в іншому місці. Ми якихось там королів шануємо. А ці люди державу штучно творили, першу промислову зону зробили. Просто, розумно та ефективно звели систему контролю інфраструктури, яка не дозволяє нікому мирну цю державу завоювати. Так, завойовувати таку державу неможливо – навіть теоретично.

– Мирна країна – вона мирна. Але ж предки, сучасники та спадкоємці Тіля Уленшпігеля порядком воювали. І не валиком, руки у штани, а страшно та тяжко.

– Воювали, звісно. Ще й як! Особливо з агресорами, загарбниками. Із окупантами. І з їхніми посібниками. І з французами воювали. Іспанці вже після виходу зі складу Іспанської імперії. Одне тільки ХVII століття чого їм вартувало. Франція навалилася, Англія, Швеція. Кельн та Мюнстер. Хто там ще… І все – на своїй території. Але й союзники – Іспанія, монархія Габсбургів і Бранденбург.

– Так-так, це ми і зі шкільного курсу, і із Шарля де Костера пам’ятаємо. Вони так організували свою оборону, що зупинили французьку розгромну експансію. Причому геніально масштабно, ефективно і просто. Саме – водяним способом. Зруйнували свої греблі та затопили значну частину своєї суші .

– Така оригінальна і дієва відсіч, зрештою, поширила ту війну на всю Європу. Взагалі, вода грає величезну роль у житті будь-якої країни. І для тих, де її дуже мало, і для тих, де її забагато. Пам’ятаєте Олександра Гріна – «Та, що біжить хвилями»? Про колективну героїню цієї експедиції та нашої розмови можна сказати: «Стояча на Воді». Звідси і вважаю: там погляд на питання зовсім інший.

Барон Теодор Рембова,
автор організації «Водяний щит»

                                                    5.                                                        

– Отже, і підготовка до експедиції, і ця розвідка завершена. Щось вийшло строго за планом, щось близько до розрахунку. А щось – на подив. Нове. І на місці доводилося приймати рішення, чого строго дотримуватися, а що коригувати. Далі?

– По-перше, я вже готую монографію про «Водяний щит»

– Та сама таємнича та могутня структура, яка не пов’язана з державою і до того ж практично визначає всю її життєдіяльність?

Книга про сицилійську мафію «Неопублікована книга», автор: академік Олег Мальцев

– Так, та сама. Так, щодо цієї організації я готую монографію на основі експедиційних матеріалів. Це перше. Написав 5 книжок. І першу книгу свою з сицилійської мафії – називається «Неопублікована книга». Це буде вельми об’ємна наукова праця.

– І ця праця буде опублікована?

– Так звичайно.

– «Неопубліковану книгу» буде опубліковано? Оригінально…

– Зараз пояснювати не буду. Прочитаєте – зрозумієте. І ще: коли працював у Нідерландах, написав книгу “Архітектура долі”. Ось ця праця буде видана найближчим часом. На самому початку року.

– “Архітектура долі”… А що, звучить. Знайдено.

– Я попрацював ще над тим, що входили до плану року. Підготував, загалом, до виходу новий проект. У мене заплановано два нові проекти на січень-2022. Це великий проект з безпеки бізнесу. І нарешті я доконструював систему Пайкая – технологічне середовище, яке дозволяє вирішувати і тактичні, і стратегічні завдання технологічним способом. Новим технологічним способом скажемо так.

Система Pikaya – наука перемагати. Система увібрала у себе всі європейські школи фехтування та кримінальні традиції світу

– Маю зізнатися, у ході нашої бесіди у мене з’явилася одна, і дуже неспокійна, скалка. Турбує … Ось повернулися ви з цієї розвідки ще і з даними про нідерландську воду і про тих, хто нею володіє. Про тих, хто вищий і могутніший держави. А отже, тих, хто там володіє практично всім. Відома також ваша концепція «Наука – для життя». Тобто наука не повинна вітати над життям, а зобов’язана їй служити. Яким є практичний сенс привезених вами «Водяних» даних?

