«Кадри вирішують все»
( Як казав один із колишніх вождів ).
Що все у нас сьогодні, як то кажуть, «не так» – чуємо з усіх боків, зверху і знизу. І за всіма діагоналям. Між іншим, це – неправда. Гострота ситуації і на цей раз чітко відокремлює те і тих, хто «так» від того і тих, хто – «не так». І тому, попри все, неозброєним оком видно: щось (і це – найдивніше), у нас – «так». Але що формула «не так» стосується дуже багато чого у нашому житті – також очевидність у ступені, що не вимагає розгляду. Як і ясно, що це майже повне і майже загальне «не так» складається з безлічі «не так» – конкретних і окремо взятих. Камінчик під цією назвою куди не кинь – майже завжди влучишь. Цією думкою поділився зі мною цікавий співрозмовник, який погодився дати інтерв’ю щодо одного з … ну, хай не незліченних, але вельми численних наших «не так». Олександр Сергійович Саінчін з дитинства пов’язав своє життя зі сферою боротьби «так» проти «не так». Із правовою сферою. Кадрову служив на кордоні, охороняв право країни і держави на недоторканність. Закінчив Одеську школу міліції. І академію МВС. Захищав правослухняних громадян від тих, хто – навпаки, у карному розшуку та управлінні по боротьбі з організованою злочинністю. Захистив кандидатську і докторську дисертації правового кола. Доктор юридичних наук. Професор. Член колегії адвокатів. Член-кореспондент Української Академії Наук. Автор числених капитальних книг та періодичних публікацій, як кажуть, за профілем. Так-так, як ви вже здогадалися, розмова наша – про це саме «не так» у сфері права та правозастосовчої практики.
Професор Олександр Сергійович Саінчін
Дня, години такого не знайти, коли б ЗМІ з якимось диявольським апетитом не повідомляла нам про це «не так». Ось повідомлення: винесли вирок молодому чоловіку, який у 2009 році вбив свого однолітка. Обвинуваченому тоді було 15 років. Вирок винесено … у 2020 році, через 11 років після скоєння ним злочину. І випадок аж ніяк не винятковий …
– Олександре Сергійовичу, терміни розгляду справ (від затримання і до винесення вироку) непомірно великі. Буває – просто фантастичні… Підозрюваний може провести роки і роки у в’язниці в очікуванні вироку, а іноді і до першого слухання справи. З чим це пов’язано? І як прискорити справу?
– Ніяк не можна прискорити. Тут дуже багато чинників. Почнемо з апарату, який здійснює затримання. Це можуть бути оперативні та слідчі підрозділи суб’єктів, а у нас їх п’ять – СБУ, поліція, податкова, прокуратура і прикордонники. Всі ці суб’єкти мають право ініціювати порушення кримінальної справи і вносити відомості до ЕРДР. Ось з цього моменту, власне, і включається репресивний апарат. В який входить дві структури: прокурор і слідчий підрозділ, яких теж п’ять – МВС, СБУ, податкова, ГБР, НАБУ. Всі інші питання вони узгоджують у суді. Тобто, вони надають документи і суддя їх розглядає. Як правило, він дає можливість утримання під вартою на строк не більше двох місяців. Проходить два місяці, знову ці ж у своїх справах приходять до суду і просять продовжити. І так продовжують. Але в органах досудового слідства є терміни. Кримінальна справа незначного характеру може розслідуватися не більше трьох місяців. Середньої важкості – не більше півроку. Тяжкі та особливо тяжкі – не більше року. Розслідування раніше проводив прокурор. Зараз всім цим займається суд. І, загалом-то, виходить так, що – як ти не крути, але ось у цей процесуальний термін слідчо-прокурорські підрозділу (прокурор наглядає за слідством) усіма питаннями відає суд. І ось, коли закінчився термін, відкриваються матеріали справи і справа передається до суду. А ось тут термінів не існує. Кожні два місяці суд сам собі продовжує термін розгляду. А може, в зали не заходити? Можна не заходити. Але через кожні два місяці його арештанта, який числиться вже за судом, а не за слідством, будуть привозити, і буде продовжуватися термін. Я знаю справи, які тягнуться вже близько року, а суддя не приходить. Він просто продовжує. Не слухає справу. У відповідність з законом, вказати судді про те, як розглядати справу, ніхто не має право. Будь-яким чином вплинути згідно із законом на суддю, щоб він швидше, або повільніше, або відповідно до КПК розглядав справу, не може ніхто. Суддя все робить тільки по-своєму особистому розсуду. Ось він вважає так, значить так. Ось я зараз, тільки що, приїхав з Комінтерново. Справа, у розгляді якого я беру участь, почалася у листопаді минулого року. Суддя його призначила на 30 травня. Тобто через 7 місяців. Хто може запитати, а чому саме так? Чому не березень або лютий? Ніхто не може запитати. Подібні питання по закону розцінюються як втручання у справу суду. А це вже кримінально карається. Стало бути, сфера суду не може бути покарана. Прискорити або сповільнити ніхто не може. А правильно це чи ні, ви самі робіть висновки. Ніхто не може сказати судді «ти неправильно виніс рішення». Суддя, відповідно до закону, свої рішення не коментує. Ви не можете йому задати питання. Або попросити прокоментувати. Його може поправити тільки апеляційний суд. Але якщо суддя неправильно виніс рішення, а апеляційний його поправив, він ніякої відповідальності не несе. Помилився. Така зараз нині діюча система. І, на жаль, новий КПК з 2012 року нічого не вніс. Як щось може змінитися, якщо навіть за останні два роки президентства Порошенко не був призначений жоден суддя. Тобто суддів у нас призначає президент – наводить їх до присяги. У травні буде рік, як при владі Зеленський, і він не призначив жодного суддю. У нас в Одеській області при Порошенко закрили два суди. А чому? Суддів не має. Чому ні? Не призначають. Чому не призначають? Запитайте їх. Тому у нас зараз з Іванівського району возять судити до Савранського.
