Космічний Анархізм В.Н. Кириченко

Уважні наші читачі звернули, мабуть, увагу на серйозний інтерес Одеського регіонального відділення Української академії наук і, відповідно, «Вісника Грушевського» до теми і ідеї анархізму. З урахуванням того, як формувалося багато десятків років обивательське сприйняття самого явища «Анархія», ця тенденція напевно багатьом здалася… ну, скажімо, трохи дивною. У середньообивательській свідомості – анархізм викликає відчуття чогось смішного,неохайного, хуліганського. Навіть – блатного. І такого, що вже давно пішло зжиттяі нікого не турбує. Але не може вважати випадковістю наукову ініціативу академіка Мальцева О. В., який приступив до роботи над цією темою. Як відомо, Олег Вікторович випадковостей не любить і намагається їх не допускати. Автор пропонованої публікації спільно з академіком О.В. Мальцевим готують до видання цикл монографій з теорії анархізму; у нашому журналі ми будемо публікувати матеріали, які мають відношення як до монографії так і до її основних теми та ідеї.

Ясно, також, що це – не наше ноу-хау: інтерес такий давно помітний у Європі та на інших континентах. Втім, сам по собі він і не зникав, нікуди не подівся з тих днів, коли саме явище і +++ терміни «Анархія» і «Анархізм» взагалі з’явилися світу. Між іншим, справа була, м’яко кажучи, дуже давно. І нинішнє це помітне ідейно-тематичне пожвавлення у природі суспільства – звичайно ж, не випадково. Уже хоча б тому, що і у природі взагалі, і у природі людських спільнот випадковостей такого масштабу не буває.

Більш ніж значний внесок у вивчення і розвиток анархічного руху не тільки у Запоріжжі, а й в Україні, та й у світі вніс Володимир Миколайович Кириченко – випускник ОДУ ім. І. І. Мечнікова, фахівець у різних сферах і чудова людина. Його серйозним інтересом до історії махновського руху і багатьма історичними «розкопками» ми зобов’язані, як досліднику цього історичного феномена. У 80-х роках, коли інформаційні блокади, як зовнішнього, так і внутрішнього характеру втрачали колишню «міць», особливу увагу привертали «білі плями» історії і, зокрема, історія махновського руху. Інформація, поширена на той період, була вкрай куцою і однобокою (ми неодноразово говорили про те, що і портрети анархістів, і сам напрямок подавалися під кутом, швидше за негативним і недружне-шаржованим, ніж історично-справедливим). Серйозні ж дослідження свідчили: махновський рух був однією з нечисленних проб реалізації анархічної ідеї побудови вільного і бездержавного у загальноприйнятому понятті, суспільства. Суспільства, заснованого на народному самоврядуванні.

Захоплюючись всерйоз дослідженнями, Кириченко у 1988 році заснував неформальну організацію Міжнародне Братств Анархістів. Але часи були неспокійні, і, хоча у 1989 р МБА дозволили проведення конференції «Людина. Свобода. Революція», приурочену 100-річчю Нестора Махна. Втім, провести її так і не вдалося – на кафедру філософії ЗДУ, де повинна була пройти конференція, учасникам потрапити чисто випадково не вийшло, університет був закритий у ці дні. Організатори не відступили від задуманого – конференція відбулася: у перший день – на приватній квартирі, у другій – на малій сцені Театру Молоді, третій – на т/х «Олександр Корнійчук».

МБА займалися не тільки аналітичним розглядом політичних та історичних питань, Братство активно брало участь у суспільному житті. Так, наприклад, у боротьбі за екологію МБА і їх прихильники провели кілька серйозних акцій, що призвели до закриття кількох шкідливих виробництв у Запоріжжі і створення Запорізької екологічної організації, що виключно важливо у такому індустріальному регіоні. І це був тільки початок. Надалі проводилися акції, які мають не менш важливе значення. Але й історико-просвітницька робота теж не зупинялася: проводилися конференції у Запоріжжі, Гуляйполе, на о. Хортиця.

Спираючись на концепції анархізму, вивчаючи праці Бакуніна, Кропоткіна, Аршинова, Махно, і пов’язані з цим історичні матеріали, В. Н. Кириченко продовжував розвивати власні філософські ідеї, збирав матеріал і готує до видання альманах «Гуляй Поле: проблеми анархізму» (який, на жаль, так і не був виданий).

З дитинства захоплений космосом, Володимир Миколайович, вивчив безліч філософських праць , прийшов до філософії Космічного анархізму (за його власним визначенням) і саме так «Космічним анархізму» називають філософію Кириченко його послідовники і шанувальники.

Обізнаність читачеві цих рядків не так уже й важко уявити, до чого несподіваними для багатьох його сучасників, у тому числі і колег і можновладців, була поява і розвиток його пошуків. Відповідно, зрозумілий опір білянаукового середовища і особисті якості вченого, який не дивлячись ні на що – не звертає з такого, свідомо тернистого, шляху. Особливо важливо: теоретичні його розробки були і є тісно пов’язаними з повсякденним життям суспільства. В. Н. Кириченко, талановитий, багатогранний і цікавий філософ, педагог і громадський діяч, володіючи дуже серйозною теоретичною базою, передбачив багато доленосних для України подій і задовго до того, як вони відбулися дав їм вірну і актуальну сьогодні оцінку.

P.S. Автор цих рядків гаряче дякує професора М. А. Лепського і К.С. Гуленко за надані рукопис і окремі матеріали з цієї понад своєрідної   темі.

Автор Ігор Каневський,
член історико-літературного товариства ОРО УАН

Підписуйтеся на наші ресурси:

Facebook:  www.facebook.com/odhislit/

Telegram канал:  https://t.me/lnvistnik

Пошта редакції:  info@lnvistnik.com.ua

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Комментировать