– Сенс абсолютно практичний. Мене цікавить – як здійснюється система контролю. Вивчаю це питання зараз. У мене зібрано 10 тисяч документів. Ось – сиджу та їх вивчаю.

– Оскільки таємнича ця система – не державна, то не є державною чи військовою таємницею. Це їхнє приватне ноу-хау? Чи це кимось засекречено?

– Відверто: я не знаю. Не можу відповісти на це питання. Принаймні – поки що.

– Складно у це вникнути?

– Не просто. Важко. Тиждень працюю… Десь третього дня сформулював дослідницьку концепцію – систему контролю інфраструктури. А вже шукати ми її розпочали на четвертий день. Стали їздити, дивитися – як це влаштовано, фотографувати і таке інше.

– І ніхто не заперечував? Ані з боку держави, ані з боку Водяного щита?

– Дивитеся на корінь. Я скажу вам так: десь не заперечували. А десь ми зустріли і опір. Але знову-таки: це було не в Україні, не у Росії. Ми працювали у Європі. Як тільки діставалося міжнародне журналістське посвідчення, всі питання автоматично зникали. Тобто для них журналіст – це Бог. І реакція на журналіста… вона просто приголомшлива. У нас такої реакції і не чекаєш. Тобто, якщо ви журналіст, ви там недоторкані, ви маєте право… ви… ви… ви… Якщо, звичайно, ви не вторгаєтеся без дозволу у приватну власність…

– А до державної?

– Будь ласка. Голландія – це така країна… Там вас не дуже чекають скрізь. Приїжджаєте, наприклад, подивитися якийсь елемент контролю за цією структурою, а вона належить комусь. Ви туди зайшли, сфотографували його. Тут же дядечко вибігає «Що ви тут робите?». Говоримо «Ми – журналісти. Приїхали досліджувати цей об’єкт». Один відповідає: Добре. Вивчайте». А інший каже: «Ось тут написано «Не можна». Тому… давайте, знаєте… як би за лінію!». Тобто фотографуйте, робіть що хочете, але з цієї лінії. І не заходьте за цю межу. Все, що потрібне, окреслено. Написано: Не входити. Приватна власність”.

Фото: Олег Мальцев, Олексій Самсонов. Нідерландська експедиція, грудень 2021 року.
Авторські права на фото належать журналу «Експедиція»

– Але ж там і держава є. Така як є. Адже вороги не тільки у минулому. І зовнішні, і внутрішні. Отже, за всієї оригінальності їх устрою – має функціонувати і держава?

– Я думаю, що у Нідерландів ця позиція невизначеності, ця нейтральна позиція – вона досі збереглася.

– Давайте елементарно: у них є державні кордони?  Чи є держприкордонна охорона? Митна служба? Поліція? Таємна поліція, нарешті?

– Все є, Кіме Борисовичу. І я упевнений, що це все є.

– Значить, є й таємниці державні, є секрети, які охороняються законом. Жодна держава не може діяти лише явно. Є шпигунство, диверсії. Та й у приватному підприємництві, особливо у середньому та великому – секрети фірми, комерційні таємниці, промислове та економічне шпигунство. Нечесна конкуренція. І інші, подібні, чарівні атрибути сучасності.

– Найімовірніше, є все це. І багато іншого. Але я не пам’ятаю, коли у Нідерландах затримували шпигунів востаннє. Ні, не пригадую такого.

– Може, вони не публікують такі речі?

– Може бути. Для мене Нідерланди – це дуже комфортне місце існування, оптимально соціалізоване, на мій погляд – унікальні країна і держава.

– Елементарно: вони мають політичні партії? Компартія та інші неспокійні серця є?

– Є звичайно. Пам’ятаєте того грека-комерсанта Димбу, у чеховському “Весіллі”, який повторював: “У Греції все є!”. Ось і я скажу: Є! У Нідерландах все є». У тому числі різні політичні партії. Та що там: Нідерланди – проти Ковіда.

– Як це, як це? Як це?