А ось, наприклад, суд по боротьбі з корупцією. У них свій ВККС там вже більше року як працюють судді. Результат нульовий, нікого не засудили, нікого не посадили. Навіть вони. Але ж цих суддів взяв на себе при оформленні Євросоюз. Він їх відфільтрував і проводив іспит. Він прийняв всі справи вже більше року назад – з листопада 2018 функціонує. Ну і? І де ж результат? Жодне рішення суду першої інстанції не виніс. Жодного вироку немає. І жодного заарештованого немає. Хоча у них дуже вузькі состави злочину. У них свій апеляційний і свій вищий суд і суд першої інстанції свій. Але жодної людини не взяли вони під варту.
– Тобто, з точки зору цього департаменту, у нас немає корупції?
Будівля Вищого антикорупційного суду
– Ось Вам ще один приклад. Нещодавно районний суд за вбивство собі подібного, ні багато, як то кажуть, ні мало, бере людину під варту. Але людина ця – не простий смертний громадянин, а (не жартуйте, панове!) Колишній міністр закордонних справ країни – пан Кожара. Не сидіти ж йому, перепрошую, на параші. Для того, щоб залишити його під слідством на свободу, присуджується застава. 14 мільйонів. Прописом: чотирнадцять. Так-так, мільйонів. Знову-таки, ні багато, ні мало. Чи може суд брати при насильницьких, та ще й при особливо тяжких, злочинах заставу? Але ви ж бачите: може. А може бути – Кожара просто вистрілив своєму гостю, і аж ніяк не непроханого, у голову. Може, з помсти, а може – п’яні були. Суд Шевченківський присудив ці самі мільйони. Значить, ймовірний вбивця буде на свободі. Хто може скорегувати ситуацію?? Апеляційний? Він, ймовірно, погодитися. Бачите, через особливий статус … Тому що Кожара був міністром закордонних справ. І входив до ради міністрів країни, як до себе додому. Значить, йому можна, а шоферу або слюсарю, інженеру або вчителю і всім іншим не можна. А ми всі говоримо: для закону немає різниці – рядовий або генерал: закон – один для всіх. І суд підкоряється тільки однієї-єдиної інстанції: Закону.
– Чи є які-небудь перспективи у зв’язку ситуацією, що склалася у правовій системі?
– Поки що не бачу. Перспектив немає. Ми поза перспективи. Нам потрібно говорити про комплексну програму реформування правоохоронної системи. Не можна у ній вихоплювати маленькі, середні і великі «не так». Суд, прокуратура, поліцейські. Всі повинні починати свою роботу у певний час. І закінчувати в один час. Зі строгими встановленими нормам і термінами. Якщо ми починаємо, то збираємо міжвідомчу комісію. Як? Комітет від кожного відомства розробляє і представляє програму. Після обговорення фахівцями, стверджуємо. З чого почати? КАДРИ … Справа не у тому, кому приписують слова: «Кадри вирішують все …», а у тому, що це – правда. Кадри – це вищі навчальні заклади. Значить, ми до себе підтягуємо ректорів і вирішуємо це питання…
Кадри … До них, до теми вищої освіти, чую, ми ще не раз повернемося на сторінках нашого «Вісника», до спілкування з серйозними вченими. У тому числі і з Олександром Сергійовичем Саінчіним, який ще й являється головою президії Гуманітарного суспільства ОРО УАН , (правонаступник Товариства правознавства та державних знань Одеси, заснованого у 1914 році). Перше ж засідання президії та активу Гуманітарного суспільства обговорювала питання про систему і якість освіти в Україні, про вплив цього процесу на вітчизняну науку. І на академізацію провінційних інститутів. Тема ця – одна з основних, над якими суспільство планує роботу у поточному році.
У зв’язку зі сформованою обстановкою (коронавірус), питання про підготовку кадрів стає вкрай актуальним. І справжня, не формально-липова а реальна реструктуризація системи освіти неминуча. Про це розповів керівник регіонального відділення УАН, академік О.В. Мальцев на симпозіумі «Психологія ущербності». Ось і залишайтеся з нами. Продовжуємо розмову про головне …
Підписуйтесь на наш Telegram канал: https://t.me/lnvistnik
Автор Гужва Анастасія