– Дуже багато людей у ​​Нідерландах проти Ковіда.

-?

– Проти самого існування ідеї Ковіда – взагалі. І з цією ідеєю вони виходять на демонстрації. Культурно, чинно-шляхетно, без хамства-хуліганства. Але – твердою ходою, неухильно. І враження від таких демонстрацій величезне.

– У освіченій демократичній Франції б’ють вітрини. Та й Сполученому Королівстві теж… буває.

– Ну, ось я й думаю, що французи порівняно з нідерландцями – дике плем’я просто. Саме: дикуни. Голландці набагато соціально-психологічно стабільніші. Вони законослухняні. І найцікавіше у всіх сенсах слова цього слова.

– Ось давайте – для простого смертного читача нашого, не втручаючись у державні інтереси цієї чудової країни. Водяний Щит, зрештою: що це таке є? Він такий могутній, володіє всією водою, якою не володіє чомусь держава.

– Ми могли б подивитись це питання історично. Люди, які стояли за ним, – це були дуже серйозні люди. Ось цей Барон Рембова… це не просто людина, не просто викладач. У нього, між іншим, немає лівої руки. І правого ока не було.

– Не випадково?

– Ні, не випадково. Звісно, ​​втратив на війні. Тобто, це лицарі – люди дуже освічені та дуже сильні.

– Тобто спочатку це люди зброї?

– Так, це люди зброї.

– І відповідно, використовували її? Люди бойових зіткнень?

– Так, звісно.

– І при тому – така мирна, тиха, затишна країна?

– Ось у цьому то, я думаю весь сенс: коли стоїть за цим за всім нищівна сила і всі про це знають, і все це бачили багаторазово – ні у кого немає бажання виходити за рамки і так наданих свобод, які тобі гарантовані. Думаю, навряд чи хтось із їхніх громадян захоче жити у якійсь іншій країні – за таких умов. Живи-радуйся. Але знай, що за порушення та злочин покарання невідворотне.  

Фото: Олег Мальцев. Нідерландська експедиція, грудень 2021 року.
Авторські права на фото належать журналу «Експедиція»

6.

– Як сказав Некрасов, безтурботної Аркадської ідилії … Так, мабуть, громадяни інших, неспокійних країн захочуть переміститися до них. А для чого вони Нідерландам?

– У Голландії своя мудра імміграційна політика. Не пам’ятаю, щоб у них колись були з цим великі проблеми.  

– Там просто клімат поганий?

– Клімат специфічний. Я назвав би його так. У Голландії все гаразд. А наша людина там – з нудьги помре.  

– А я, от, якщо чесно, давно вже мрію так понудьгувати. Втомився від нашої майже безперервної «веселості». Та й творчим людям, художникам, письменникам, вченим така атмосфера корисна.

– Це точно, Мені, наприклад, там добре працювалося. Я сказав би, що Голландія – це мрія вченого, журналіста. Недарма великі голландці зародили цілий напрямок у європейському живописі. Для митця – це просто рай. У Голландії дуже легко пишеться. Муза відвідує постійно. З’являється маніакальне бажання писати. Графоманія нападає. Я там барабанив по клавішах цілодобово, спав по дві години на день і не зупинявся.

Будь-який голландець упевнений у тому, що живе у найвільнішій країні у Європі. Він взагалі про це не думає. Звикли так жити з дитинства. Виховання. Має будинок, дві машини, сільгоспугіддя. Він чудово почувається. Ходить працювати. У середньому голландець працює 4-5 годин на день. Він вирощує корів, виробляє сир та олію, і так далі тощо. Фермер чи інженер чи ще хтось. Діяч мистецтва.

– Але відомо: на голландському ринку все дорого…

– Так, це не дешева країна. Але її громадяни вважають, що і честь, і здоров’я дорожче за голландський сир.

– Це можна порівняти з ….?

– З Німеччиною порівняно, за цінами. Там гарна кава дорого коштує: 10 євро. Але ж це дуже хороша кава, як у Німеччині. Ковбаса – так це ковбаса, як належить… Там продукти – дуже якісні. Там жити корисно і щодо цього.

– Найблагополучніші країни, які ми такими вважаємо – все одно так чи інакше розтурбовані епідемією. Що ж Нідерланди у цьому сенсі?

– Все, що стосується державних установ – як у світі. Як належно. Чітко, суворо. Згідно з правилами. Все інше – начебто й немає жодного офіційного та прийнятого у Європі фундаменту. Заходиш у магазин і всім байдуже – у масці ти чи не у масці. Вони там, буває, у масках. А так само часто – і без них. Як той коровай – кого хочеш, вибирай. Іноді питаю код. Але ніколи не вимагають пред’являти. Щось на зразок радянського класика: вартовий питав перепустку. А якщо її нема – пропускав і так.  

– А щеплення?

– Там, куди заходили, практично ніхто не звертає уваги на це. Ну от наприклад був випадок. Ми в якомусь місті вирішили, пардон, відвідати туалет. Ресторан – на центральній площі. Ось я сходив туди, дівчата теж. Згодом Олексій Іванович пішов. Так у нього QR-код спитали. У нас ні. Не дуже зрозуміло. Але – жодного страху та ажіотажу…

– А санпросвіт пропаганда та інше?

– Навпаки, контр-пропагада. Тобто ці демонстрації. Вони друкують купу продукції, кажуть «Ні! Припиніть робити дурнів. Жодної пандемії немає!» Там простий алгоритм: «Дайте нам спокій».
І уряд – він зараз позеленів. Голландці дуже жорстко дали зрозуміти, що не зазнають нічого подібного… Будь-яка спроба обмежувати свободу голландців викликає у суспільстві бурю.

Фото: Аліса Новосьолова. Нідерландська експедиція, грудень 2021 року. Авторські права на фото належать журналу «Експедиція»

– Олеге Вікторовичу, зазвичай більш-менш обізнані журналісти не запитують у кількох категорій трудящих «Чи задоволені вони виконаною роботою». Не прийнято запитувати у художників, у письменників і вчених, тому що інтелігент не може бути задоволений. Я все-таки спитаю. Ось ця частина роботи, яка зроблена на даному етапі – задоволені чи…

– Я задоволений.

– Глибоко?

– Ну, не до сліз, звісно. Але загалом – так.

– Як у Брежнєва, пам’ятайте: “З почуттям глибокого задоволення”.

– Так, батько мій казав: “Я засмучений, але – не до сліз”. Тобто, я теж задоволений, але недостатньо.

– І що далі?

– Далі, на мою думку, друга експедиція. Вона запланована на літо 2022 року.

– Статус кво? У Нідерланди?

– Так. Де і перша монографія закінчуватиметься. Ми добиватимемо докази. Тому що ми, як сказано, вже провели розвідку – знаємо, що робити тепер. Потрібно довести ту теорію, яку у вигляді дослідницької концепції висунули.

– План нової експедиції вже буде більш конкретним та докладним?

– Звичайно. На те й дані розвідки. І їхня обробка. І книжка буде. Повертатимемося – буде й книга. Ми зараз почнемо її писати поетапно.

– Ось, власне, вичерпано і мій план цього інтерв’ю. Удачі вам і довіреному долею Експедиційному корпусу. Тільки умовляння: за вами наступна наша зустріч – після фіналу нової експедиції. Обіцяєте?

– Звичайно! До зустрічі.

– Хай щастить.

– Спасибі.

Сторінки блокноту стенограми бесіди з академіком Мальцевим Олегом Вікторовичем з вами гортав журналіст Кім Каневський

Повна відео версія ексклюзивного інтерв’ю за мотивами  Нідерландської експедиції доступна за посиланням .

Підписуйтеся на наші ресурси:

Facebook:  www.facebook.com/odhislit/

Telegram канал:  https://t.me/lnvistnik

Пошта редакції:  info@lnvistnik.com.ua

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Комментировать